
- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 2. Неоколоніалізм
Суть і мета неоколоніалізму
Ліквідація колоніальних імперій, завоювання колишніми колоніями державної самостійності — це велика перемога національно-визвольного руху. Проте це ще не означає повної ліквідації колоніалізму. Він ще продовжує існувати в новій формі, у формі неоколоніалізму.
Економічна залежність більшості країн, які розвиваються, від імперіалістичних держав, з одного боку, грунтується на їхній економічній відсталості, а з другого боку, спирається переважно на панівні позиції імперіалізму в світовому капіталістичному господарстві: монополізацію головними імперіалістичними державами ринку товарів, послуг, капіталу, сучасних засобів виробництва, науково-технічного досвіду і знань, без використання яких не можна подолати економічної відсталості і добитися економічної незалежності.
Відсталість країн, які ще не порвали ланцюги економічної залежності від імперіалістичних держав, знаходить своє виявлення у низькому рівні розвитку продуктивних сил, потворно однобічній структурі господарства, багатоукладності, високій питомій вазі натурального господарства, архаїчних формах експлуатації трудящих (лихварський і купецький капітал, напівфеодальні форми ренти).
Переважання примітивної техніки і технології, натурального господарства та архаїчних форм виробництва зумовлює дуже низький рівень продуктивності праці.
У промисловості розвинутих капіталістичних країн рівень продуктивності праці в 5—7, а в сільському господарстві у 20—25 разів вищий, ніж у державах, що розвиваються.
У 1978 р. в країнах, що розвиваються, проживало понад 70% населення капіталістичного світу і було зосереджено 75% усіх сировинних ресурсів. Водночас на їхню частку припадало близько 15% промислового виробництва, 26% експорту І близько 50% сільськогосподарського виробництва капіталі* стичного світу.
За обсягом виробленого кінцевого суспільного продукту і національного доходу на душу населення розрив між розвинутими капіталістичними країнами і більшістю країн, що розвиваються, наростає від 11—12 разів у 50-х роках до приблизно 14 разів у 70-х роках, незважаючи на деякі досягнення молодих країн в розвитку їхньої економіки.
Завоювання політичної незалежності (іноді формальної) країнами, які визволилися, змушує імперіалістичні держави переходити від старих форм «традиційного» колоніалізму, що грунтуються на позбавленні поневолених народів державної самостійності і широкому застосуванні методів позаекономічної експлуатації (примусова праця місцевого населення, колоніальна данина, податкова експлуатація, насильствене некомпенсоване відчуження власності), до нових форм і методів експлуатації, які спираються переважно на економічні позиції імперіалізму, що збереглися як у країнах, що розвиваються, так і в світовому господарстві в цілому, а також на економічну відсталість молодих країн.
Неоколоніалізм неправомірно зводити до специфічного політичного курсу імперіалістичних урядів і монополій у змінених історичних умовах. Це — система економічних, політичних, воєнних та інших відносин експлуатації імперіалізмом молодих національних держав через використання економічної відсталості останніх та їхнього нерівноправного, залежного становища у світовому капіталістичному господарстві.
Мета, яку ставлять перед собою неоколоніалісти, аж ніяк не зводиться тільки до здобування високих прибутків на інвестований у колишні колонії та залежні країни капітал і безперешкодного розпорядження цим капіталом. їхня мета полягає також у тому, щоб утримати ці країни в рамках світової системи капіталістичного господарства, не допустити переходу їх на не-капіталістичний шлях розвитку. Вирішальне місце в арсеналі неоколоніалізму посідають засоби економічного, політичного, воєнного та ідеологічного тиску. В пошуках соціальної опори центр ваги дедалі більше переноситься з феодальної і племінної верхівки на угоду з національною буржуазією, на використовування корупції місцевого державного апарату; за основу береться розвиток національного, переважно приватногосподарського капіталу, а також створення мішаних підприємств, капітал яких належить приватним іноземним монополіям і місцевій національній буржуазії.
