
- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
Дослідження особливостей імперіалізму привело В. І. Леніна до незаперечного висновку про те, що політика імперіалізму, яка випливає з корінних основ його економіки, є політикою підготовки і розв'язування світових воєн за переділ уже поділеного світу. США, Німеччина і Японія, які спізнились до поділу «віль* них» земель, стали ініціаторами боротьби за цей переділ.
Початок епохи монополістичного капіталізму ознаменували три «малі» війни, які стали прелюдією світової імперіалістичної бойні. США у війні 1898 р. з Іспанією захопили значну частину її володінь у Вест-Індії і Тихому океані. Німеччина скористалася англо-бурською війною 1899—1902 pp., щоб
Гюгорнути експансію в сфері британських колоніальних володінь в Африці на Близькому Сході. Японія в 1904 р. напала на Росію, захопила в неї південну частину Сахаліну і розширила сферу свого впливу в напівколоніальному Китаї.
Боротьба за переділ світу не зводиться тільки до загарбання економічно відсталих країн. «Для імперіалізму,— писав В. І. Ле-нш,— характерне якраз прагнення до анексування не тільки аграрних областей, а навіть найбільш промислових...»1 Історія переконливо підтвердила ці слова. Гітлерівська Німеччина почала свою агресію загарбанням промислово розвинутих країн Європи.
Епоха імперіалізму стала періодом розгулу мілітаризму і воєн. Через два десятиріччя після першої світової війни імперіалізм розв'язав другу світову війну. Після цієї війни склалися нові історичні умови існування імперіалізму. Утворення й розвиток світової соціалістичної системи, піднесення робітничого руху в капіталістичних країнах, розпад колоніальної системи імперіалізму і перехід раніше пригноблених народів на шлях самостійного розвитку, масовий рух прихильників миру — усе це дає можливість відвертати нову світову війну. Ця можливість породжена зростанням сил соціалізму і миру, але аж ніяк не зменшенням агресивності імперіалізму. В сучасних умовах агресивність войовничих кіл імперіалізму виявляється насамперед у політиці неоколоніалізму і мілітаризму, в тих аспектах цієї політики, «які загрожують свободі і незалежності народів, являють собою грубе втручання в їх внутрішні справи на боці сил гноблення і реакції» К Основна мета неоколоніалізму полягає в розширенні сфери розвитку капіталістичних відносин, масштабів монополістичної експлуатації.
Сучасний мілітаризм спрямований насамперед проти країн соціалізму і революційних сил у капіталістичному світі. Гонка озброєнь стала повсякденним станом імперіалізму.
Агресивність імперіалізму закладена в його природі. Змінюються лише форми її прояву. Зростання сил соціалізму і миру сковує здійснення агресивних планів імперіалізму. Проте небезпека війни не зникла.
§ 4. Система світового капіталістичного господарства
Утворення і суть світового капіталістичного господарства
З переходом до імперіалізму завершується утворення світового капіталістичного господарства. Велике виробництво, що переросло національні межі, становить його матеріальну основу, фінансова олігархія — провідну класову силу; вивіз капіталу і товарів, економічний поділ світу союзами капіталістів, територіальний поділ світу імперіалістичними державами — найважливіші засоби формування і утвердження панування фінансової олігархії над світом.
«Капіталізм,—писав В. І. Ленін у 1920 p.,— переріс у всесвітню систему колоніального гноблення і фінансового придушення жменькою «передових» країн гігантської більшості населення землі» 2. Десятиріччя, які минули з того часу, стали епохою краху капіталізму. Система капіталізму перестала бути всесвітньою, всеосяжною. Виникла і розвивається світова соціалістична система. Капіталістичне господарство із всесвітнього, що охоплює всю земну кулю, перетворилось у світове, сфера дії якого стала значно вужчою. У зв'язку з цим сталися зміни в механізмі світового панування фінансової олігархії.
1 Матеріали XXV з'їзду КПРС, с. 23.
2 Ленін В. L Повн. зібр. творів, т. 27, с. 287.
Міжнародні економічні відносини імперіалізму
Економічні зв'язки між країнами світового капіталістичного господарства здійснюються через міжнародний рух капіталів, товарів, робочої сили, золотовалютних ресурсів. Оскільки вивіз капіталів, товарів, міграція трудових ресурсів за національні межі держав спричинюються внутрішніми суперечностями економіки коленої країни, міжнародні економічні відносини імперіалізму є своєрідним вузлом цих суперечностей і тим самим стають слабкою ланкою всієї капіталістичної системи.
