- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
Головні напрями впливу соціалізму на долю людства
Про те, що світова соціалістична система перетворюється у вирішальний фактор розвитку людського суспільства, свідчать великі перемоги, які вона здобула в економічному змаганні з капіталізмом. За темпами зростання виробництва країни соціалізму значно перевищують капіталістичні країни. За період з 1950 до 1978 р. соціалістичні країни збільшили випуск промислової продукції в 11,5 раза, а розвинуті капіталістичні країни — в 3,7 раза.
Імперіалізм і тепер ще має значну економічну, політичну і воєнну силу. Його агресивна природа не змінилася. Водночас роль світової соціалістичної системи в міжнародних відносинах різко зросла. Соціалістичні країни рішуче виступають проти агресивних планів імперіалістів, зривають спроби імперіалістичних держав підтримувати прогнилі режими за допомогою локальних воєн.
Зміцнення позицій світової системи соціалізму у вирішальній сфері людської діяльності — матеріальному виробництві — зумовлене величезними успіхами СРСР. Досягнення соціалістичних країн, і насамперед СРСР, у воєнно-економічній галузі призвели до корінних змін співвідношення сил між двома світовими системами і стали фактором, що стримує агресивні імперіалістичні війни.
В результаті утвердження світової соціалістичної системи економічні закони капіталізму не можуть діяти в тій частині світу, де існує соціалізм. Навіть всередині капіталістичного світу зростання могутності системи соціалізму обмежує дію деяких важливих закономірностей імперіалізму. Капіталізму як способу виробництва внутрішньо властиве погіршення становища робітничого класу. Дії цієї закономірності протистоїть боротьба робітничого класу проти капіталістичної експлуатації. На боротьбу робітничого класу капіталістичних країн великою мірою впливають успіхи трудящих країн соціалізму в розвитку економіки, науки, культури, освіти, соціального забезпечення, загальне зростання їхнього життєвого рівня. Великі битви робітничого класу за свої економічні і політичні права розхитують владу монополій, загострюють суперечності капіталістичного суспільства і посилюють його нестійкість.
Світова соціалістична система своїми досягненнями чинить величезний вплив на розвиток національно-визвольного руху. Вона підтримує антиімперіалістичну боротьбу народів, які завоювали національну незалежність, а також народів, що борються за незалежність, допомагає цим народам здобути економічну незалежність від монополістичного капіталу.
Підтримка країн соціалістичної системи дала змогу ряду країн, що розвиваються, протистояти загрозі економічної блокади з боку імперіалістичних держав, зламати протидію імперіалізму розвиткові державного сектора економіки. СРСР та інші соціалістичні держави підтримують антиімперіалістичну боротьбу народів країн, що розвиваються, і їхній рух некапіталістичним шляхом.
Світова соціалістична система є надійною гарантією збереження і зміцнення революційних завоювань. Вона подає дійову допомогу всім прогресивним силам у боротьбі проти спроб експортувати контрреволюцію.
Світова соціалістична система має величезний вплив на формування нового типу міжнародних відносин. Вона успішно бореться за утвердження принципу мирного співіснування між державами з різним соціальним ладом.
Мирне співіснування — об'єктивна необхідність сучасності
Соціалістична держава з перших років свого виникнення проводить політику мирного співіснування держав з різним соціальним ладом. Величезну роль в утвердженні цієї політики відіграла Програма миру, вироблена XXIV з'їздом КПРС. Вона дістала активну підтримку всіх прогресивних сил миру, XXV з'їзд КПРС, відмітивши успішне перетворення в життя Програми миру, висунув нові завдання, які становлять її дальший економічний розвиток, і ще раз підкреслив, що «головним у нашій політиці щодо капіталістичних держав була і лишається боротьба за утвердження принципів мирного співіснування, за міцний мир, за послаблення, а в перспективі і усунення небезпеки виникнення нової світової війни» 1
1 Матеріали XXV з'їзду КПРС, с. 18.
Реакційні буржуазні діячі твердять, що розрядка міжнародної напруженості вигідна тільки соціалістичним країнам. Насправді розрядка вигідна всьому людству. Перед людством у результаті науково-технічної революції, дальшого зростання міжнародного поділу праці, розвитку суспільного, інтернаціонального характеру виробництва виник цілий ряд глобальних проблем, розв'язання яких потребує міжнародного співробітництва народів. Це насамперед проблеми відвернення нової світової війни, жодолання відсталості країн, що розвиваються, ліквідації голоду в світі, неграмотності, проблеми захисту навколишнього середо-\вища, освоєння і використання нових джерел енергії, запобігання Стихійним силам, профілактики і лікування найбільш небезпечних хвороб, перебудування міжнародних економічних відносин £а демократичній основі. Необхідною умовою такого міжнародного співробітництва є утвердження в міжнародних відносинах принципів мирного співіснування держав, що належать до різних соціальних систем.
