Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму

Сучасна епоха і суть загальної кризи капіталізму

Головний революційний висновок, що ви­пливає з ленінської теорії імперіалізму, по­лягав у тому, що капіталізм як світова сис­тема визрів для соціалістичної революції пролетаріату. її початок — перемога Великої Жовтневої соціа­лістичної революції, завершення — ліквідація капіталізму на всій земній кулі. Сучасна епоха, говориться в Програмі Комуністичної партії Радянського Союзу, «є... епоха соціалістичних і національ­но-визвольних революцій, епоха краху імперіалізму, ліквідації колоніальної системи, епоха переходу на шлях соціалізму все нових народів, торжества соціалізму і комунізму у всесвітньому масштабі» !. Наукова характеристика сучасної епохи має дуже важливе значення для практики революційного руху. Вона дає можливість виробити правильну стратегію і тактику пролетаріат ту в його боротьбі проти панування фінансової олігархії, визна-чити розстановку класових сил у світовому революційному про­цесі.

1 Програма Комуністично! партії Радянського Союзу, с. 5.

Можливість переходу від капіталізму до соціалізму створена сучасним характером і рівнем розвитку продуктивних сил, надзвичайно високим ступенем усуспільнення виробництва, консо­лідацією всіх антиімперіалістичних сил на чолі з пролетаріатом і його авангардом — марксистсько-ленінськими партіями.

Дуже загострилися всі суперечності капіталізму. Фінансова олігархія використовує панування в економіці і політиці для свого всебічного збагачення, доводячи експлуатацію трудящих до найвищого ступеня, ввергаючи людство в економічні злигодні і воєнні катастрофи.

Формою розв'язання суперечності між продуктивними силами і буржуазними виробничими відносинами є соціалістична рево­люція. Капіталізм не сходить добровільно з історичної арени. Він чинить жорстокий опір, відступає з боями. Капіталістична система під ударами революційних сил розпадається. Тим часом виникає, зміцнюється і розвивається соціалістична система. Та­ким чином, основною рисою сучасної епохи є розкол світу на дві протилежні соціально-економічні системи, непримиренна бороть­ба між ними, в ході якої соціалізм завойовує дедалі нові позиції, а імперіалізм відступає.

Відпадання від світової капіталістичної системи однієї країни за іншою, революційний перехід від капіталізму до соціалізму у всесвітньому масштабі становить головний зміст сучасної історичної епохи.

Л. І. Брежнєв у доповіді на урочистому засіданні, присвя­ченому 60-річчю Великого Жовтня, говорив: «Почалась нова історична епоха — епоха революційного оновлення світу, епоха переходу до соціалізму і комунізму. Почався шлях, по якому сьогодні йдуть сотні мільйонів людей і по якому судилося піти всьому людству» 1.

Якщо переростання домонополістичного капіталізму в імпе­ріалізм означало настання переддня соціалістичної революції, то в сучасну епоху повалення капіталізму стало вже справою безпосередньої революційної практики пролетаріату і його союз­ників.

Загальна. криза капіталізму — це період безпосереднього «краху капіталізму в усьому його масштабі і народження соціа­лістичного суспільства» 2,— писав В. І. Ленін.

1 Брежнєв Л. /. Ленінським курсом, т. 6, с. 558. ;

* Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 36, с. 45.

Загальна криза капіталізму — це криза капіталістичної систе­ми в цілому. Вона охоплює економічний і державний лад, полі­тику, ідеологію. Це процес скорочення сфери імперіалістичного панування, розвитку суперечностей між соціалістичною і капі­талістичною системами, між фінансовим капіталом і міжнародним. робітничим класом, між імперіалізмом і світовим національ­но-визвольним рухом, між монополіями і всіма антимонополі-стичними силами.

Не слід плутати поняття «економічна криза» і «загальна кри­за капіталізму». Кожна економічна криза — це вибух суперечностей, що нагромадилися в капіталістичному відтворенні з часу попередньої кризи, і водночас насильне тимчасове розв'язання їх. З усіх економічних криз, які мали місце до цього часу, капі­талізм знаходив вихід. На зміну кризі приходили фази депресії, пожвавлення і піднесення, які звичайно закінчувалися новою кризою. Отже, економічні кризи надвиробництва — це періодичне явище.

Революційна загибель всієї світової капіталістичної системи неминуча. У Звітній доповіді ЦК КПРС XXV з'їзду партії відмі­чалося, що комуністи далекі від того, щоб пророкувати «авто­матичний крах» капіталізму. У нього є ще чималі резерви, однак події останніх років з новою силою підтверджують, що капіта­лізм — це суспільство, позбавлене майбутнього. Події останніх років переконливо підтвердили, що «пристосування до нових умов не означає стабілізації капіталізму як системи. Загальна криза капіталізму продовжує поглиблюватись» 1.

Найважливіші риси загальної кризи капіталізму

Прояви загальної кризи капіталізму різно­манітні. Проте їх можна звести до таких найважливіших її рис.

