Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.

Підкуп верхівки робітничого класу

Одним із найважливіших проявів загниван­ня і паразитизму при імперіалізмі є підкуп верхівки робітничого класу. Економічна можливість такого підкупу пов'язана з одержанням імперіалі­стами монопольно-високого прибутку. Внаслідок підвищення експлуатації основних мас пролетаріату в своїх власних країнах і за рахунок надприбутку від експлуатації народів економічно слаборозвинутих країн імперіалістична буржуазія підкуповує верхівковий прошарок робітників. Цей підкуп здійснюється у формі встановлення вищої заробітної плати, видачі премій, про­дажу житла із знижкою, пільгового продажу, а іноді і безплатної видачі акцій підприємств, висунення на адміністративні посади тощо. Таким способом створюється прошарок робітничої ари­стократії, яка є головною соціальною опорою буржуазії, її аген­турою в робітничому русі. Робітнича аристократія і бюрократія, а також дрібна буржуазія постачають кадри для опортуністичних партій у робітничому русі. Лідери цих партій вносять буржуазну ідеологію в робітничий рух, розколюють його, перешкоджають об'єднанню всіх прогресивних сил у боротьбі проти імперіа­лізму.

Робітничу аристократію не слід ототожнювати з усіма внсо-кооплачуваними робітниками. У значної частини цієї категорії трудящих рівень зарплати — це результат наполегливої і три­валої боротьби, а не штучних привілеїв, створених монополі­стичною буржуазією. У цілому кваліфіковані робітники в су­часних умовах продовжують відігравати дуже важливу роль у революційному русі.

В. І. Ленін, викривши економічні причини і соціальні корені опортунізму, поставив дуже важливе завдання непримиренної боротьби проти всіх і всяких різновидностей опортунізму як необхідної умови боротьби з імперіалізмом.

Політична реакція

Загнивання і паразитизм капіталізму в епоху імперіалізму проявляються і в пово­роті до реакції в усіх галузях суспільно-по­літичного життя. Якщо економічна суть імперіалізму полягає в тому, що вільну конкуренцію змінює панування монополій, то його політична суть характеризується поворотом від буржуазної демократії до політичної реакції. «І в зовнішній політиці,— писав В. І. Ленін,— і у внутрішній, однаково, імперіалізм прагне до порушень демократії, до реакції. В цьому розумінні безспірно, що імперіалізм є «заперечення» демократії взагалі, всієї демо­кратії... *

Монополістичний капітал прагне ліквідувати демократичні права трудящих, завойовані наполегливою боротьбою рядом по­колінь робітничого класу. Посилення політичної реакції за імпе­ріалізму дедалі більше виражається в антидемократичних і фа­шистських режимах.

Панування монополій несе з собою реакцію і в галузі ідео­логії та культури.

Форми прояву процесу загнивання капіталізму в умовах ім­періалізму не лишаються незмінними. З часом виявляються нові форми цього процесу. (Деякі з них розглядаються в теорії за­гальної кризи капіталізму).

Паразитизм і загнивання монополістичного капіталізму свід­чать про те, що капіталізм історично зжив себе, що йому на змі­ну повинен прийти інший, прогресивніший лад — соціалізм.

1 Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. ЗО, с 89.

f 4. Імперіалізм — умираючий капіталізм, переддень соціалістичної революції

На основі глибокого аналізу монополістичної стадії капіта­лізму В. І. Ленін зробив висновок, що імперіалізм є вмираючий капіталізм. «Епоха капіталістичного імперіалізму є епохою до­зрілого і перезрілого капіталізму, який стоїть напередодні свого краху, який назрів настільки, щоб поступитися місцем соціаліз­мові» К Проте це ленінське положення не означає, що капіталізм зникне сам по собі, зазнає краху автоматично.

Буржуазія не залишає історичної арени добровільно, без жорстоких класових битв. Капіталістичний лад ліквідується тіль­ки в результаті соціалістичної революції. Тому В. І. Ленін, ви­значивши імперіалізм як останній ступінь капіталізму, водночас зазначав, що імперіалізм є переддень соціалістичної революції. «І надзвичайно високий ступінь розвитку світового капіталізму взагалі; і зміна вільної конкуренції монополістичним капіта­лізмом; і підготовка банками, а так само союзами капіталістів, апарату для суспільного регулювання процесу виробництва і роз­поділу продуктів; і перебуваюче у зв'язку із зростанням капіта­лістичних монополій зростання дорожнечі та гніту синдикатів над робітничим класом, гігантське утруднення його економічної і політичної боротьби; і страхіття, бідування, розорення, здича­віння, породжувані імперіалістською війною,— все це робить з досягнутого нині ступеня розвитку капіталізму еру пролетар­ської, соціалістичної революції»2.

1 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 109.

2 Там же, т. 32, с. 147.

Імперіалізм доводить суперечності капіталізму до крайніх меж. Різко загострюються старі суперечності, притаманні всій епосі капіталізму; водночас виникають і розвиваються нові су­перечності, породжені імперіалізмом. Насамперед поглиблює­ться основна суперечність капіталізму — між суспільним харак­тером виробництва і приватнокапіталістичною формою привлас­нення. При імперіалізмі посилюється антагонізм між працею і капіталом, між пригнобленими народами колоній і залежних країн, з одного боку, і монополістичною буржуазією — з другого, суперечності між самими імперіалістичними державами. Заго­стрення всіх цих суперечностей і підводить капіталізм до соціа­лістичної революції.

Поглиблення суперечності між працею і капіталом виявляє­ться в погіршанні соціально-економічного становища робітничого класу і збільшенні багатства монополістичної буржуазії. Підви­щується ступінь експлуатації робітничого класу, що пов'язано, зокрема, із зростанням інтенсивності праці і застосуванням най­новіших систем заробітної плати.

Буржуазна держава в інтересах монополій втручається у взаємовідносини між капіталістами і робітниками, проводить так зване регулювання умов праці і заробітної плати. Це регулю­вання полягає насамперед у «заморожуванні» заробітної плати, забороні страйків, обмеженні прав профспілок. Монополії за допомогою держави посилюють наступ на життєвий рівень і по­літичні права трудящих. Проте трудящі дедалі рішучіше борють­ся проти панування монополій: з року в рік збільшується кіль­кість страйкарів; зростає питома вагастрайків, які мають полі­тичний характер.

Монополії нещадно експлуатують і трудяще селянство. Ос­новним методом пограбування селян є монопольно-високі ціни на промислові товари і монопольно-низькі ціни на продукцію сільськогосподарського виробництва. Важливим засобом експлу­атації трудящого селянства є також податкова система буржу­азних держав і кредитна система. Селяни потрапляють у кабаль­ну боргову залежність від банків, не можуть звести кінці з кін­цями, втрачають землю, майно і поповнюють ряди пролетаріату. Монополії експлуатують і розорюють також ремісників і дрібних капіталістичних підприємців.

Таким чином, в умовах сучасного капіталізму загострюються суперечності між монополістичною буржуазією і всіма іншими класами і верствами нації. «...Імперіалізм приходить у зіткнення з життєвими інтересами людей фізичної і розумової праці, різ­них соціальних верств, націй, країн». 1 Це створює умови для об'єднання під керівництвом робітничого класу всіх демокра­тичних сил в один могутній антиімперіалістичний потік.