- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
«Концентрація виробництва; монополії, що виростають з неї; злиття або зрощування банків з промисловістю - ось історія виникнення фінансового капіталу і зміст цього поняття» 1. За ленінським визначенням, фінансовий капітал є монополістичний промисловий капітал, що злився з монополістичним банківським капіталом.
При імперіалізмі існують усі форми капіталу, які виникли в епоху вільної конкуренції. Промисловий капітал функціонує в сфері виробництва, торговий — у галузі оптової і роздрібної торгівлі, позичковий — у сфері кредиту. Проте попереднього відособлення цих видів капіталу вже немає. Фінансовий капітал пронизує своїм впливом кругооборот усіх трьох форм промислового капіталу, підпорядковує цей рух своїм інтересам. При імперіалізмі промислові, банківські та інші монополії є лише різними формами функціонування фінансового капіталу. За словами В. І. Леніна, саме фінансовий капітал створив епоху монополій.
В. І. Ленін розкритикував помилкове визначення фінансового капіталу Гільфердінга, який ігнорував матеріальну основу фінансового капіталу — концентрацію і монополізацію виробництва2. Таке тлумачення фінансового капіталу лягло в основу опортуністичних теорій, які розглядають фінансовий капітал як явище, властиве тільки сфері обігу, і вважають, що його панування моЖгіа ліквідувати при збереженні власності магнатів капіталу на засоби виробництва. Критика В. І. Леніним теорії фінансового капіталу Гільфердінга не втратила своєї актуальності і в сучасних умовах.
Суть фінансової олігархії і механізм її панування
Фінансовий капітал зосереджений у руках фінансової олігархії — нечисленної верхівки буржуазії, що панує над усіма галузями економіки. В. І. Ленін у книзі «Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму» розкрив механізм, через який фінансова олігархія привласнює переважну частину суспільного багатства і захоплює політичну владу в країні, а інші класи і верстви суспільства стають данниками фінансової олігархії і творцями її могутності.
Організаційною формою панування фінансового капіталу є фінансово-монополістична група, що являє собою сукупність промислових, банківських, кредитних, страхових, транспортних, торгових та інших компаній, які перебувають під контролем одного або кількох взаємозв'язаних магнатів капіталу. Фінансово-монополістична група сплітає монополії різних сфер капіталістичної економіки в складніше монополістичне об'єднання. Бізнес кожної такої групи не обмежується рамками своєї країни, а, як правило, виходить за її межі.
1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
У центрі фінансово-монополістичної групи — головне підприємство. Ним може бути великий банк, промисловий трест, страхова або держательська компанія. Від головного підприємства протягуються складні нитки впливу на решту підприємств цієї групи. Головне підприємство розробляє лише основи їхньої загальної політики, не втручаючись у повсякденну діяльність фірм своєї великої імперії.
Більшість підприємств, що входять у фінансово-монополістичну групу, не є індивідуальною власністю того чи іншого магната, який стоїть на чолі групи. їхня влада переважно грунтується на володінні контрольними пакетами акцій, частка яких рідко перевищує 10% загальної кількості акцій того чи іншого підприємства, що, проте, дає можливість здійснювати повний контроль над ним. Тепер конкурентам досить придбати лише ту частину акцій, яка дасть можливість проникнути в уже усталену фінансову групу і «розмити» її; у цьому разі організуються нові фінансові групи, що виражають інтереси інших магнатів капіталу.
У початковий період епохи імперіалізму типовими були переважно «сімейні» фінансові групи, що виражали інтереси певного клану. Вони виростали, як правило, з одноосібної капіталістичної власності, яка виникла ще в період вільної конкуренції, і поступово обростали масою контрольованих підприємств. Остання обставина призвела до утворення сслабкої ланки» в структурі «сімейних» груп. До них могли проникати інші капіталісти, що й спричинило «розмивання» «сімейних» фінансових груп. У сучасних умовах'цей процес особливо посилився, чому великою мірою сприяло залучення до керівництва підприємством менеджерів, які з часом перетворюються в співучасників фінансово-олігархічного угруповання. Тому поряд із сімейними фінансовими 2>упами з'явилися фінансово-монополістичні групи, які утворюють коаліцію анкірів і промисловців певного району.
Процес «розмивання» «сімейних» фінансових груп не дає підстав для апологетичних висновків про зникнення фінансової олігархії. Чи здійснюють диктатуру монополістичного капіталу «сімейні» групи, чи склад панівної еліти рухливий — не змінює суті цієї диктатури.
Механізм панування фінансово-монополістичної групи здебільшого грунтується на «системі участі» і «особистій унії».
Система участі» — це придбання однією компанією контролю над рядом інших через купівлю контрольних пакетів їхніх акцій. Це можна схематично показати на такому прикладі. Головне підприємство групи з капіталом в 100 млн. дол. купує на нього контрольний пакет акцій інших підприємств. Якщо для цього треба придбати 25% випущених акцій (насправді, звичайно, потрібна значно менша кількість акцій), то головне підприємство матиме право контролю над чотирма підприємствами, кожне з яких також має капітал в 100 млн. дол. Головне підприємство, або материнське товариство, матиме чотири дочірні підприємства із загальним капіталом в 400 млн. дол. Коли припустити, що кожне дочірнє підприємство зробить те саме, то фінансова група придбає контроль ще над 16 підприємствами-вну-ками (кожне з них у нашому прикладі має також капітал у 100 млн. дол.) із спільним капіталом в 1600 млн. дол. Отже, під контролем головного підприємства фінансово-монополістичної групи буде вже 20 підприємств і капітал, що дорівнює 2000 млн. дол. Контроль над підприємствами-правнуками ще більше розширює реальну владу фінансової групи.
