- •Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні, особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень
- •Граничні величини та їх роль у мікроекономічному аналізі.
- •Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
- •Закон попиту та обґрунтування його дії базовими положеннями теорії споживчого вибору.
- •Аналіз змін у попиті й величині (обсязі) попиту. Чинники попиту. Поняття методи обчислення та сфери застосування.
- •Цінова еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери застосування.
- •Вплив цінової еластичності попиту на виторг виробника.
- •Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання.
- •Вплив різноманітних ефектів(моди, снобу, доходу тощо) на ринковий попит та структуру споживання благ.
- •Закон пропозиції та обґрунтування його дії.
- •11.Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
- •12.Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага. Графіки в конспекті.
- •13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
- •14.Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
- •15.Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги
- •16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
- •17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •18.Крива байдужості та бюджетна лінія як інструменти мікроекономічного аналізу
- •19. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з ординалістських позицій.
- •20.Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля .
- •21. Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова лінії “ціна - споживання” та лінії попиту. (графіки в конспекті)
- •22.Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту
- •23.Технологічна і економічна ефективність виробника.
- •24.Виробнича функція: поняття, види і параметри.
- •25.Спадна віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному виборі товаровиробника.
- •26.Ізокватна варіація факторів виробництва.
- •27.Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.
- •29.Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів у поясненні економічної природи витрат виробництва.
- •30.“Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат і прибутку підприємства.
- •31.Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
- •32.Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
- •33.Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.
- •34Обґрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та функції витрат.
- •35.Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
- •36Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
- •37Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •38Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •39Розширення обсягів випуску продукції. Графічна побудова ліній “експансії” та їх види.
- •40Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
- •41Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.
- •42Поведінка конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
- •43Досягнення рівноваги конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
- •Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та механізм відновлення.
- •45.Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.
- •46.Поняття і види монополій.
- •47.Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
- •48.Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.
- •49.Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.
- •50.Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.
- •51.Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •52.Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
- •53.Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
- •54.Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •55.Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
- •56.Порівняння ефективності різних моделей ринку.
- •57.Похідний попит і принцип оплати факторів.
- •58.Правило залучення факторів виробництва для максимізації прибутку підприємства.
- •59.Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях.
- •60.Капітал як ресурс тривалого використання.
- •61.Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння.
- •62. Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента.
- •63. Часткова та загальна рівновага ринкової системи.
- •64. Аналіз загальної рівноваги. Ефект зворотного зв’язка.
- •65. Парето-ефективний розподіл ресурсів.
14.Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
(лекція №1-конспект)
У довгостроковому періоді потреби людини – безмежні. Однак у короткостроковому періоді, в рамках обмеженого проміжку часу, коли смаки споживачів залишаються незмінними, потреби можуть бути задоволені. Кожну потребу можуть задовольнити декілька благ, і навпаки, декілька благ можуть задовольнити одну потребу. Критерієм, за яким споживач обирає те чи інше благо, є корисність блага.
Корисність блага- здатність задовольняти потребу. Тобто, благо стає для споживача цінним у мить усвідомлення, що за допомогою цього можна задовольнити потребу. Оцінка корисності споживачів носить суб»єктивний характер – блага оцінюються з точки зору власних уподобань, смаків, тому корисність одного і того ж блага може бути різною для різних споживачів.
Корисність того самого блага може змінюватись в залежності від його кількості. Чим більшу кількість товару купує споживач, тим менше його намагання отримати додаткову одиницю товару. Тому розрізняють загальну та граничну корисність.(визначення в конспекті)
При збільшенні споживання блага загальна корисність зростає, а гранична зменшується (кожне наступне благо збільшує загальне задоволення споживача, але само по собі приносить все менше задоволення).Така залежність дістала назву закону спадної граничної корисності чи першого закону Госсена: за відносно короткий проміжок часу, протягом якого смаки споживача залишаються незмінними, гранична корисність кожної наступної одиниці блага буде зменшуватися. Максимум задоволення досягається в точці, в якій гранична корисність дорівнює нулю.Подальше споживання буде шкідливим для здоров»я, тому гранична корисність від»ємна.
Саме гранична корисність лежить в основі вибору споживача. Кожна людина має не тільки власну систему ранжування потреб, але вона також ранжує ступінь змінювання задоволення: гамбургер може бути на першому місці в ієрархії потреб, а сигарети на 5, натомість споживач може віддати перевагу сигареті над третім гамбургером.
Якщо є два блага з різною суттєвою величиною їхнього запасу на ринку, то для блага з більшою величиною запасу загальна корисність буде більшою, ніж для блага з меншим запасом. А гранична корисність буде меншою (наприклад, вода й алмаз, тюлька й лосось). Відповідно ринкова ціна блага з більшим запасом буде нижчою, ніж блага з меншим запасом. Отже, корисність блага залежить від його рідкості.
15.Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги
При збільшенні споживання блага загальна корисність зростає, а гранична зменшується (кожне наступне благо збільшує загальне задоволення споживача, але само по собі приносить все менше задоволення).Така залежність дістала назву закону спадної граничної корисності чи першого закону Госсена: за відносно короткий проміжок часу, протягом якого смаки споживача залишаються незмінними, гранична корисність кожної наступної одиниці блага буде зменшуватися. Максимум задоволення досягається в точці, в якій гранична корисність дорівнює нулю.Подальше споживання буде шкідливим для здоров»я, тому гранична корисність від»ємна.
Другий закон Госсена зводиться до того, що за всіх варіантів використання певного блага необхідно за обмежений період часу розподілити його споживання таким чином, щоб кожний варіант виводив споживача на одну й ту ж величину граничної корисності. Цей закон містить вимогу того, що для досягнення максимуму корисності потрібно перерозподіляти не благо, а час. Прийняття названих гіпотез означає, що в основі планування споживання індивідом лежить його особиста оцінка корисностей благ. Споживач за заданих цін на блага формує структуру та обсяги закупівель, які дають змогу за наявного бюджету отримувати максимальну суму корисностей при бюджетному обмеженні. Законові вибору споживача можна дати наступну інтерпретацію: споживач прагне отримати максимум корисності від придбаних благ і певної суми грошей, ураховуючи і граничну корисність грошей (бюджету).
Інакше кажучи, якщо запасів благ недостатньо для повного задоволення людини, то сукупне найбільше задоволення від них досягається тоді, коли приріст насолоди від кожного блага стає однаковим (тобто коли тотожні граничні корисності кожного блага).
Із закону обміну споживних вартостей випливає і закон єдності ціни на ринку. Для покупця існує ціна, вище за яку він товару не купить. Для продавця існує ціна, нижче за яку він товару не продасть. Десь на перетині інтересів обох сторін буде та ціна, яка задовольнить і покупця і продавця. Вона є наслідком порівнювання граничних корисностей різних товарів.