- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
Політична економія як наука виникла разом з виникненням капіталістичного способу виробництва. В умовах, коли буржуазія тільки йшла до влади, в період боротьби її проти феодалізму і в перший період її панування буржуазні ідеологи створили деякі елементи наукової політичної економії. Класики буржуазної політичної економії, розглядаючи капіталістичні відносини, певною мірою торкалися їхньої суті. Вони «нащупували і нащупали цілий ряд «природних законів» капіталізму, не розуміючи його минущого характеру, не бачачи класової боротьби всередині його» 2.
1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
2 Там же, с. 41.
Вихід робітничого класу на арену самостійної класової боротьби по-новому поставив основні питання економічних відносин. Було спростовано головне положення буржуазної політичної економії про вічність капіталістичних відносин. Боротьба робітничого класу довела неминучість загибелі капіталізму і торжества соціалізму. Тому буржуазія була зацікавлена в такій економічній науці, яка сприяла б збереженню і зміцненню її панування.
На зміну класичній буржуазній політичній економії прийшла вульгарна буржуазна політична економія, що втілювала в собі «теоретичні» вимоги і уявлення класу капіталістів. «Віднині мова йшла вже не про те,— писав К. Маркс,— правильна чи неправильна та або інша теорема, а про те, корисна вона для капіталу чи шкідлива, зручна чи незручна, узгоджується з поліцейськими міркуваннями чи ні. Безкорисливе дослідження поступається місцем перед сутичками найманих писак, безсторонні наукові досліди заміняються упередженою, догідливою апологетикою».1 У цьому виявляються класовість і партійність сучасної буржуазної політичної економії.
1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
Політична економія вивчає питання, які безпосередньо пов'язані з матеріальними інтересами класів. Тому буржуазна політична економія заінтересована в тому, щоб відстояти капіталістичну систему світового господарства, яка вже йде до загибелі, і всіляко очорнити світ соціалізму. Та, прагнучи захищати лад, що віджив, буржуазні економісти намагаються приховати свою класову позицію під маскою надкласового підходу до економічних процесів і явищ.
Партійність марксистсько-ленінської політичної економії полягає в тому, що, відкриваючи об'єктивні економічні закони розвитку суспільства, вона обґрунтовує революційну боротьбу робітничого класу проти капіталізму, за побудову комунізму. Революційність марксистсько-ленінської політичної економії нерозривно пов'язана з її науковістю. Політична економія — одна із складових частин марксизму-леніиізму. Науковий характер політичної економії може забезпечити лише марксистсько-ленінська партія робітничого класу. Звичайно, буржуазні вчені дають немало цінного з окремих конкретних економічних питань. Проте, коли справа доходить до основних теоретичних узагальнень, не можна вірити, як говорив В. І. Ленін, жодному слову буржуазних економістів. Очоливши боротьбу за суспільний прогрес, робітничий клас виявив глибоку заінтересованість у дійсно науковому розвитку політичної економії, в пізнанні економічних законів суспільного розвитку для досягнення успіхів у боротьбі за повалення панування капіталу.
Марксистсько-ленінська політична економія об'єктивна тому, що вона відображує дійсність, справжні закономірності розвитку суспільства. Наукова об'єктивність політичної економії робітничого класу збігається з її класовістю і партійністю, оскільки вона відповідає цілям, що стоять перед пролетаріатом, усіма трудящими як об'єктивна необхідність. Робітничий клас, трудящі маси заінтересовані в дальшому розвитку економічної теорії.
Марксистсько-ленінська політична економія не приховує свого класового, партійного характеру. Вона відверто стоїть на позиціях робітничого класу, який очолив прогресивні сили суспільства в боротьбі за здійснення історично об'єктивної необхідності знищення капіталізму і побудови соціалізму. Тому марксистсько-леиінська політична економія є єдино науковою політичною економією, яка освітлює шлях усьому людству до вершин справжнього прогресу.