Вивіз капіталу — одна з корінних особливостей світового капіталістичного господарства. В умовах імперіалізму виникає світовий ринок капіталу на основі його експорту та імпорту. Насаджуючи капіталістичне виробництво в країнах, що відстали в своєму історичному розвитку, вивіз капіталу є основним засобом залучення їх на шлях капіталізму. Кожна така країна перетворюється в ланку єдиної системи світового капіталістичного господарства, в один з елементів механізму відтворення монополістичного капіталу.
Крім вивозу капіталу, міжнародні економічні відносини капіталізму включають зовнішню торгівлю. Капіталізму завжди була властива тенденція до зростання виробництва того чи іншого товару, до просування його за межі національного ринку. Тому епоха капіталізму була періодом швидкого розвитку світової торгівлі. З переходом до імперіалізму завершується утворення світового капіталістичного ринку.
Монополістичний капіталізм не просто збільшив міжнародні потоки товарів. Він, з одного боку, спеціалізував виробництво більшості країн, втягнутих в орбіту світового капіталістичного господарства, на виробленні мінеральної або сільськогосподарської сировини для центрів світового капіталізму, а з другого боку, зосередив основну масу промислового виробництва в імперіалістичних країнах. Тому в експорті країн, які зазнали колоніальної експлуатації, і в сучасних умовах значну роль відіграє невелика кількість тих чи інших сировинних продуктів.
Потоки сировини в розвинуті капіталістичні країни і зустрічні потоки промислових товарів в економічно слаборозвинуті країни стали характерною рисою світової торгівлі. Переважаючу роль у світовій торгівлі відіграють сім головних країн монополістичного капіталізму. В них проживає менше 'А населення капіталістичного світу, але вони тримають у своїх руках 7г світової торгівлі.
Важливу роль у системі світового капіталістичного господарства відіграє міжнародна міграція робочої сили. Початок її розвитку був покладений ще в період домонополістичного капіталізму. Вона була породжена багатьма причинами — економічними, політичними, релігійними тощо. Основна з них полягає у відносному перенаселенні, властивому капіталізму. Кожна з форм цього перенаселення — плинна, прихована, застійна —може породжувати потік емігрантів, які шукають в інших країнах можливість прикласти свою працю і знайти засоби до існування. В умовах монополістичного капіталізму міграція робочої сили в межах капіталістичної системи світового господарства є одним із засобів забезпечення монопольного прибутку.
Валютні відносини в межах світової капіталістичної системи господарства виникають на основі експорту товарів і капіталу, в зв'язку з наданням різних так званих міжнародних послуг, їхні результати відбиваються в платіжних балансах. Сучасна валютна система імперіалізму перебуває в стані глибокої кризи (докладно це питання розглянуто в розд. XX).
Колоніальна система монополістичного капіталізму
Колоніальна система імперіалізму є особливою частиною капіталістичної системи світового господарства. Це система антагоністичних виробничих відносин між імперіалістичними державами і мільйонами народів поневолених ними слаборозвинутих країн.
Основоположники марксизму-ленінізму розрізняли два типи колоній. Одним з них були поселення вихідців з метрополії. Приклад такої колонізації дає історія США, Австралії, Нової Зеландії, Канади. Переселенці прагнули перенести на «вільні» території і свою економічну систему. Переселенські колонії швидко перетворювались в економічно розвинуті країни. Другий тип колоній — країни, де маса основного населення поневолюється і експлуатується іноземними загарбниками. Приклади таких колоній дають країни Азії і Африки. Для імперіалізму характерні колонії другого типу.
Основним засобом утворення колоній завжди було відкрите насильство, збройні територіальні загарбання. Політичне насильство було основним засобом економічної експлуатації поневолених народів; загарбники примушували їх платити податки, працювати на поневолювачів і т. ін.
Монополістичний капітал змінив основи колоніалізму. Він розширив масштаби територіальних загарбань до поділу всього світу, чого не могла зробити жодна з суспільно-економічних формацій, які існували раніше. Одночасно імперіалізм створив нові засоби експлуатації, що грунтуються на істотній відмінності в рівнях економічного розвитку поневолювачів і поневолених. Цими засобами насамперед були вивіз товарів і особливо вивіз капіталу.
