Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.

Великі капіталістичні ферми і сільськогосподарські підприєм­ства, вступаючи у взаємодію з об'єднаннями переробної та інших галузей промисловості, пов'язаних із сільським господарством, утворюють міжгалузеві комплекси. До них належать і аграрио-промислові комплекси, що набули широкого розвитку в сучасних умовах. Шляхи й методи формування аграрио-промислових ком­плексів у різних країнах своєрідні. Проте скрізь суть їх полягає в зростаючому підпорядкуванні сільського господарства владі великого капіталу. У США аграрно-промисловий комплекс вклю­чає три групи галузей: галузі, що забезпечують фермерів необ­хідними засобами виробництва; власне сільськогосподарські галузі; галузі переробки, зберігання, збуту і транспортування сільськогосподарської продукції. Трудящі аграрио-промислового комплексу, як і інших галузей економіки, однаковою мірою страждають від експлуатації великим капіталом, незалежно від того, працюють вони в сільськогосподарському чи несільсько-'господарському виробництві.

Соціальний зміст протилежності між містом і селом при капі­талізмі становлять антагоністичні відносини експлуатації трудя­щих пануючими класами. Тому протилежність між містом і селом з розвитком капіталізму поглиблюється, бо експлуатація сіль­ських трудівників міською буржуазією, сільськогосподарськими підприємцями і земельними власниками посилюється.

Розділ XI

ВІДТВОРЕННЯ СУСПІЛЬНОГО КАПІТАЛУ. ЕКОНОМІЧНІ КРИЗИ

Як було вже з'ясовано, процес виробництва матеріальних благ, тобто процес відтворення, повинен постійно відновлюватись.

Аналізуючи відтворення в розділі VI, ми розглядали капітал 'як одиничний (або індивідуальний) і абстрагувалися від процесу обігу. Далі, в розділі VII, ми з'ясували рух цього капіталу в сфе­рі обігу, його кругооборот і оборот, єдність і відмінність проце­сів виробництва й обігу.

Проте кругообороти індивідуальних капіталів переплітають­ся і «завдяки саме цьому сплетенню утворюють рух всього су­спільного капіталу»1. У цьому розділі розглядається відтворення і обіг усього суспільного капіталу, процес відтворення в цілому. Вперше справді науково проаналізував процес капіталістичного відтворення К. Маркс у «Капіталі». Цей аналіз В. І. Ленін назвав «надзвичайно важливим і новим»2.

1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.

2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.

§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини

Суспільний капітал І суспільний продукт

Оскільки в капіталістичному суспільстві панує приватна власність на засоби вироб­ництва, кожний окремий, індивідуальний капітал функціонує незалежно від іншого. Водночас внаслідок суспільного поділу праці він взаємозв'язаний з іншими індиві­дуальними капіталами. Сукупність індивідуальних капіталів у їхньому переплетенні і взаємозв'язку утворює суспільний капі" тал, обіг якого складається з усієї сукупності оборотів взаємо­зв'язаних і взаємозалежних індивідуальних капіталів. Отже, суспільний капітал є не механічна сума індивідуальних капіта­лів, а складна сукупність останніх у їхньому русі і взаємопере-плетсниі.

Рух сукупного суспільного капіталу як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, саме й характеризує процес його відтво­рення,

У результаті суспільного процесу виробництва створюється сукупний суспільний продукт. Оскільки капіталістичне виробниц­тво — товарне виробництво, то цей продукт існує в товарній фор­мі, виступає у вигляді певної товарної маси. Щоб капітал міг продовжувати свій кругооборот і міг відбуватися безперервний процес відтворення, ця товарна маса, що має певну вартість, по­винна бути реалізована.

Суспільний продукт — це сукупність найрізноманітніших спо­живних вартостей, призначених для задоволення виробничих і особистих потреб. За рахунок різних складових частин суспіль­ного продукту повинні бути відшкодовані всі витрачені засоби виробництва (а при розширеному відтворенні забезпечено їхнє збільшення) і задоволені особисті потреби робітників та капі­талістів. Отже, сукупний суспільний продукт за своєю натураль­но-речовинною формою повинен складатися із засобів виробни­цтва і предметів споживання.

За вартістю сукупний суспільний продукт розпадається на три частини: постійний капітал (с), змінний капітал (v) і додат­кову вартість (т). Перша частина — це вартість витрачених засобів виробництва, перенесена конкретною працею робітників на новостворений товар. Друга частина — це еквівалент вартості робочої сили. Вона відтворюється абстрактною працею робітни­ків у певному процесі виробництва. Третя частина — додаткова вартість, яка також створюється абстрактною працею, але вже понад еквівалент вартості робочої сили. Друга і третя частини (v + m), разом узяті, утворюють новоствореиу вартість, або на­ціональний доход.

Щоб процес відтворення відбувався безперервно, сукупний суспільний продукт повинен бути реалізований.

Проблема реалізації сукупного суспільного продукту як за вартістю, так і за натуральною формою — центральна проблема відтворення суспільного капіталу.

Розяснюючи суть проблеми реалізації, В. І. Ленін писав: «Тепер же питання стоїть саме в тому, звідки візьмуть предмети свого споживання робітники і капіталісти? звідки візьмуть остан­ні засоби виробництва? Яким чином вироблений продукт покриє всі ці запити і дасть можливість розширити виробництво? Тут ми маємо, отже, не тільки «заміщення вартості, але й заміщення натуральної форми продукту... і тому безумовно необхідно роз­різняти продукти, що відіграють цілком різнорідну роль у про­цесі суспільного господарства» 1.

Одночасно з сукупним суспільним продуктом відтворюються капіталістичні виробничі відносини. Отже, відтворення суспіль­ного капіталу є «...відтворення (тобто збереження) як класу капіталістів, так і робітничого класу, а тому містить в собі "також і відтворення капіталістичного характеру всього процесу виробництва»2.

І і II підрозділи суспільного виробництва. Виробниче і особисте споживання

Суспільний продукт складається з предме­тів виробничого споживання, призначених для задоволення виробничих потреб (маши­ни, виробничі споруди, сировина, допоміж­ні матеріали тощо), і предметів особистого, або індивідуального, споживання робітників і капіталістів (одяг, взуття, предмети харчу­вання, предмети розкоші тощо). Вперше таку класифікацію дав К. Маркс, поділивши суспільне виробництво на два великі під­розділи — І і II.

До І підрозділу суспільного виробництва належать ті галузі, ж яких виробляються предмети виробничого споживання, що муть на покриття і збільшення застосовуваних засобів виробництва.

До II підрозділу суспільного виробництва належать ті галузі Виробництва, в яких створюються предмети особистого спожи­вання робітників і капіталістів.

Суспільне виробництво з його поділом на І і II підрозділи становить суперечливу єдність. Ця єдність проявляється в тому, що І підрозділ не може існувати ізольовано від II, а II—від І. Щоб здійснювався процес відтворення, необхідний обмін між ними. З'ясування того, як відбувається цей обмін, як відтворюються всі складові частини сукупного суспільного продукту за вартістю і натуральною формою, і становить центральну проблему відтворення всього суспільного капіталу.

W 1 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 3, с. 38—39. g

* Маркс /(., Енгельс Ф, Твори, т. 24, с. 405.