Основоположниками політичної економії робітничого класу є К. Маркс і Ф. Енгельс. На новий ступінь розвитку підняв її В. І. Ленін. Він дослідив капіталізм на його найвищій і останній стадії розвитку і заклав основи політичної економії соціалізму, В результаті було створено політичну економію, яку ще Ф. Енгельс назвав політичною економією в широкому розумінні слова. Нині наукову політичну економію творчо розвивають Комуністична партія Радянського Союзу, марксистсько-ленінські комуністичні і робітничі партії інших країн.
Твори класиків марксизму-ленінізму, документи КПРС та інших марксистсько-ленінських партій, а також їхніх міжнародних нарад містять справді науковий аналіз боротьби трудящих мас, керованих робітничим класом, боротьби за перемогу і утворення суспільства вільних трудівників, за забезпечення руху до комунізму.
Розділ II
ДОКАПІТАЛІСТИЧНІ СПОСОБИ ВИРОБНИЦТВА
Основний твір класиків марксизму, в якому висвітлюються проблеми докапіталістичних формацій,— книга Ф. Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності і держави». Історичне значення цієї праці полягає в тому, що в ній дано марксистський аналіз первісного суспільства, умов життя 'і діяльності людей в найдавніший, дородовий період, досліджуються економічні і соціальні особливості родового ладу, причини його розкладу і виникнення приватної власності, класів і держави, дов'едено їх минущий характер.
Книга Ф. Енгельса спрямована проти буржуазної концепції загальності і вічності капіталізму, проти модернізації під ранній капіталізм первіснообщинного, рабовласницького ,і феодального суспільства. Вона відкидає і викриває буржуазне уявлення про державу як надкласову силу. В ній обгрунтована неминучість відмирання держави з переходом до безкласового, комуністичного суспільства.
$ 1. Первіснообщинний спосіб виробництва
За сучасними науковими даними, людське суспільство виникло понад 2 мільйони років тому. З них тільки 7—9 тисяч останніх років вийшли за межі первісного суспільства. Первіснообщинний лад—перший і найдовший період в історії людства. Політична економія вивчає притаманні цьому суспільству виробничі відносини.
Розвиток економіки первісного суспільства поділяють, як зазначав Ф. Енгельс, на два періоди: період переважно привласнення готових продуктів природи, або період привласнюючого господарства, і «період запровадження скотарства і землеробства, період опанування методів збільшення виробництва про* дуктів природи за допомогою людської діяльності» 1, або період відтворюючого господарства. Протягом цих двох періодів соціальна організація первісного суспільства пройшла шлях від «первісного людського стада» до розвитку родової, потім сусідської (територіальної) общини, шлях, який закономірно породив класи і антагонізми суспільства.
1 Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 21, с. 32.
Період переважно привласнення готових продуктів природи
Початковий стан продуктивних сил первісного суспільства характеризується примітивно виготовленими знаряддями праці. Обтесаний камінь був знаряддям праці універсального призначення. Із застосуванням кам'яних знарядь починається людська праця. Первісні люди, через погану озброєність в боротьбі їх з навколишньою природою, не могли існувати і працювати поза колективом. Праця, пов'язана із спільним збиранням готових продуктів природи і полюванням, відбувалася на відносно невеликій «кормовій» ділянці в межах незначних за кількістю, відносно відокремлених кровнородинних груп. Це була проста кооперація без поділу праці за статтю і в ком. У таких умовах праця кожного члена колективу виступала як безпосередньо суспільна праця.
З розвитком привласнюючого господарства, під впливом зростаючих потреб, кам'яні знаряддя праці постійно, хоч і повільно, удосконалювалися. Водночас відбувався процес розвитку головної продуктивної сили — людини. В процесі трудової діяльності розвивалися рука та інші її органи, збільшувалися маса і об'єм мозку.