Певні кола монополістичної буржуазії заінтересовані в деякій модернізації економіки визволених країн, але на такому шляху, який гарантував би збереження основ існуючих нерівноправних відносин, контроль за соціально-економічними відносинами і переважання приватнокапіталістичного підприємництва. Вудучи не в змозі перешкоджати розвитку промисловості в цих країнах, монополії намагаються взяти під свій контроль ці Процеси, спрямувати їх у капіталістичне русло і увічнити технологічну залежність від імперіалізму. Не задовольняючись вже роллю цих країн як аграрно-сировинних придатків, монополістичний капітал прагне перетворити країни, що розвиваються, в індустріально-сировинні придатки світового капіталістичного господарства.
Основні форми неоколоніальної експлуатації
Найважливішим засобом підкорення багатьох країн, що розвиваються, імперіалістичній експлуатації є іноземний монополістичний капітал. У цілому імперіалістичні країни не тільки зберегли, а й значно розширили обсяг капіталу, вивезеного в колишні колоніальні і залежні країни після завоювання ними політичної незалежності.
Іноземний монополістичний капітал у країни, що розвиваються, припливає у двох головних формах: державного і приватного капіталу.
Державний капітал міцно зайняв найважливіше місце в експорті капіталу з імперіалістичних держав у країни, що розвиваються: на нього припадає більше половини загальної величини. Вивіз цього капіталу значно зріс за масштабом і виконуваною ним роллю, набув, по суті справи, провідного значення. Це один з проявів переростання монополістичного капіталізму в державно-монополістичний і посилення економічної ролі буржуазної держави.
Основні різновидності вивозу державно-монополістичного капіталу — «допомога» і позики.
«Допомога» виконує роль своєрідного тарана, бо прокладає шлях високоприбутковому вміщенню приватного монополістичного капіталу, гарантує стабільність експлуатації. Але ще важливіша стратегічна роль «допомоги» в глобальній політиці імперіалістичних держав. П мета —утримати країни, що розвиваються, в світовому капіталістичному господарстві, заохотити їхній розвиток по капіталістичному шляху, а також, по можливості, проімперіалістичну орієнтацію. «Допомога» не раз ставала великим важелем тиску імперіалізму, який намагається поповнити деякою мірою втрату прямого колоніального контролю.
Важлива частина державно-монополістичного капіталу надходить у країни, що розвиваються, у вигляді позик, які надаються безпосередньо або через міжнародні організації. Позики часто мають цільовий характер і зумовлені купівлею продовольства, устаткування, воєнного спорядження в країні-кредиторі. Як правило, надання позик економічно слаборозвинутим країнам ставиться в залежність від додержання ними тих або інших політичних умов, мета яких — міцніше прив'язати молоді держави до капіталістичної системи.
Вивіз приватномонополістичного капіталу — один з основних засобів експлуатації багатьох країн, що розвиваються. Хоч за обсягом вивіз приватномонополістичного капіталу до початку 70-х років поступався державно-монополістичному, його значення в економіці більшості країн, що розвиваються, велике. За своєю питомою вагою і концентрацією він часто сильніший, ніж національний капітал.
Імперіалістична держава координує діяльність державно-монополістичного і приватномонополістичного капіталу, надає гарантії великим хмонополіям, використовує політичні, а іноді й зоєнні важелі, які є в його розпорядженні, в інтересах цих монополій.
Порівняно новою формою експансії приватномонополістичного капіталу в країнах, які розвиваються, є заснування філіалів великих міжнародних корпорацій, нерідко у формі мішаних компаній з участю національної буржуазії. Володіючи величезними ресурсами і оперуючи в численних галузях виробництва і багатьох країнах, такі компанії мають велику економічну силу і маневреність. У деяких випадках, об'єднуючи монополістичний капітал ряду держав, вони є в країнах, що розвиваються, формою «колективного неоколоніалізму.
Міжнародні концерни гнучко пристосовуються до умов, які створюються в різних країнах, що розвиваються. Вони посилено проникають тепер не тільки в добувну, айв обробну промисловість. Наприклад, американські приватні інвестиції в цю галузь у 1950—1971 pp. зросли у 6 раз; вже наприкінці 1966 р. понад 27% всіх прямих капіталовкладень розвинутих капіталістичних драїн у молодих державах були розміщені в обробній промисловості. Втрачаючи прямий контроль над деякими галузями .(насамперед стосується це добування нафти), вони проникають у нові галузі, прагнучи зберегти свій значний в'плив у цих країнах.