Взаємовигідні економічні, науково-технічні і культурні зв'язки між соціалістичними і капіталістичними країнами допомагають створювати матеріальну основу міцного миру. Дедалі повніше утвердження принципів мирного співіснування «створює сприятливі передумови для повної незалежності і самостійного розвитку країн, сприяє боротьбі народів за економічний і соціальний прогрес» 1.
Безглуздими є твердження, ніби соціалістичний світ, проводячи політику мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, зацікавлений у війні як засобі підштовхування революції, її експорту в капіталістичні країни. В. І. Ленін писав з цього приводу: «Така «теорія» йшла б у цілковитий розрив з марксизмом, який завжди заперечував «підштовхування» революцій, що розвиваються в міру назрівання гостроти класових суперечностей, які породжують революції»2.
Мирне співіснування не означає послаблення ідеологічної боротьби проти імперіалізму. Ця боротьба ведеться безкомпромісно.
Принцип мирного співіснування держав з різним соціальним ладом перетворився на реальну силу міжнародного розвитку І все більше стає нормою у взаємовідносинах між країнами капіталізму і країнами соціалізму. «Це результат зміни співвідношення сил у світі — і насамперед зростання могутності і міжнародного авторитету Радянської країни, всієї соціалістичної співдружності. Це також результат успіхів, здобутих міжнародним робітничим рухом і силами національного визволення. Це, нарешті, результат розуміння нових реальностей певною частиною правлячих кіл капіталістичного світу»3.
1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 29— ЗО червня 1976 року. К., Політвидав України, 1976, с. 30—31.
* Ленін В. І. Гїовн. зібр. творів, т. 35, с. 385.
* Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 6, с. 574.
Критика антиленінських концепцій загальної кризи капіталізму
Буржуазні економісти і соціологи, а слідом за ними реформісти і ревізіоністи заперечують загальну кризу капіталізму. Велику Жовтневу соціалістичну революцію, яка вперше прорвала ланцюг світової капіталістичної системи і була закономірним наслідком суперечностей буржуазно-поміщицького ладу в Росії і світового капіталізму, вони пояснюють як «історичну випадковість». Перемогу соціалістичних революцій у ряді країн Європи і Азії вони трактують як нібито «штучно викликану», «привезену на радянських танках». Проте, як було показано вище, ця перемога була підготовлена загостренням внутрішніх суперечностей капіталізму і класової боротьби в цих країнах.
Розпад колоніальної системи імперіалізму одні буржуазні економісти зображують як «підступи Москви", інші — як «добровільний дар цивілізованими країнами свободи» пригнобленим народам. Насправді цей розпад є наслідком суперечностей світового імперіалістичного панування і впливу світової соціалістичної системи на цей процес.
Щоб замаскувати характерний для загальної кризи капіталізму розклад буржуазного ладу, в хід пускають різні теорії «трансформації» капіталізму, перетворення його в «народний», «гуманний» капіталізм, метою якого ніби перестав бути прибуток і стало «всебічне задоволення потреб покупця». Соціальні поступки пролетаріату, на які монополії змушені йти внаслідок загострення класової боротьби в світі капіталу і успіхів країн соціалізму, буржуазні ідеологи видають за встановлення «класового миру», «системи людських відносин».
Буржуазні ідеологи, яким більш або менш відверто вторують реформісти і ревізіоністи, спотворюють об'єктивні закономірності суспільного прогресу в сучасну епоху, намагаючись «довести», що майбутнє не за соціалістичною системою, а за капіталізмом.
Соціальне призначення таких теорій очевидне: переконати народні маси в тому, що капіталізм, хоч і видозмінений, і далі існуватиме, а соціалізм переродиться; що загальної кризи капіталізму, таким чином, не існує і міжнародна соціалістична революція не має перспектив. Насправді економічне змагання між двома протилежними суспільними системами — одна з форм класової боротьби соціалізму і капіталізму на міжнародній арені.