Поступово нагромаджувався виробничий досвід, ускладнювалася виробнича діяльність, що привели до виникнення природного поділу праці за статтю і в певних межах — віком. Жінки зосереджувалися на збиранні, чоловіки — на полюванні. Старики були охоронцями нагромадженого колективного виробничого досвіду. Займалися вони й виготовленням знарядь праці. Природний статевовіковий поділ праці посилив кооперацію й підвищив продуктивність праці первісного колективу. Відбувалася поступова диференціація та спеціалізація знарядь праці, пристосування їх до окремих трудових операцій. У цьому періоді люди навчилися виготовляти складові знаряддя праці (камінь і дерево, дерево і кістки), винайшли лук і стрілу, які розширили можливості полювання.
Величезне значення в розвитку продуктивних сил періоду привласнюючого господарства мало освоєння первісною людиною вогню. Коли це відбулося, точно невідомо, але вже 400—500 тисяч років тому вогонь в природному вигляді широко застосовувався. Підтримування вогню було тоді справою жінок. Добувати вогонь за допомогою тертя люди навчилися лише в період відтворюючого господарства. Добування вогню відкрило грандіозні перспективи в розвитку виробництва і є одним з найбільших відкриттів людства аж до наших днів.
Визначальною формою виробничих відносин у первісному суспільстві виступали відносини колективної (стадної, общинної) власності на землю та на готові продукти природи, тобто на кормову площу і на предмети природи, які споживають люди і які служать їм для виготовлення знарядь праці. Кам'яні і дерев'яні знаряддя пристосовували до фізичних можливостей того або іншого індивіду. При цьому вони перетворювалися фактично в особисту власність, але використовувалися в спільній праці і тільки в спільних інтересах колективу. У суспільстві не було антагоністичних суперечностей. Колективна власність і колективна праця були тоді єдино можливою формою розвитку продуктивних сил.
Буржуазні економісти і ревізіоністи заперечують первісність колективної власності і ототожнюють особисту власність у первісному суспільстві з приватною власністю або вважають, що особиста власність породила приватну. Проте наукова історія і етнографія довели, що економічною основою в усіх первісних народів виступає не приватна, а колективна власність, що особиста власність трансформувалася в приватну в період розкладу первіснообщинного ладу, коли з'явилася приватна власність на основні засоби виробництва.
Добуті готові продукти природи були спільною власністю і надходили в загальний розподіл, який мав у своїй основі зрівняльний характер. Обміну продуктами всередині груп і між групами не було. Твердження буржуазних економістів, що обмін продуктами існував з самого початку, не відповідає історичній дійсності.
В цих умовах первісні люди «...знали заздалегідь, на що можуть розраховувати при своєму способі добування засобів до життя. Цей спосіб повинен був забезпечити засоби до існування— то мізерні, то більш достатні... Виробництво велося в най-вужчих рамках, але продукт був цілком у розпорядженні виробників» 1. Таким чином, як виробництво, так і розподіл здійснювалися на основі примітивного регулювання і виключали в суспільстві будь-які антагонізми.
1 Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 21, с. 108.
Об'єктивною метою первісного виробництва було задоволення життєво необхідних потреб усіх членів групи. На цій основі здійснювалися, хоч і повільно, природне розширення виробництва і відтворення життя первісного людського стада, що виявлялося в підвищенні продуктивності праці, збільшенні населення і відбрунькуванні нових груп, які освоюють нові кормові площі.
Як підсумок економічне життя в цей період характеризувалося такими основними рисами: 1) спільною власністю первісного колективу на засоби виробництва і територію проживання; 2) колективною малопродуктивною працею, спрямованою на присвоєння готових продуктів природи; 3) зрівняльним розподілом засобів існування. Ці риси й визначають зміст основного економічного закону первісного суспільства: в умовах дуже низького рівня продуктивних сил і панування~общинної власності виробництво об'єктивно підпорядковується забезпеченню потреб усіх членів общини на основі зрівняльного розподілу колективно добутих продуктів, потрібних для збереження життєздатності кожного члена колективу.