Світовий капіталістичний ринок і монопольні ціни, які па-Іують на ньому,— важливі інструменти імперіалізму, за допомогою яких реалізуються і відтворюються відносини залежності експлуатації багатьох країн, що розвиваються. За рахунок експорту (для більшості країн, які розвиваються, це найважливіше джерело іноземної валюти) оплачується імпорт промислового устаткування, багатьох товарів першої необхідності, продовольства.
Зміни в світовій торгівлі після другої світової війни були для більшості країн, що розвиваються, несприятливими. їхня частка в світовому капіта-Лтичиому товарообороті скоротилася з 31% в 1948 р. до 25,5% в 1978 р. Це зумовлювалося «стягуванням» переважної частини світової капіталістичні торгівлі в рамки обміну між промислово розвинутими країнами і погіршення умов торгівлі країн, що розвиваються, з розвинутими капіталістичними країнами. За різними підрахунками, їхні щорічні втрати в результаті збільшуваного розриву в «ножицях цін» у 50—60-х роках становили 2 - 3 млрд. дол. Дефіцит торгового балансу країн, які не є експортерами нафти, в 1976 р. збільшився до 34 млрд. дол. Проте внаслідок знецінення долара країни ОПЕК* втратили в 1974—1977 pp. близько 27 млрд. дол.
* ОПЕК— об'єднання нафтодобувних країн — експортерів нафти.
Індустріальний розвиток у визволених країнах з особливою гостротою поставив проблему експорту їхньої промислової продукції на ринки розвинутих капіталістичних країн. Із спеціалізацією країн, що розвиваються, в світовому промисловому виробництві пов'язані перспективи утвердження більш незалежного становища їх в міжнародному поділі праці. Тим часом саме в цій галузі вони наштовхуються на серйозні перешкоди. Імперіалістичні уряди і монополії використовують уразливість зовнішньоторгових позицій економічно слаборозвинутих країн для штучного скорочення попиту, встановлення граничних квот імпорту і високих митних тарифів, зниження цін на товари країн, що розвиваються.
Негативний вплив іноземного монополістичного капіталу у власне економічній галузі проявляється, по-перше, у вилученні великої частки національного доходу на користь імперіалістичних монополій і держав, причому в обсязі, який перевищує в деяких країнах, що розвиваються, нові надходження приватного капіталу із-за кордону. По-друге, іноземний монополістичний капітал, особливо той, що надходить у формі прямих інвестицій (якщо національна держава не може контролювати їхнє застосування), нерідко поглиблює колоніальну структуру економіки, диспропорційний розвиток галузей виробництва. По-третє, спи-» раючись на свої позиції, він протидіє розвитку прогресивної тенденції посилення суспільного характеру виробництва, веде боротьбу проти державного сектора в національних господарствах країн, що розвиваються.
У соціальній галузі іноземний монополістичний капітал підтримує консервативні групи національної буржуазії, державної бюрократії, виступає проти радикальних соціально-економічних Перетворень. У політичній галузі він орієнтується в багатьох країнах на реакційні, антидемократичні режими, які забезпечують йому великі прибутки, що мають антикомуністичну спрямованість, насаджує корупцію, розпалює національні конфлікти. Однак, як відмічав Л. І. Брежнєв, «навряд чи допоможуть імперіалізмові і спроби використати створені або підкуплені ним реакційні режими в колишніх колоніях. Адже ці режими не можуть запропонувати народам нічого, крім нових форм залежності від того ж імперіалізму» х.
1 Брежнєв Л. /. Ленінським курсом, т, 6, с. 572.
В сучасних історичних умовах соціально-економічний і політичний розвиток країн Азії, Африки і Латинської Америки визначається не тільки закономірностями і потребами світового капіталістичного господарства і політикою імперіалізму. В них виникла можливість вибрати некапіталістичний шлях розвитку. Перетворення міжнародного робітничого класу і світової соціалістичної системи в основну визначальну силу історичного розвитку не тільки прискорило розпад колоніальної системи, а й сприяло вибору рядом країн, що визволилися, соціалістичної орієнтації.