- •Суб’єкти й об’єкти економічних відносин на макрорівні, особливості їх поведінки та механізму прийняття рішень
- •Граничні величини та їх роль у мікроекономічному аналізі.
- •Економічна раціональність як базовий принцип поведінки мікросистем.
- •Закон попиту та обґрунтування його дії базовими положеннями теорії споживчого вибору.
- •Аналіз змін у попиті й величині (обсязі) попиту. Чинники попиту. Поняття методи обчислення та сфери застосування.
- •Цінова еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери застосування.
- •Вплив цінової еластичності попиту на виторг виробника.
- •Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання.
- •Вплив різноманітних ефектів(моди, снобу, доходу тощо) на ринковий попит та структуру споживання благ.
- •Закон пропозиції та обґрунтування його дії.
- •11.Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
- •12.Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага. Графіки в конспекті.
- •13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.
- •14.Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.
- •15.Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги
- •16. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.
- •17. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських позицій.
- •18.Крива байдужості та бюджетна лінія як інструменти мікроекономічного аналізу
- •19. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з ординалістських позицій.
- •20.Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля .
- •21. Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова лінії “ціна - споживання” та лінії попиту. (графіки в конспекті)
- •22.Ефекти доходу та заміщення благ як обґрунтування закону попиту
- •23.Технологічна і економічна ефективність виробника.
- •24.Виробнича функція: поняття, види і параметри.
- •25.Спадна віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва та її роль у технологічному виборі товаровиробника.
- •26.Ізокватна варіація факторів виробництва.
- •27.Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.
- •29.Альтернативність напрямків використання обмежених ресурсів у поясненні економічної природи витрат виробництва.
- •30.“Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат і прибутку підприємства.
- •31.Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
- •32.Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
- •33.Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом зміни варіації цін виробничих факторів.
- •34Обґрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та функції витрат.
- •35.Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
- •36Концепція мінімально ефективного випуску та її прикладні аспекти.
- •37Поняття “нормальний прибуток”, “чистий економічний прибуток”. Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
- •38Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
- •39Розширення обсягів випуску продукції. Графічна побудова ліній “експансії” та їх види.
- •40Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
- •41Визначення оптимальних обсягів випуску за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.
- •42Поведінка конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
- •43Досягнення рівноваги конкурентною фірмою у короткостроковому періоді
- •Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції, її рухливість та механізм відновлення.
- •45.Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.
- •46.Поняття і види монополій.
- •47.Ринкова (монопольна) влада товаровиробників: поняття, джерела, методи діагностування та стримування.
- •48.Вибір підприємством-монополістом ціни та обсягу виробництва.
- •49.Моделі цінової дискримінації та практика їх використання.
- •50.Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.
- •51.Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •52.Цінова і нецінова конкуренція: сфери раціонального використання у поведінці учасників ринку.
- •53.Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. Причини і механізм “цінових війн”.
- •54.Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
- •55.Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
- •56.Порівняння ефективності різних моделей ринку.
- •57.Похідний попит і принцип оплати факторів.
- •58.Правило залучення факторів виробництва для максимізації прибутку підприємства.
- •59.Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях.
- •60.Капітал як ресурс тривалого використання.
- •61.Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння.
- •62. Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента.
- •63. Часткова та загальна рівновага ринкової системи.
- •64. Аналіз загальної рівноваги. Ефект зворотного зв’язка.
- •65. Парето-ефективний розподіл ресурсів.
31.Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
Класифікація витрат виробництва здійснюється з урахуванням факторів часу і мобільності факторів виробництва.
Короткостроковий період — це часовий проміжок, протягом якого фірма не в змозі змінити свої виробничі потужності. Впливати на хід і результативність виробництва вона може лише шляхом зміни інтенсивності їх використання.
У цей період фірма може оперативно змінювати змінні фактори – кількість праці, сировини, допоміжних матеріалів, палива.
В короткостроковому періоді розглядаються постійні, змінні, загальні, середні і граничні витрати.
Постійні витрати (TFC) — витрати, величина яких у короткостроковому періоді не змінюється при зміні обсягу виробництва. Їх іноді називають «накладними видатками». До постійних витрат відносяться витрати на утримання виробничих будинків, закупівлю устаткування, рентні платежі, відсоткові виплати за кредитами, зарплата управлінського персоналу, комунальні платежі, оренда, амортизація і т. і. Ці витрати повинні фінансуватися навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє.
Змінні витрати (TVC) — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Якщо продукція не виготовляється, то вони дорівнюють нулю. До змінних витрат відносяться витрати на придбання сировинних ресурсів, палива, енергії, оплата транспортних послуг, заробітної плати робітникам і службовцям.
Загальні витрати (ТС) — сукупні витрати фірми, рівні сумі її постійних і змінних витрат.Загальні витрати визначаються за формулою:
Загальні витрати збільшуються у міру збільшення обсягу виробництва. Витрати на одиницю вироблених благ мають форму середніх постійних витрат , середніх змінних витрат і середніх загальних витрат .
Середні постійні витрати (AFC) — це загальні постійні витрати на одиницю продукції.
Оскільки загальні постійні витрати не змінюються, то під час розділення їх на обсяг виробництва, що збільшується, середні постійні витрати будуть падати у міру збільшення кількості випуску продукції, оскільки фіксована сума витрат розподіляється на дедалі більше одиниць продукції. І, навпаки, при скороченні обсягу виробництва середні постійні витрати будуть зростати.
Середні змінні витрати (AVC) — це загальні змінні витрати на одиницю продукції.
Середні змінні витрати спочатку падають, досягаючи свого мінімуму, потім починають зростати.
Середні (загальні) витрати (ATC) — це загальні витрати виробництва на одиницю продукції. Вони визначаються двома способами:
а) шляхом поділу суми загальних витрат на кількість виробленої продукції:
б)шляхом підсумовування середніх постійних витрат і середніх змінних витрат:
АТС = AFC + AVC.
При невеликих обсягах виробництва продукції, середні загальні витрати високі за рахунок постійних витрат. У міру розширення обсягів випуску середні загальні витрати знижуються і сягають мінімуму, після чого знову починають зростати.
Граничні витрати (МС) — це витрати, викликані випуском додаткової одиниці продукції.
Граничні витрати показують на скільки зміняться загальні витрати при зміні обсягу виробленої продукції на одну одиницю, тобто вони відображають зміни витрат залежно від кількості виробленої продукції:
Оскільки загальні постійні витрати не змінюються, то постійні граничні витрати завжди дорівнюють нулю, MFC=0. Тому граничні витрати – це завжди граничні змінні витрати, тобто MVC=MC. Тому зростаюча віддача змінних факторів скорочує граничні витрати, а спадна віддача ‑ навпаки їх збільшує.
Граничні витрати показують величину витрат, які фірма отримує при зростанні виробництва на останню одиницю продукції, або коштів, які вона заощадить у разі зменшення виробництва на цю одиницю. Якщо додаткові витрати (MC) на виробництво кожної наступної одиниці продукції менше середніх витрат на вже вироблені одиниці, виробництво наступної одиниці знизить середні загальні витрати. Якщо ж витрати на наступну додаткову одиницю будуть вищими, ніж середні витрати, виробництво додаткової одиниці підвищить середні загальні витрати.