У цьому законі полягає І провідна неантагоністична суперечність первісного суспільства, яка є джерелом розвитку первісної економіки. Це — суперечність між життєво необхідними потребами первісних людей і низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Вона зумовила розвиток продуктивних сил суспільства і привела до нового типу господарства — господарства відтворюючого, а також до переходу від первісного людського стада до родової общини.
Період відтворюючого господарства
Збирання і полювання привели до двох великих відкриттів — до відкриття землеробства і скотарства. З перетворенням землеробства і скотарства в провідні галузі господарської діяльності первісне суспільство вступило в період відтворюючого господарства. З його створенням люди стали незалежними від наявності готових продуктів природи.
Через різні природно-кліматичні і соціальні умови перехід до відтворюючого господарства здійснювався в одних общинах раніше, в інших — пізніше. Залежно від місцевих природних умов одні общини почали спеціалізуватися на землеробстві, інші — на скотарстві. Зосередження їхніх зусиль на тій чи іншій галузі сприяло зростанню продуктивності праці, створенню на цій основі запасів їжі і значному збільшенню чисельності общин.
Землеробство і скотарство, що розвивалися, спричинили дальший розвиток суспільних продуктивних сил. З'явилися нові способи виготовлення знарядь праці: пиляння і свердління, шліфування, полірування каменю. Створювалися дедалі різноманітніші дерев'яні знаряддя праці. Виникли прядіння і ткацтво. Розвивалися засоби водного і наземного пересування. У цей період було відкрито корисні властивості ряду металів (міді, бронзи, заліза). З'явилися різноманітні металеві знаряддя праці, зброя і прикраси. Вже в бронзовому віці було винайдено плуг і колісницю.
* Виробничі відносини в період відтворюючого господарства лишалися в своїй основі такими, як і в попередній період. Вони виявлялися в колективній власності на засоби виробництва і результати общинної праці. Разом з тим розвиток відтворюючого господарства вносив у виробничі відносини свої риси. Общини почали виробляти різні засоби існування в розмірах, які перевищували безпосередні щоденні потреби в них. В результаті з'явився продукт понад задоволення безпосередніх потреб виробників. Він міг нагромаджуватися і перерозподілятися. При стосунках общин почав виникати взаємний обмін продуктами 1.
Спеціалізація общин, яка зумовила перехід до кочового скотарства, врешті-решт привела до виділення скотарських племен з усієї маси первісних племен. «...Це був перший великий суспільний поділ праці. Пастуші племена виробляли не тільки більше, ніж решта варварів, але й вироблювані ними засоби до життя були інші... Це вперше зробило можливим регулярний обмін» 2.
За даними археології, періоду привласнюючого господарства був властивий випадковий, спорадичлий обмін в основному між спорідненими общинами. З розвитком відтворюючого господарства встановлюється нова форма зв'язку між окремими общинами. Зв'язок між різними видами виробництва перетворювався в залежні один від одного галузі суспільного господарства. Продукт почали виробляти постійно для обміну, тобто він перетворився в товар. Обмін ставав регулярним.
1 Див.: Маркс /С, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 338.
2 Там же, т. 21, с. 152—155.
Причини розкладу і загибелі первіснообщинного способу виробництва
Перший великий суспільний поділ праці, що спричинив регулярний обмін, зумовив виникнення нових економічних відносин людей. Цей новий тип відносин робив неможливим відносини колективної общинної власності. Поява досконаліших знарядь праці, використання нових прийомів роботи дали змогу відмовитися в ряді випадків від колективної общинної праці. Наприклад, у землеробстві після появи шіуга зникла потреба в колективному обробітку грунту. Для добування м'ясної їжі раніше застосовували працю великої групи мисливців, в умовах розвинутого скотарства така праця стала вже непотрібною. Спільне житло втратило своє економічне значення і почало замінюватися будинками окремих сімей. Разом з цим родова община поступово почала перетворюватися в первісну сусідську (територіальну) общину. Первісну сусідську (територіальну) общину К. Маркс назвав землеробською. На відміну від родових вона складалася не тільки із споріднених, а й неспоріднених сімей, які ведуть самостійне господарство на виділених їм земельних ділянках. «У землеробській общині,—писав К. Маркс,— будинок та його придаток — двір були приватним володінням землероба» *. Орна земля залишалася власністю общини. Вона періодично перерозподілялася між її членами. У спільній власності зберігалися також вигони (луки), пустирі, ліси. Але орні землі обробляла вже самостійно сім'я, і врожай привласнювався нею ж. Тим самим в сусідській общині поряд з колективною власністю виникла приватна власність.
