Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму

Крах колоніальної системи імперіалізму

В основі кризи колоніальної системи імпе­ріалізму було різке загострення антагонЬ стичних суперечностей між імперіалістич­ною буржуазією метрополій і народами ко­лоніальних та залежних країн. Велика Жовтнева соціалістична революція, внаслідок якої виникла перша соціалістична держава, стала найважливішим фактором могутнього піднесення націо­нально-визвольного руху, який поклав початок кризі колоніаль­ної системи імперіалізму.

Після другої світової війни і перемоги над гітлерівською коа­ліцією криза колоніальної системи імперіалізму переросла в її розпад, а потім у повсюдний крах. «Після другої світової війни, після нашої перемоги над фашизмом більш як два мільярди чо­ловік скинули ярмо колонізаторів, добилися державної незалеж­ності. В цілому колоніальну систему імперіалізму в її класичних формах можна вважати вже ліквідованою. Це... явище всесвіт­ньо-історичного значення». 1

1 Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 6, с. 571.

В історично короткий строк були ліквідовані британська, французька, голландська, португальська колоніальні імперії, які створювалися десятки і сотні років. У 1945 р. колонії імперіалістичних держав займали територію 38,6 мли. кв. км з населенням, яке перевищувало 670 мли. чоловік. Після кра­ху останньої великої колоніальної імперії — португальської усі несамоврядиі території займали 1,1% території землі, де проживало 0,5% населення землі. Колонії, які ще збереглися,— це в основному невеликі територіальні анклави І острови, найбільшими з яких є Гонконг (під врядуванням Великобританії) і Пуерто-Ріко (під врядуванням США). Крім того, під владою раснетсько-імперіалістичиих режимів ПАР і Родезії, по Суті, на колоніальному становищі, живе ще кілька мільйонів чоловік.

На місці колишніх колоній розвиваються 113 незалежних держав. Перед ними відкрилася перспектива перетворення їхньої номінальної політичної незалежності в незалежність реальну.

Розпад колоніальної системи імперіалізму і виникнення са­мостійних держав в Азії, Африці і Латинській Америці — це результат національно-визвольної революції, яка особливо ши­роко розгорнулася у всесвітньому масштабі в другій половині 60-х — на початку 60-х років. Національно-визвольна революція, породжена соціально-економічними і політичними умовами за­гальної кризи капіталізму, в свою чергу поглиблює цю кризу.

Внаслідок розпаду колоніальної системи відбулися Істотні зміни в політичній та економічній структурі світу. Нові явища виникли і в розвитку світового капіталістичного господарства. Крах ко­лоніальної системи став могутнім фактором» який поглибив за­гальну кризу капіталізму.

Крах колоніальної системи як результат внутрішніх суперечностей імперіалізму

Глибокою соціально-економічною основою розпаду колоніальної системи є загострення суперечностей між пригнобленими націями і народностями колоніальних і залежних країн, з одного боку, та іноземним монопо­лістичним і державно-монополістичним ка­піталом, з другого. Ця суперечність була ві­дображенням конфлікту між прагненням колоніальних народів до рівноправного і вільного розвитку та імперіалістичною екс­плуатацією колоніальної економіки в системі світового капіта­лістичного господарства.

У процесі розпаду колоніальної системи імперіалізму загост­рилися всі властиві їй суперечності: національні, соціально-еко­номічні, політичні, ідеологічні. Загострення національних супе­речностей було зумовлене тим, що в межах колоній, якими б довільними вони не були, почали складатися нові етнічні групи і нації, які зазнавали гніту національної і расової дискримінації? соціально-економічних — оскільки зміна економічної структури суспільства в колоніальних країнах потягла за собою глибокі соціальні зрушення: розклад докапіталістичних підвалин і фор­мування пролетаріату, національної буржуазії й інтелігенції: політичних — оскільки керівництво боротьбою проти імперіаліз­му перейшло в більшості країн до партій і організацій, створених на буржуазно-демократичній, національно-патріотичній, антиім­періалістичній основі; ідеологічних — оскільки в ідеологічній формі відбивалися всі інші суперечності, а таїож вплив соціа­лістичної критики імперіалізму. Найбільш очевидною перешко­дою на шляху розв'язання цих суперечностей було іноземне по­літичне панування: саме проти нього й був спрямований основ­ний удар визвольного руху.

