Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.

2 Там же, т. 32, с. 142.

Ленінське вчення про імперіалізм включає визначення істо­ричного місця імперіалізму. Під історичним місцем імперіалізму розуміють його стан щодо всього попереднього розвитку капі­талізму і наступного розвитку людського суспільства, тобто до соціалістичної революції. Порівняно з домонополістичним капі­талізмом імперіалізм є вищою стадією розвитку капіталізму. Водночас імперіалізм є остання стадія капіталізму переддень соціалістичної революції. В. І. Ленін писав, що імперіалізм в такому розумінні, безперечно, є особливою історичною стадією капіталізму. «Особливість ця трояка: імперіалізм є (1) —моно­полістичний капіталізм; (2) — паразитичний або загниваючий капіталізм; (3) — умираючий капіталізм» 1.

Особливості імперіалізму свідчать про повну підготовку ма­теріальних передумов соціалізму і про таке загострення всіх су­перечностей капіталізму, в результаті якого неминучість соціа­лістичної революції постає як практичне завдання революційної боротьби пролетаріату, всіх трудящих.

Вчення В. І. Леніна про історичне місце імперіалізму — це продовження і розвиток вчення К. Маркса про історичну тен­денцію капіталістичного нагромадження, про неминучість рево­люційного краху капіталізму.

§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм

Історичне місце імперіалізму визначається насамперед тим, що він є монополістичним капіталізмом. Це перша особливість ім­періалізму.

В. І. Ленін відмічав чотири головні види прояву монополії:

  • по-перше, панування монополій, які зосереджують у своїх ру­ках вирішальну частку виробництва і реалізації товарів;

  • по-друге, монопольне володіння джерелами сировини;

  • по-третє, встановлення панування фінансової олігархії в еко­номічному і політичному житті сучасного буржуазного суспіль­ства;

  • по-четверте, монопольне володіння колоніями.

Ці головні види прояву монополій ведуть до незвичайного загострення основної суперечності капіталізму. Панування мо­нополій посилює капіталістичне усуспільнення виробництва. При імперіалізмі поглиблюється суспільний поділ праці і зростають зв'язки між різними галузями господарства, кількість яких де­далі збільшується. Тисячі і десятки тисяч найманих робітників приводять у дію засоби праці на величезних монополістичних підприємствах і виробляють переважну частку продукції у най­важливіших галузях промисловості.

Панування монополій доводить усуспільнення виробництва до найвищого ступеня, можливого при капіталізмі. Монополі­стичний капіталізм, за висловленням В. І. Леніна, свтягуе» капі­талістів, всупереч їхній волі і свідомості, в якийсь новий порядок, перехідний від повної свободи конкуренції до повного усу­спільнення.

1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.

Велику роль у процесі капіталістичного усуспільнення вироб­ництва відіграють великі банки, які при імперіалізмі перетвори­лись у всесильних монополістів грошового капіталу суспільства і вузлові центри фінансового капіталу. Як зазначав В. І. Ленін, найбільші банки є частиною найважливішого апарату господар­ського управління.

Високий ступінь розвитку суспільного характеру виробництва настійно потребує планомірного регулювання виробництва в су­спільних масштабах і контролю над ним з єдиного центра. Це свідчить про те, що матеріальні передумови для соціалістичного перетворення суспільства визріли. «Усуспільнення праці, яке в тисячах форм іде вперед все швидше і швидше і проявляється за ті півстоліття, що минули після смерті Маркса, особливо наочно в зростанні великого виробництва, картелів, синдикатів і трестів капіталістів, а також у гігантському зростанні розмірів і могут­ності фінансового капіталу,— ось головна матеріальна основа неминучого настання соціалізму» К

Проте наявність приватної власності на засоби виробництва не дає можливості планово розвивати все суспільне виробництво в цілому. Виробництво роздрібнене між підприємствами, які кон­курують. Висока організація виробництва і праці в межах кож­ної монополії існує поряд з анархією виробництва в масштабі суспільства. Величезні багатства, створювані працею мільйонів людей, привласнюються невеликою групою найбільших моно­полістів. Проте усуспільнене виробництво об'єктивно потребує суспільної власності на засоби виробництва і суспільного при­власнення результатів праці як надбання всіх трудящих.

Отже, в епоху імперіалізму продуктивні сили суспільства до-еягли такого рівня розвитку, коли вони вже не вкладаються у вузькі рамки капіталістичних виробничих відносин. В. І. Ленін писав, що оболонка, якою є капіталістичні виробничі відносини, не'відповідає своєму змістові — рівню і характеру продуктивних хшл при імперіалізмі. Вона може загнивати, лишатись у гнию-Щошу стані порівняно довгий час, але неминуче буде усунена в Іфоцесі соціалістичної революції2.