Із «системою участі» тісно пов'язана «особиста унія», яка полягає в тому, що кожний магнат фінансового капіталу звичайно входить до складу директорів і членів правлінь інших компаній, причому директори великих банків входять до правлінь промислових монополій і навпаки. Сімейні і ділові зв'язки між магнатами капіталу є важливою стороною «особистої унії» і істотно розширюють коло підприємств, на які впливає та чи інша фінансово-монополістична група.
«Особиста унія» банків з промисловістю доповнюється «особистою унією» тих і інших з урядом, писав В. І. Ленін, відмічаючи ранню стадію зрощування фінансового капіталу з буржуазним державним апаратом. В сучасних умовах фінансово-монополістичні групи є натхненниками державної політики щодо прийняття антикризових заходів і економічного програмування, спрямованих на регулювання в інтересах великих монополій процесу відтворення суспільного капіталу і збереження капіталістичного ладу. Нині діяльність фінансової олігархії тісно пов'язана із системою державно-монополістичних заходів.
«Система участі» і «особиста унія» — основні, але не єдині форми панування найбільших фінансових груп. Технічне обслуговування «сторонніх» фірм, укладання з ними картельних угод, довгострокові фінансові зв'язки з підприємствами цих фірм залучають їх у сферу впливу фінансової групи. Межі фінансово-монополістичної групи завжди рухливі, і розкрити справжню сферу її впливу не завжди легко.
Методи збагачення фінансової олігархії
«Система участі» і «особиста унія» закріплюють панування фінансових магнатів в економіці і політиці імперіалістичних країн. Разом з тим на їхній основі фінансова олігархія створює численні прийоми пограбування всіх верств суспільства. Важливим знаряддям панування і збагачення фінансової олігархії є випуск різних видів акцій. Останні поділяються на «звичайні» і «привілейовані», на такі, що дають і tfe дають права голосу, а також «плюральні», які надають кілька голосів кожна.
«Фінансовий капітал,— писав В. І. Ленін,— що концентрується в небагатьох руках і користується фактичною монополією, бере величезний і дедалі більший прибуток від засновництва, від випуску фондових паперів, від державних позик і т. п., закріплюючи панування фінансової олігархії, обкладаючи все суспільство даниною монополістам» 1. Вклавши порівняно невелику частину своїх капіталів у пакет акцій тієї чи іншої монополії, фінансовий магнат одержує не тільки дивіденд, як усі звичайні акціонери. До його прибутків на ці капітали можна віднести великі оклади за директорські посади, за участь у правліннях, спостережних радах корпорацій тощо. Верхівка корпорацій, крім окладів, одержує особливі премії за результати діяльності (бо-нуси, тантьєми), які нерідко перевищують самі оклади. Важливим джерелом доходів фінансових магнатів стало преміювання вищого керівництва акціями корпорацій по зниженій ціні, з правом викупу їх в будь-який час. Досить значну частину особистих витрат фінансових магнатів відносять на рахунок корпорації і списують на витрати виробництва.
Сучасні магнати капіталу
Фінансова олігархія США —це сім'ї мультимільйонерів і мільярдерів, які тримають у своїх руках головні позиції в економіці і визначають полгтику держави. Головну роль у ній відіграють Рокфеллери, Моргани, Форди, Мел-лонн, Дюпони, Гетті, Ханти, Х'юзи та ін. Механізм монополістичного нагромадження забезпечує їм не тільки розширення сфери панування, а й збільшення особистого багатства. Про інтенсивність цього процесу можна робити висновок за даними про зростання особистого достатку ряду великих магнатів капіталу.
Англійська фінансова олігархія типова тим, що значна її частина вийшла з сімей, які володіли банкірськими домами. До неї належать сім'ї Ротшільдів, Лазарів, Берінгів, Шредерів, Семюелі та ін. Друга частина її вийшла з найбільшої земельної аристократії (наприклад, родина герцога Боклю).
Фінансова олігархія Франції, як і будь-якої іншої імперіалістичної країни, включає стару плутократію, що склалася ще в минулому або на початку нинішнього століття, і нову, яка нажила своє багатство, як правило, в результаті двох світових воєн. До перших належить сім'я найбільшого фінансового магната Ротшільда та ін. З промислової буржуазії до складу французької фінансової олігархії ввійшли Ванделі, Міш.іени, які розбагатіли па виробництві гумових виробів, Шнейдери — величезні фабриканти зброї, Тн-р'ези, Ле Бланк, Бегени — цукрозаводчики півночі Франції, що перетворилися у фінансових магнатів; Дольфуси, Кехлінн, Шлюмберже, які вийшли з сімей ельзаської промислової і торгової буржуазії. Типовими представниками нової плутократії є сім'ї М. Буссака, Лазарів —Давід-Вейлів, Ріво і Вальгерів, які нажили своє багатство на експлуатації колоній.
Зміни в кредитній системі капіталізму в умовах панування фінансового капіталу
У XX ст. істотно змінилася структура фінансово-кредитних установ і характер їхньої діяльності. Фінансова олігархія, спираючись на банки, значно вдосконалила механізм централізації в своїх руках тимчасово вільних коштів усіх верств суспільства, створила нові її форми. Сформувалася могутня система приватних інвестиційних банків, позичково-ощадних асоціацій, поширилися страхові товариства (в основному установи страхування життя і майна), пенсійні фонди — державні і приватні — та інші спеціалізовані установи. В руках кредитно-фінансових установ нового типу зосереджена велика частина акумульованого капіталу.