Повалення імперіалістичного панування в колоніях стало не­відкладною об'єктивною необхідністю. Воно було полегшене і прискорене виникненням і розвитком світової соціалістичної си­стеми як вирішального фактора світової політики.

Вплив світового соціалізму на розлад колоніальної системи імперіалізму

Серйозний вплив на розвиток національно-визвольного руху в колоніальних і залеж­них країнах мала Велика Жовтнева соціа­лістична революція. Насамперед в економіч­них і політичних успіхах народів СРСР по­значилась для колоніальної системи імперіа­лізму та сила прикладу, про яку говорив В. І. Ленін. Радянський Союз відкрито виступив із підтримкою визвольної боротьби народів колоніальних країн і подавав їм значну допомогу. Воєнну, економічну ї технічну допомогу було подано, наприклад, монгольському, афганському, турецькому, китайському народам для відбиття імперіалістичних агресій. Міжнародний комуністичний рух незмінно відстоював інтереси експлуатованих народів. У ряді країн Азії, Африки і Латинської Америки виникли комуністичні партії, які відіграли важливу роль у національно-визвольній боротьбі.

Після другої світової війни в результаті утворення світової соціалістичної системи склалося нове співвідношення сил, яке привело до різкого ослаблення імперіалізму. Загальна криза світового капіталізму як соціально-економічної системи набула дальшого розвитку. Вплив світової соціалістичної системи на крах колоніалізму позначився і в прямій допомозі народам, які борються за своє визволення, і в різних інших формах (розгром ударних сил світової реакції в другій світовій війні, боротьба проти експорту контрреволюції тощо). Важливу роль у боротьбі проти колоніалізму відіграв робітничий і демократичний рух в імперіалістичних країнах. Нарешті, слід відмітити своєрідну ланцюгову реакцію впливу вже визволених від колоніального гноблення країн на інші країни, які ще перебували в колоніаль­ній залежності. Якщо раніше національно-визвольна боротьба розвивалася переважно в межах окремо взятої країни, причому ніж головними вогнищами визвольного руху були великі зони, в яких колонізатори почували себе відносно безпечно, то після другої світової війни визвольна боротьба охопила весь колоні­альний світ. Вона не тільки розгорнулася майже в усіх коло­ніальних і залежних країнах, а й створила нові політичні, еконо­мічні, ідеологічні, а іноді і воєнні зв'язки між ними, які набули чіткої антиімперіалістичної спрямованості.

Підрив економічних позицій Імперіалізму в колишніх колоніях

Розпад колоніальної системи означав завер­шення в основному важливого етапу націо­нально-визвольної революції, що привів до політичного визволення колоніальних наро* дів. Імперіалізм втратив не тільки прямий політичний контроль над цими народами, а й важливі економічні позиції в багатьох колишніх колоніях і залежних країнах. Це знайшло своє вияв­лення у тому, що до рук молодих держав перейшла значна части­ка власності імперіалістичних держав і колоніальної адміні­страції.

Яке значення має ця обставина, можна судити з того, що напередодні Другої світової війни частка державного капіталу в усьому інвестованому капіталі становила в англійських колоніях в Африці — близько 54%, у фраи-щузькнх — 61, у бельгійських — 25%. Націоналізована власність іноземного капіталу стала основою державного сектора господарства нових незалеж­ні Держав.

У ряді країн були серйозно ущемлені й інтереси приватних тоаемних монополій. Величезні колоніальні компанії в післявоєнні роки було ліквідовано, або вони втратили значну частину своїх доходів і вплив у країнах, що розвиваються.

Але все це були тільки перші переможні кроки національно-визвольної революції. У більшості країн, що розвиваються, вона ще не розтрощила економічних основ панування імперіалізму, ие перемогла його політичного й ідеологічного впливу, не роз­в'язала важливих національно-визвольних завдань, об'єктивно поставлених перед цими країнами всім ходом історичного роз­витку.

На сучасному етапі загальної кризи капіталізму національно-визвольний рух вступив у новий етап — етап боротьби за лікві­дацію економічної відсталості і залежності від імперіалістичних держав, боротьби проти всіх форм неоколоніалізму.