Перша риса — розкол світу на дві про­тилежні соціально-економічні системи соціалістичну і капіта­лістичну — і боротьба між ними. Прогресуюча зміна співвідно­шення сил на користь соціалізму, на шкоду капіталізму стано­вить найважливішу закономірність розвитку загальної кризи ка­піталізму.

Початок цього процесу було покладено Великою Жовтневою соціалістичною революцією. З того часу як виникла і зміцніла світова соціалістична система, стан капіталізму не може визна­чатися тільки його внутрішніми процесами. Позиції імперіалізму нині великою мірою залежать і від стану сил соціалістичної системи. Під впливом зміцнення і розвитку світової системи со­ціалізму ослаблюються позиції імперіалізму, скорочується сфе­ра панування світової капіталістичної системи, поглиблюється загальна криза капіталізму.

Монополістичний капітал мобілізує всі свої сили, щоб про­довжити своє панування. Антагоністична суперечність між двома протилежними соціально-економічними системами становить го­ловну суперечність епохи загальної кризи капіталізму.

Соціалізм виступає за мирне співіснування держав з різним суспільним ладом. Проте це мирне співіснування держав проти­лежних систем разом з тим означає постійну класову боротьбу між ними.

Протиборство двох світових суспільних систем в економічній галузі відбувається у формі економічного змагання. У політичній галузі ця боротьба полягає в тому, що країни соціалізму викри­вають агресивні плани імперіалістів, зривають їхнє здійснення, подають всебічну допомогу народам, які відстоюють свою неза­лежність. СРСР та інші соціалістичні країни виступають в аван­гарді боротьби народних мас усієї планети за відвернення загро­зи нової світової війни. В ідеологічній галузі боротьба проти Імперіалізму означає повсякденне викриття спроб буржуазної пропаганди прикрасити сучасний капіталізм, показати імперіа­лізм як лад, якому нібито належить майбутнє. Буржуазній полі­тичній економії марксистсько-ленінські партії протиставляють справжню наукову теорію.

1 Матеріали XXIV з'їзду КПРС, с. 16.

Друга риса загальної кризи капіталізму — криза колоніаль­ної системи імперіалізму, її розпад і повна загибель. В епоху Імперіалізму завершився поділ світу між імперіалістичними дер­жавами. Встановилось їхнє панування над народами колоніаль­них і залежних країн. Загальна криза капіталізму проявляється в розвитку національно-визвольної боротьби цих народів, по­слабленні позицій імперіалізму в колоніях, визволенні народів пригноблених країн від імперіалістичного ярма. Крах колоніаль­ної системи на певному етапі загальної кризи капіталізму ще більше загострює всі суперечності імперіалізму. Колишні колонії із резерву і тилу імперіалізму перетворились у вогнища гострої антиімперіалістичної боротьби. Деякі з них стали на шлях со­ціального прогресу, на шлях некапіталістичного розвитку, орієн­туючись у перспективі на будівництво соціалізму.

Третя риса загальної кризи капіталізму — загострення внутрішніх і міжімперіалісіичних суперечностей економіки ім­періалістичних країн, посилення її нестійкості і загнивання. Зростаюче поглиблення антагоністичних суперечностей економі­ки — постійна тенденція капіталізму, насамперед продукт його .рласного розвитку, властивого йому типу власності на засоби виробництва, його класової структури. Суперечності дуже за­гострюються у зв'язку з розвитком державно-монополістичного жапіталізму, який, у свою чергу, веде до загострення всіх еконо­мічних і соціальних суперечностей імперіалізму. gb Це знаходить свій вияв у дальшому розгортанні кризи світо­вого капіталістичного господарства: ускладнюється реалізація Зфварів капіталістичними країнами на всесвітньому ринку, на ркедалі нові труднощі і перешкоди наштовхується імперіалістич-Ішнй вивіз капіталу, дедалі більше заплутуються валютні відно­шений, розхитується вся система господарських зв'язків, за допо­могою яких імперіалізм експлуатує економічно залежні від нього Країни.

Четверта риса загальної кризи капіталізму — розвиток кризи буржуазної політики й ідеології. Загальна криза охоплює не тільки економічний базис капіталізму, вона поширюється також ИМі всю надбудову та її елементи.

У країнах капіталу — внаслідок глибоких внутрішніх супе­речностей і під революціонізуючим впливом світової соціалістич­ної системи — наростає боротьба між монополіями і антимонополістичними силами. Фінансова олігархія вдається до нових ме­тодів боротьби проти трудящих: в одних випадках —до всебіч­ного посилення політичної реакції, відміни буржуазно-демокра­тичних свобод і встановлення фашистських режимів, в інших випадках — до тактики часткових поступок і соціальної демаго­гії. Уся система буржуазної ідеології спрямована на захист капі­талістичного ладу, наклеп на соціалізм і комунізм. Трудящі маси відповідають на це посиленням боротьби проти всієї систе­ми державно-монополістичного капіталізму. Під прапори марк-сизму-ленінізму стають дедалі нові мільйони людей.