Розділ XVI
РОЗВИТОК ДЕРЖАВНО-МОНОПОЛІСТИЧНОГО КАПІТАЛІЗМУ
$ 1. Переростання монополістичного капіталізму в державно-монополктмчимй
Суть державно-монополістичного капіталізму
В. І. Ленін встановив, що буржуазне суспільство розвивалося від капіталізму вільної конкуренції до імперіалізму, від монополій до державно-монополістичного капіталізму. Державно-монополістичний капіталізм — це монополістичний капіталізм, для якого характерне поєднання сили капіталістичних монополій з силою держави.
Вчення про державно-монополістичний капіталізм створив В. І. Ленін. Йому належить і науковий термін — «державно-монополістичний капіталізм». Вже в праці «Імперіалізм, як най-вища стадія капіталізму» він розкриває існування державних монополій і показує їхню роль та значення в економіці буржуазного суспільства. У наступних працях В. І. Ленін аналізує процес переростання монополістичного капіталізму в державно-моиополістичний.
Вчення В. І. Леніна про державно-монополістичний капіталізм дістало дальший розвиток у матеріалах і документах Комуністичної партії Радянського Союзу і міжнародного комуністичного руху.
Державно-монополістичний капіталізм виник як розвиток внутрішніх закономірностей капіталізму на його останній, імперіалістичній стадії. Це пов'язано з крайнім загостренням суперечностей між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення. Сила монополій поєднується з силою держави для того, щоб зберегти і зміцнити капіталістичний лад, збільшити прибутки монополістичної буржуазії, з метою боротьби проти світової системи соціалізму, придушення революційного робітничого і національно-визвольного руху, здійснення агресивної зовнішньої політики.
Капіталістичному способу виробництва властива антагоністична форма усуспільнення виробництва і праці на основі концентрації виробництва і централізації капіталу. Таким чином, власність на вирішальні засоби виробництва зосереджується в руках невеликої групи капіталістів. Цей процес досягає високого ступеня на базі приватних і державних монополій. Він набуває повнішого вираження при державно-монополістичному капіталізмі. Сучасні основні центри світового капіталістичного господарства характеризуються високорозвинутою державно-монополістичною економікою. Розширене капіталістичне відтворення, забезпечення дедалі більшого прибутку монополій неможливе без втручання буржуазної держави в економіку. У зв'язку з цим змінилися взаємовідносини держави і приватного монополістичного капіталу.
Нині буржуазна держава являє собою могутню економічну силу. Вона концентрує величезні господарські ресурси і органи управління економікою.
Ленінське положення про злиття сили монополій з силою держави в один механізм розкриаае політико-економічний зміст зближення монополій і держави. Монополії використовують буржуазну державу для втручання в процес капіталістичного відтворення, для посилення своєї економічної і політичної могутності.
Буржуазна держава є організацією панівного класу капіталістів. І цим визначається характер взаємовідносин монополістичного капіталу і буржуазної держави, яка захищає спільні інтереси монополістичної буржуазії.
Зростання державно-монополістичного капіталізму характеризується посиленням особистої унії високопоставлених чиновників буржуазної держави з магнатами фінансового капіталу. Ця унія здійснюється в різних формах: урядові чиновники посідають важливі посади в монополіях, представники монополій працюють на керівних посадах у державному апараті. Безпосередня участь представників монополістичних об'єднань у державних органах —одна з характерних рис державно-монополістичного капіталізму.
Монополії впливають на буржуазну державу і її політику також через інші канали, зокрема через союзи монополістів, які об'єднують представників монополій як у рамках однієї галузі або ряду галузей, так і в загальнонаціональному масштабі. Очолюють об'єднання монополістів найбільш крупні представники монополістичного капіталу, які є одночасно керівниками різних урядових комітетів, членами уряду. Більш або менш важливі урядові рішення приймаються, як правило, тільки після розгляду і схвалення їх у цих організаціях монополістів. Поряд з таким злиттям держави і монополій в єдиний механізм, що діє в інтересах усього монополістичного капіталу, виникає залежність окремих приватномонополістичних груп від економічних ресурсів і політики держави.
Взаємовідносинам державних і приватних підприємств властиве те, що приватні і державні монополії дедалі більше переплітаються; і ті й другі є окремими ланками господарської машини державно-монополістичного капіталізму.
Злиття буржуазної держави і монополій, що дедалі посилюється, зростаюче втручання держави в економіку в інтересах усього монополістичного капіталу, поява нових форм переплетення держави і монополій — це переростання монополістичного капіталізму в державно-монополістичний капіталізм.
