- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
Металевий 1 банкнотний грошовий обіг
Протягом багатьох століть, з часу появи грошей аж до першої світової війни, панували системи металевого грошового обігу, У період становлення капіталізму як грошовий матеріал, з якого вільно карбували монети, використовували переважно срібло, потім обидва благородні метали (срібло і золото), і тільки в XIX ст. роль загального еквівалента на світовому і національних ринках капіталістичних країн міцно закріпилася за золотом. Грошову систему, що грунтується на одному благородному металі, називають монометалізмом. Якщо ж в основі грошової системи лежать два метали, які рівноправно функціонують, її називають біметалізмом. Природа грошей як загального еквівалента вимагає єдиного грошового металу, тому біметалічні системи не мали великого поширення і були лише своєрідним перехідним ступенем від срібного монометалізму до цілком завершеного золотого.
Монометалізм не виключає функціонування поряд з повноцінними золотими (або срібними) грошима розмінних монет дрібної вартості, які карбують з інших металів, що належать державі. Вони відіграють в обігу допоміжну роль. Випуск таких монет у межах, необхідних для розміну золотих грошей, а також для здійснення дрібних покупок і платежів, не призводить до розладнання грошового обігу, оскільки державні монетні двори продовжують карбувати золоті монети в необмеженій кількості на замовлення приватних осіб з їхніх зливків золота.
В умовах золотого монометалізму кількість повноцінних грошей, що фактично є в обігу, стихійно регулювалась потребами товарного і платіжного обороту відповідно до відкритого К.Марксом об'єктивного закону грошового обігу. Як тільки потреба обороту в грошах зростала, частина золотих монет із скарбів переходила у канали грошового обігу. Якщо ж, навпаки, така потреба зменшувалась, золоті гроші покидали сферу обігу і перетворювались у скарб.
Розвиток кредитної системи призвів до істотної зміни характеру грошового обігу, появи кредитних грошей. Найпростішим видом таких грошей стали боргові зобов'язання — векселі, а найдосконалішими — банкноти, або банківські білети. «Банкнота, — відмічав К. Маркс,— є не що інше, як вексель на банкіра, по якому пред'явник в усякий час може одержати гроші і яким банкір заміняє приватні векселі» !.
1 Маркс К-, Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 412.
Банкнота — це вексель банку, і, отже, вона має значно ширшу сферу обігу, ніж векселі окремих капіталістів. Банкноти (в своїй класичній формі) банки випускали тільки замість комерційних векселів приватних осіб, і тому, коли наставав строк платежів по векселях, вони регулярно поверталися до банку, який їх випустив. При наявності золотого монометалізму банки зобов'язані були приймати випущені банкноти на першу вимогу їхніх держателів в обмін на золоті монети. Усі ці особливості банкнот забезпечували відповідність між розмірами банкнотного обігу і реальними потребами товарного і платіжного обороту в грошах. Якщо в обмін на так звані дружні векселі (тобто векселі, які ви-писують капіталісти без усяких кредитних операцій, тільки для того, щоб одержати під них гроші в банку) в обіг потрапляла якась кількість надлишкових банкнот, то вони не знецінювались як паперові гроші, бо їх можна було вільно розмінювати на золоті гроші.
Спочатку випуском (емісією) банкнот займалося багато банків. Потім це право було законодавчо закріплено за одним або кількома великими банками, які користувалися загальним довір'ям у країні (а в ряді країн —за державним банком). Банкноти безперешкодно були в обігу нарівні з золотими монетами на території всієї країни і навіть за її межами. Але так було тільки до першої світової війни.
Під час війни дуже зросли дефіцити державних бюджетів країн, які воювали. Для покриття великих воєнних витрат буржуазні уряди випускали банкноти під зобов'язання держави» припинивши розмін їх на золото. Кількість випущених банкнот значно перевищила потреби обороту в грошах, внаслідок чого вони, як і паперові гроші, почали швидко знецінюватися. Цей процес тривав і протягом ряду післявоєнних років. У період 1924—1928 pp. деякі буржуазні держави вжили заходів до стабілізації своїх валют, проте світова економічна криза, яка розпочалася в 1929 p., звела їх нанівець.
Під час другої світової війни і в післявоєнний період випуск паперових грошей під виглядом банкнот знову досяг величезних розмірів. На сучасному етапі банкнотного обігу в повному розумінні цього слова (так само, як і золотого) немає в жодній капіталістичній країні. Гроші зберігають лише назву банкнот, а за своєю економічною природою є паперовими грошима, бо вони не обмінюються на золото і випускаються не стільки для кредитування товарообороту (в обмін на векселі), скільки для покриття державних витрат.
