Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.

Головна причина тривалого, затяжного характеру аграрних криз — в монополії приватної власності на землю, яка породжує відставання в розвитку сільськогосподарського виробництва по­рівняно з промисловістю.

Інша причина затяжного характеру аграрних криз полягає в існуванні земельної ренти та систематичному зростанні її. Збільшення земельної ренти, насамперед абсолютної, здорожує сільськогосподарську продукцію, внаслідок чого утруднюється її реалізація.

Високий рівень земельної ренти відволікає від продуктив­ного використання в сільському господарстві величезні капіта­ли. Це перешкоджає інтенсивному масовому оновленню основ­ного капіталу, підвищенню продуктивності праці, скороченню витрат виробництва, а отже, такому зниженню вартості сільсько­господарської продукції, яке прискорило б реалізацію її над­лишків і вихід з кризи.

Нарешті, однією з причин затяжного характеру аграрних криз є наявність маси дрібних селянських господарств. Дрібні фермери ведуть виробництво здебільшого для того, щоб мати необхідні засоби існування для себе і своїх сімей. В умовах кризи вони не можуть, як капіталісти, скорочувати виробництво, а ведуть його в попередніх розмірах, щоб прохарчуватися і за­платити орендну плату. Вони не мають можливості використову­вати нову техніку, щоб знизити затрати праці і пристосуватися до нових, нижчих цін. Усе це утруднює реалізацію надлишкіи сільськогосподарської продукції, затягує аграрну кризу.

Надвиробництво сільськогосподарських продуктів має не аб­солютний, а відносний характер. Мільйони людей капіталістич­ного світу систематично недоїдають.

За час панування капіталізму сільське господарство буржуазних країн вже тричі вступало в смугу тривалих аграрних криз.

Перша аграрна криза почалася в останній чверті XIX ст. (І873 р.) і три­вала до середини 90-х років. Вона охопила Західну Європу, Росію і США,

Друга аграрна криза вибухнула в 20-х роках нинішнього століття. Вона насамперед вразила США, Канаду, Аргентину, Австралію, а потім переросла у світову аграрну кризу. Ця криза була подолана тільки в ході другої світо­вої війни.

Третя аграрна криза почалася незабаром після закінчення другої світової війни (1948 р.) спочатку в США, Канаді, Аргентіні та Австралії. З середини 50-х років вона набула світового характеру, охопивши сільськогосподарське виробництво і західноєвропейських країн.

Як і дві попередні, ця криза також стала наслідком загострення основної суперечності капіталізму.

До початку 70-х років аграрна криза надвиробництва змінилася кризою недовиробництва сільськогосподарської продукції. Катастрофічно швидке зро­стання цін на основні види продовольчих товарів на світовому капіталістич­ному ринку в останні роки і критично низький рівень запасів їх в основних країнах — експортерах та імпортерах — свідчення глибокої диспропорції роз­витку світового капіталістичного сільського господарства.

Аграрні кризи сприяють концентрації сільськогосподарського виробництва, прискоренню переходу сільського господарства розвинутих капіталістичних країн від мануфактурної до машин-р>і стадії капіталізму. В сучасний період зміцнилися позиції і Висилилось гноблення монополій і фінансового капіталу в сільському господарстві, а разом з тим прискорився процес розорен­ні дрібного виробника, що погіршило умови відтворення суспіль-ц&го капіталу в цілому.

Економічні кризи і загострення доперечностей капіталізму

Економічні кризи свідчать про обмежений і минущий характер капіталістичного спосо­бу виробництва. Вони наочно показують хи­жацьке ставлення капіталізму до суспільного багатства, до продуктивних сил суспільства. Під час криз матеріальні цінності, створені суспільною працею, Ігасово знищуються. Виробничі потужності не завантажуються, устаткування старіє і псується. Головна продуктивна сила суспільства значною мірою не використовується.

Частково розв'язуючи суперечності капіталістичного відтворення, кризи водночас призводять до ще більшого загострення Прискорюючи процеси концентрації і централізації капіталу, вони тим самим сприяють підвищенню ступеня усуспільнення виробництва і дальшому загостренню основної суперечності ка­піталізму.

Суспільні продуктивні сили настійно потребують суспільного регулювання і контролю. Проте капітал використовує їх у своїх корисливих цілях. Збурення продуктивних сил проти капіталісти­чних виробничих відносин дедалі більше і більше посилюється. * Економічні кризи зумовлюють загострення і класових супе­речностей. Під час криз погіршується становище трудящих: зро­стає безробіття, знижується заробітна плата, масово розорюють­ся дрібні власники як у місті, так і на селі.

Кризи ліквідують усі часткові поліпшення економічного становища трудящих, добуті ними в упертій боротьбі проти капіталу. Проте трудящі маси не залишаються пасивними і по­силюють опір капіталу. В ході цієї боротьби революціонізується їхня свідомість. Вони наочно переконуються в тому, що їхнє життя докорінно може поліпшитися лише на шляхах революційної боротьби за знищення капіталістичного способу виробництва.