Перша світова війна поклала початок переростанню монополістичного капіталізму в державно-монополістичний, створенню воєнного варіанта його механізму. В цей час посилився процес концентрації фінансового капіталу, зросла роль державних монополій. Втручання держави в економіку ставало дедалі частішим явищем.
Світова економічна криза 1929—1933 pp. сприяла дальшому розвитку державно-монополістичного капіталізму. Треба було пустити в хід фінансові й економічні ресурси держави, щоб таким чином виручити приватні банки, промислові концерни, залізничні компанії, яким загрожував крах. У США виник сновий курс» —спроба посиленням втручання держави в економіку вивести американський капітал з економічної кризи. У гітлерівській Німеччині у зв'язку з підготовкою до війни посилилося втручання держави в економіку для її мілітаризації. Прискореними темпами зростав державно-моно-полістичний капіталізм, що включав у себе, а одного боку, контроль держави вад економікою, примусове картелювання, а з другого — надання керівникам підприємств прерогатив державної влади.
У період другої світової війни розвиток державно-монополістичного капіталізму досяг нового ступеня. Він проявився в зростанні державних капіталовкладень у промисловість, у будівництві воєнних підприємств за рахунок держави, в урядових позиках для субсидування монополій, у податкових пільгах монополіям, у різних формах економічного контролю з боку державних органів для забезпечення випуску воєнної продукції, розвитку державного ринку. Державний апарат ще більше переплівся з монополістичними групами буржуазії. Створилася складна, розгалужена система державного регулювання економіки. Після другої світової війни розвиток державно-монополістичного капіталізму прискорився.
У сучасних умовах боротьби двох суспільних систем, розгорнутої науково-технічної революції і загострення суперечностей капіталізму відбувається дальший розвиток державно-монополістичного капіталізму. «Все ширше використовуються такі підойми, як стимулювання державою монополістичної концентрації виробництва і капіталу, перерозподіл нею все більшої частки національного доходу, надання монополіям воєнних замовлень, урядове фінансування програм розвитку промисловості і наукових досліджень, складання програм економічного розвитку, в масштабі країни, політика імперіалістичної інтеграції, нові форми вивозу капіталу» 1.
Отже, суть державно-монополістичного капіталізму полягав в поєднанні сили буржуазної держави з силою монополій в єдиний механізм для забезпечення монополістичному капіталу дедалі зростаючого прибутку, придушення робітничого і демократичного рухів, національно-визвольної боротьби пригноблених народів, для економічної, політичної та ідеологічної боротьби проти світової соціалістичної системи, здійснення агресивної зовнішньої політики. Така єдино наукова, марксистська оцінка.
Фактори розвитку державно-монополістичного капіталізму
Основа розвитку державно-монополістичного капіталізму — загострення внутрішніх суперечностей капіталістичного способу виробництва, і насамперед його основної суперечності — між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення.
Вузькі рамки приватнокапіталістичної власності є перешкодою для розвитку продуктивних сил. Перехід від роздробленої власності індивідуальних капіталістів до акціонерної форми, утворення монополістичних акціонерних товариств означали укрупнення масштабів капіталістичної власності. Проте для сучасних продуктивних сил потрібний вищий рівень усуспільнення виробництва. Система державно-монополістичного капіталізму об'єктивно спрямована на пристосування капіталістичних виробничих відносин до потреб розвитку сучасних продуктивних сил. Але тим самим ще більше загострюються антагоністичні суперечності капіталізму.
Поглиблення основної суперечності капіталізму як фактор розвитку державно-монополістичного капіталізму виявляється таким чином. В умовах науково-технічної революції конкуренція і гонитва за прибутком змушують постійно збільшувати розміри застосовуваного капіталу і масштаби виробництва. Отже, неминуча подальша централізація капіталу для функціонування сучасних підприємств. Акціонерна форма підприємств давала раніше і деякою мірою дає тепер можливість концентрувати капітал для розширеного відтворення. Проте в сучасних умовах розміри приватномонополістичного капіталу часто-густо недостатні для розширення виробництва на базі найновішої техніки. Розширене відтворення капіталу неможливе без участі держави. Імперіалістична держава асигнує великі кошти для проведення наукових робіт у державних установах і підтримання приватних наукових досліджень. Для розширення промислового виробництва потрібні нові джерела енергії, сировини. І знову-таки на допомогу монополіям приходить держава.