§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал

Капітал як суспільне відношення

У якій би формі не виступав капітал, де б він не застосовувався, він завжди характеризує відносини експлуатації, є знаряддям привласнення чужої праці. Ця риса як для промислового капіталу, так і для купецького та лихварського капіталів, що існували ще в умовах докапіталістичних способів виробниц­тва. Проте промисловий капітал як самозростаюча вартість має свої специфічні особливості.

По-перше, він відрізняється від купецького і лихварського капі­талів умовами виникнення. «Капітал,— писав К. Маркс,— вини­кає тільки там, де власник засобів виробництва і життєвих засо­бів знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця своєї робочої сили, і вже сама ця історична умова містить у собі цілу світову історію. Тому капітал з самого свого виникнення прого­лошує настання особливої епохи суспільного процесу виробни­цтва»1. Для виникнення купецького і лихварського капіталів до­сить простого товарного виробництва і розвинутої сфери обігу.

1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.

По-друге, капітал як самозростаюча вартість відрізняється від купецького і лихварського капіталів тим, що власник ви­користовує його для купівлі товару робоча сила, щоб привлас­нити додаткову працю в результаті споживання цього товару в процесі виробництва. Купецький капітал обслуговує обіг товарів, а функція лихварського капіталу полягає в наданні позичок.

По-третє, капітал як самозростаюча вартість підрізняється від купецького і лихварського капіталів джерелом доходу, мето­дами його виробництва і привласнення власником капіталу. Джерелом доходу капіталіста є додаткова вартість, створювана до­датковою працею найманих робітників на підприємствах, що належать капіталістам. Джерелом доходів купців і лихварів бу­ли насамперед додатковий і частина необхідного продукту дріб­них виробників, а також частина додаткового продукту, створе­ного працею рабів і кріпаків. Нерідко лихварі привласнювали все майно дрібних виробників.

Купці для свого збагачення користувалися таким засобом, як нееквівалентний обмін. Вони продавали товари дрібним ви­робникам по високих цінах, а скуповували в них товари по низь­ких цінах. По високих цінах купці реалізували також предмети розкоші рабовласникам і феодалам, які розплачувалися з куп­цями за рахунок продукту, створюваного працею рабів і крі­паків.

Лихварі збагачувалися, беручи високі проценти за позички як з дрібних виробників, так і рабовласників та феодалів. При цьому експлуататори платили високі проценти знову-таки за рахунок додаткового продукту, створюваного експлуатова­ними.

По-четверте, весь клас капіталістів збагачується внаслідок виробництва і привласнення додаткової вартості. Привласнення купцями і лихварями результатів чужої праці було пов'язано з перерозподілом вже створеного продукту, створеної вартості. Загальна маса матеріальних цінностей, вартості в суспільстві не зростала від того, що певна частина їх переходила від дрібних виробників, рабовласників і феодалів до купців і лих­варів.

Отже, капітал як самозростаюча вартість є виробниче відношення буржуазного суспільства, відношення між його двома основними класами — класом капіталістів і класом найманих робітників. Воно виражає експлуатацію найманих робітників капіталістами — монопольними власниками засобів виробницт­ва. «...Капітал,— писав К. Маркс,— це не річ, а певне, суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче від­ношення, яке представлене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру» ¹.