Вивіз у колонії товарів, вироблених на технічно передових фабриках метрополій, перешкоджав розвитку в колоніальних країнах традиційного національного виробництва, яке не могло конкурувати з іноземною фабричною промисловістю. Виникнення власної національної промисловості дуже утруднювалось. Тим самим економічний механізм капіталістичного світового господарства увічнював економічну відсталість колоніальних володінь імперіалістичних держав.
Вивіз капіталу призвів до створення і розвитку в колоніальних і залежних країнах лише галузей виробництва, що поставляли товари для потреб метрополій. Скільки буде куплено цих товарів і по яких цінах — вирішували колонізатори. Однобічна спеціалізація економіки призвела до того, що промислові товари, необхідні для власного споживання, колоніям доводилося купувати в іноземних монополій по монопольно високих цінах. Таким чином, весь процес відтворення в колоніях, рівень національного доходу цих країн, умови життя населення залежали від монополістичного капіталу метрополій, що зумовило неможливість самостійного розвитку відсталих народів.
Отже, капіталістична система світового господарства відтворювала економічно відносини колоніального рабства.
Наочним прикладом цього є доля народів Латинської Америки. Країни Латинської Америки скинули політичну владу іспанських і португальських колонізаторів близько півтора століття тому, на початку XIX ст. Проте ско-номічний механізм колоніального поневолення, притаманний світовому капіталістичному господарству, не дав їм можливості протягом тривалого часу покінчити з відсталістю і залежністю від імперіалістичних країн.
Характерним для системи світового капіталістичного господарства став поділ країн капіталістичного світу на економічно передові і відсталі. Глибокі відмінності в рівні розвитку, що [склалися між країнами капіталістичного світу на початок епохи імперіалізму, перетворились у безодню, яку важко подолати.
За даними Організації Об'єднаних Націй, якщо економічно відсталим країнам удасться забезпечити щорічний приріст національного доходу в 5%, то для досягнення сучасного рівня економічного розвитку Західної Європи їм потрібно буде 80 років, а Сполучених Штатів Америки —120 років. Найменш розвинутим країнам для цієї мети потрібно 200 років.
Ленінська характеристика імперіалізму виділяє три форми колоніального поневолення, типові для монополістичного капіталізму,— колонії, напівколонії і залежні країни. Різноманітність форм колоніального поневолення пов'язана з різноманітністю засобів, якими володіє для цієї мети монополістичний капітал.
Колонії — країни, в яких встановлена політична влада поневолювачів, що забезпечує необмежену економічну експлуатацію цих країн.
Напівколонії—країни, формально політично незалежні, але вв'язані міжнародними нерівноправними договорами з імперіалістичними державами. Наприклад, договір між США і Панамою про передачу частини території останньої для проведення Панамського каналу поставив Панаму в залежне становище від (американського імперіалізму. Договори про створення іноземних військових баз на територіях напівколоній нерідко перетворюють відсталу країну в економічну вотчину і політичне знаряддя імперіалізму.
Залежні країни — держави, які поневолюються і експлуатуються економічними методами панування монополістичного капіталу.
Ці форми колоніального поневолення забезпечували імперіалістичним державам ринки збуту товарів, джерела сировини, сфери застосування капіталів, воєнно-стратегічні плацдарми і резерви поповнення армій. Колоніальна система монополістичного капіталізму, в якій переважали колонії, була найбільшою системою колоніального рабства, що охопила більшу частину народів нашої планети. Вона поєднувала експлуатацію, яка грунтується на прямому примусі, з формами економічного закаба-лення.
Роль колоній у системі світового капіталістичного господарства не була незмінною протягом усієї історії імперіалізму. Тривалий час колонії постачали метрополії гірничорудну і сільськогосподарську сировину, поглинали надлишкові товари споживчого призначення, надлишкові капітали і надлишкове населення, забезпечували імперіалістичні країни вигідними стратегічними плацдармами і дешевим гарматним м'ясом.
Ще на початку 50-х років нинішнього століття капітал США, Англії і Франції контролював приблизно 73% всіх запасів нафти, розвіданих в економічно слаборозвинутих країнах, 72 — запасів природного газу, 90 —залізної руди, 90 —хромової руди, 87 —нікелю, 100 —молібдену, ванадію, ртуті, 83 — міді, 93% — свинцю і т. д.