Таке переплетення двох начал (дуалізм сусідської общини) свідчить про глибокі суперечності. Приватна власність була запереченням колективної власності. Тому «...община носить у своїх власних надрах елементи своєї загибелі»2.
Головним у процесі розкладу сусідської общини, як зазначав К. Маркс, було виникнення парцелярної праці. Вона була джерелом приватного привласнення, нагромадження майна в натуральній формі і у вигляді скарбів. Це майно сім'ї вже не піддавалося контролю общини, воно ставало об'єктом індивідуального товарного обміну і збагачення приватних власників. Роздрібнення праці між відокремленими сім'ями підривало спільну власність на орну землю, а потім на луки, пасовиська, ліси тощо. З часом приватна власність утвердилася й на них.
Ускладнення організації виробництва в сусідській общині, а також інших сторін її суспільного життя ускладнило й функції управління. Поступово старійшини почали звільнятися від безпосередньої участі в спільних виробничих процесах як особи, що виконують потрібні общині громадські функції. Користуючись своїм привілейованим становищем, вони почали привласнювати частину додаткового продукту, створюваного в общині, а також частину продуктів, одержаних через обмін. Приватному нагрома; дженню сприяли війни між общинами. Воєначальники, родові старійшини збагачувалися, захоплюючи для себе особисто найбільшу частку військової здобичі, в тому числі й військовополонених, які ставали рабами.
Становлення приватної власності відбувалося в обстановці гострої боротьби з традиціями колективної власності і зрівняльним розподілом продуктів. Але виробничі відносини первісного суспільства вже стали перешкодою на шляху дальшого зростання продуктивних сил.
Виникнення приватної власності не можна уявляти як якесь «гріхопадіння» первісних людей, як це розуміли, наприклад, со-ціалісти-утопісти. Насправді приватна власність і майнова нерівність виступали закономірним результатом розвитку первіснообщинного виробництва. «Приватна власність утворюється всюди,— писав Ф. Енгельс,— в результаті змінених відношень виробництва та обміну, в інтересах підвищення виробництва і розвитку обміну, — отже, з економічних причин»3.
1 Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 19, с. 403.
2 7*ДЛ< ЖЄ
8 Там же] т. 20, с. 156.
Задишки Первіснообщинних відносин у сучасному світі
Залишки й пережитки общинного ладу є і в сучасному світі. Ці пережитки виявляються в збереженні натурального господарства, залишках родоплемінних відносин, традиційному пануванні вождів племен, тобто трайбалізмі (від англійського слова — tribe — плем'я).
Імперіалістичні держави в період свого панування в колоніях штучно консервували родоплемінні відносини, використовуючи родоплемінну знать для жорстокої експлуатації основної маси населення залежних країн. Визволені країни в перші роки своєї політичної незалежності для перетворення господарства намагалися спертися на общинний лад, який ще зберігався. Проте дійсність показала, що така опора нежиттєва і тому дедалі виразнішим в цих країнах стає негативне ставлення до трайба-лізму.
Для країн, які визволилися від колоніального гніту, дуже корисний досвід СРСР в подоланні історичної відсталості ряду районів країни, де соціалістична революція застала патріархальне господарство. Цей досвід доводить необхідність вмілого використання родових відносин для перетворення їх завдяки розвитку кооперативної власності в соціалістичні відносини.
Розроблення класиками марксизму-ленінізму теорії економічного розвитку первіснообщинного ладу має неминуще значення. Вона є основою практичного перетворення залишків і пережитків первіснообщинних відносин в сучасному світі.