У 1913—1944 pp. із загальної суми зарубіжних капіталовкладень імперіалістичних держав, що становила 44 млрд. дол., у колоніях було вміщено 25,2 млрд. дол., тобто приблизно 3/5 загального обсягу.
Експорт капіталу в колонії сприяв насадженню там капіталізму і капіталістичного підприємництва. Робітничий клас економічно відсталих країн, що народжувався, походив із середовища розбрених феодальною та імперіалістичною експлуатацією селян. Злиденна заробітна плата і найтяжчі умови побуту стали типовими рисами експлуатації колоніального пролетаріату.
Коли ключові позиції в економіці колоніальних країн тривалий час перебували в руках іноземного монополістичного капіталу, умови для діяльності національного капіталу в сфері виробництва були особливо несприятливі. Місцева буржуазія прагнула вкладати свої капітали в торгівлю, в лихварські операції, в купівлю землі. Тим самим її роль у розвитку національних продуктивних сил була дуже обмежена і клас буржуазії набував специфічної структури, в якій переважали верстви, не зв'язані з матеріальним виробництвом.
Колонізатори завжди становили мізерну меншість порівняно з пригнобленими народами. Тому вони потребували соціальної опори з місцевого, корінного населення. Цю роль звичайно виконували феодали. Створювалось парадоксальне становище, коли розвинутий капіталізм не руйнував, а консервував відсталі, докапіталістичні форми господарства в своїх колоніях.
Розгортання національно-визвольної боротьби, яка розширювалась і посилювалась під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції, привело до краху колоніальної системи, ліквідації колоніальних імперій. Сучасний імперіалізм позбавлений колоній, але прагне зберегти своє економічне панування в колишніх колоніях.
Буржуазні теорії колоніалізму
Буржуазні теоретики приховують зв'язок між монополістичним капіталом і колоніальним рабством, прагнуть замаскувати класову суть колоніалізму і конкретні форми його прояву. За твердженням буржуазних ідеологів, колоніальна політика епохи імперіалізму не є наслідком капіталістичного експлуататорського ладу, а пояснюється незмінною природою людини, яка ніби завжди прагне розширити «життєвий простір». Проте корені колоніалізму лежать у класовій природі всіх антагоністичних формацій.
Буржуазні ідеологи твердять, що колонізатори не експлуатували колоніальні народи і не були заінтересовані економічно в пануванні над ними. Але факти показують, що експлуатація колоніальних народів була істотним елементом відтворення монополістичного капіталу. Далі, на їхню думку, колоніалізм був ніби засобом відносно швидкого розвитку поневолених народів, а збереження політичної самостійності цих народів прирікало їх на відсталість. Проте дійсність свідчить, що імперіалізм надовго затримав розвиток закабалених і експлуатованих країн.
Закономірності розвитку світового капіталістичного господарства
Світовому капіталістичному господарству притаманні закономірності, властиві будь-якому капіталістичному господарству, хоч форми їхньої дії можуть істотно змінюватися. Закон вартості, закон додаткової вартості, закони, що регулюють заробітну плату, властиві також господарським відносинам. Крім загальних закономірностей капіталізму, світовому капіталістичному господарству притаманні специфічні закономірності, що діють Кльки в сфері міжнародних відносин капіталізму.
Однією з важливих особливостей світової економіки при імперіалізмі є концентрація продуктивних сил капіталістичного світу 6 невеликій кількості імперіалістичних держав. Так, на частку беми головних капіталістичних країн за період з 1913 по 1970 р. Йрнпадало близько 4/в промислового виробництва всього капіталістичного світу.
Треба мати на увазі, що монополіям зазначених імперіалістичних країн належать численні підприємства за межами цих держав. Тому справжня частка їх в економіці світового капіталізму значно вища.
Другою особливістю світового капіталістичного господарства є величезний розрив у рівнях економічного розвитку головних імперіалістичних держав і економічно слаборозвинутих країн, який і далі посилюється. Століття тому доход на душу населення в США був у три рази вищий, ніж в економічно слаборозвинутих країнах, тепер ця різниця збільшилася до ЗО—40 разів.
Світовому капіталістичному господарству притаманна не-рівномірність розвитку продуктивних сил основних імперіалістичних держав, яка веде до відтиснення одних країн і до висунення за їхній рахунок інших і водночас до прагнення повернути втрачені позиції через наступ на своїх конкурентів. Нині нерівномірність розвитку призвела до виділення США як панівної сили капіталістичного світового господарства. Тому в сучасному капіталістичному світі неминучі дві тенденції. Одна з них — прагнення капіталістичних країн об'єднати свої сили, щоб врятувати капіталізм і, спираючись на могутність державно-монополістичного капіталу, вести загальну боротьбу проти миру і соціалізму, проти дальшого розвитку світової революції. Друга тенденція — запекла боротьба проти монополії американського капіталізму.
Нерівномірність економічного розвитку призводить до най-гостріших суперечностей між самими імперіалістичними державами, а також між більшістю народів, що населяють капіталістичний світ, і фінансовим капіталом, який перетворив цей світ у сферу свого панування. Ці суперечності розхитують систему світового капіталізму і прискорюють її загибель.
Країни, що розвиваються, усвідомили тяжкі для них закономірності участі в світовому капіталістичному господарстві, висунули в останні роки вимогу докорінної перебудови цих відносин.
Суть проблеми полягає в тому, що нинішній характер міжнародних економічних відносин, який склався за іншої розстановки світових сил і відповідає інтересам імперіалізму, вступив у суперечність з невідкладними інтересами величезної більшості країн і народів землі. Прагнення докорінно перебудувати існуючі міжнародні економічні відносини знаходить співчуття і підтримку Радянського Союзу, соціалістичних країн.
Водночас не слід вважати, що нову систему міжнародних економічних відносин можна створити на старій економічній базі монополістичного капіталізму, імперіалізму. Поки є ця база, існують об'єктивні умови і соціальні сили, що породжують нерівність, експлуататорські відносини в міжнародному житті. Повністю знищити ці відносини можна, знищивши базу, яка породжує їх.
Розділ XIV
ІСТОРИЧНЕ МІСЦЕ ІМПЕРІАЛІЗМУ
f 1. Імперіалізм — особлива стадія капіталізму
Підводячи підсумки аналізу економічних ознак імперіалізму, В. І. Ленін підкреслював, що за своєю економічною суттю імперіалізм є монополістичний капіталізм. Це коротке визначення включає найістотніше, що характеризує природу і зміст імперіалізму, а саме панування монополій у всіх головних сферах капіталістичної економіки. Але В. І. Ленін не обмежується таким коротким, хоч і містким, визначенням і дає розгорнуте визначення економічної суті імперіалізму, що містить п'ять його головних ознак:
«1) концентрація виробництва і капіталу, яка дійшла до такого високого ступеня розвитку, що вона створила монополії, які відіграють вирішальну роль в господарському житті; 2) злиття банкового капіталу з промисловим і створення, на базі цього «фінансового капіталу», фінансової олігархії; 3) вивіз капіталу, на відміну від вивозу товарів, набуває надто важливого значення; 4) утворюються міжнародні монополістичні союзи капіталістів, що ділять світ, і 5) закінчено територіальний поділ землі найбільшими капіталістичними державами. Імперіалізм є капі* талізм на тій стадії розвитку, коли склалось панування монополій і фінансового капіталу, набув видатного значення вивіз капіталу, почався поділ світу міжнародними трестами і закінчився поділ всієї території землі найбільшими капіталістичними країнами» 1.
Це визначення показує, що імперіалізм — не новий спосіб виробництва, а стадія в розвитку капіталізму. В ряді праць В. І. Ленін писав, що імперіалізм є «надбудовою» над старим, домонополістичним капіталізмом і без цієї бази монополістичний капіталізм ніде не існував, не існує і ніколи не існуватиме. Монополії панують в економіці, тримають у руках її ключові галузі, але господарство не ведеться тільки монополіями, хоч питома вага немонополізованих підприємств у загальній масі вироблених і реалізованих товарів суспільства в імперіалістичних країнах дуже невелика.
Панування монополій не усуває і не може усунути повністю дрібнотоварне господарство і одноосібні форми капіталістичного виробництва. У реальній дійсності немає «чистого» імперіалізму. «Не чисті монополії, а монополії поряд з обміном, ринком, конкуренцією, кризами,— ось найістотніша особливість імперіалізму взагалі» 2.