Інфляція та її соціально-економічні наслідки
Тепер у всіх капіталістичних країнах встановився дуже нестійкий паперовогрошовий обіг, що є відбиттям загальної нестійкості економіки сучасного капіталізму. Величезні витрати, пов'язані переважно з війнами, гонкою озброєнь, підтриманням реакційних режимів і їхніми наслідками (зростанням державних боргів тощо), спричинили майже хронічні бюджетні дефіцити, причому в таких розмірах, які вже не можна покрити, підвищуючи податки з населення. Тому буржуазні держави дедалі частіше застосовують для покриття своїх непродуктивних витрат емісію (випуск) грошових знаків, що призводить до зниження їхньої купівельної спроможності.
Переповнення сфери грошового обігу надмірною масою грошових знаків, що спричинює їхнє знецінення, називають інфляцією. Буржуазні політики й економісти, а слідом за ними реформістські і ревізіоністські теоретики намагаються пояснити інфляцію як «загальнонаціональне лихо», яке ніби однаково зачіпає інтереси всіх класів. Насправді ж інфляція — це спосіб перерозподілу національного доходу і національного багатства на користь експлуататорських класів за рахунок трудящих.
До першої світової війни інфляція наставала епізодично, тільки в окремих країнах, і була пов'язана, як правило, з надзвичайними подіями, наприклад у Франції —у період буржуазної революції кінця XVIII ст„ в Англії — під час її тривалої війни проти наполеонівської Франції, у США— у період їхньої боротьби проти Англії за незалежність і під час громадянської війн* і т. д.
В умовах загальної кризи капіталізму інфляція набула хронічного характеру. Вона охопила всі без винятку капіталістичні країни і перетворилася в іманентний сучасному капіталізму, прихований і найбільш дійовий метод посилення експлуатації найманої праці капіталом, який використовується не окремими підприємцями, а всім класом капіталістів і особливо його монополістичною верхівкою.
Конкретним вираженням інфляції є швидке стихійне зростання цін, особливо на товари масового споживання *, що знижує реальну заробітну плату робітників і службовців. Монополії і контрольовані ними буржуазні держави вживають усіх заходів економічного і позаекономічного (законодавчого) порядку до «заморожування» зарплати. Це незмінно веде (навіть при деякому зростанні грошової заробітної плати) до збільшення розриву між вартістю робочої сили і її ціною, до зниження життєвого рівня робітників.
* Треба мати на увазі, що не всяке зростання цін і знецінення грошей є вираженням інфляції. Підвищення цін у фазі циклічного піднесення виробництва і внаслідок зниження вартості золота не є інфляцією.
У США, наприклад, у 1976 р. ціни на продукти і послуги першої необхідності зросли на 5,8%, внаслідок чого при підвищенні номінальної заробітно? плати реальні заробітки американських робітників у січні 1977 р. були на 5% меншими, ніж рік тому. Такі процеси спостерігаються в усіх інших {Капіталістичних країнах.
Зниження реальної заробітної плати робітників означає водночас зниження капіталістичних витрат виробництва і відповідне збільшення прибутку. Прибуток із розвитком інфляційного йроцесу зростає не тільки за своєю номінальною величиною, а й у реальному вартісному виразі, оскільки його зростання набагато випереджає темпи знецінення грошей. Так, прибутки американських корпорацій в 1976 р. збільшились порівняно з попереднім роком на 27,9 % і становили після виплати податків 83,5 млрд. дол.
Дрібні товаровиробники — селяни (фермери), ремісники терплять від інфляції насамперед тому, що змушені купувати промислові товари по підвищених цінах, тоді як вигоди від зростання цін на продовольчі товари мають насамперед торгові капіталісти, які є монопольними скупниками товарної продукції селян і ремісників.
У 1977 р. індекс цін на сільськогосподарську продукцію, яку закуповують у фермерів США, знизився проти 1974 р. на 4,8%, у тому числі на зерно — на 13,5%. За цей же період ціпи на товари, що продавались фермерам, зросли на 20,3%, в тому числі иа трактори та інші сільськогосподарські машини--на 47, на автомобілі —на 45, на будівельні матеріали —на 26%. Внаслідок цього протягом лише 1977 р. чисті доходи ферм скоротились иа 12% (при зростанні обсягу виробництва в аграрному секторі на 3,4%), а загальна заборгованість фермерів збільшилась на 15% і на початок 1978 р. досягла 116 млрд. дол.
Інфляція знижує також реальні доходи всіх інших верств трудящих і знецінює грошові заощадження населення.
У ході інфляції прибуток дещо перерозподіляється між грошовими і функціонуючими капіталістами на користь останніх, бо позики в цей час погашаються грошима, що знецінюються. Таке явище породжує тенденцію до згортання кредиту і масове тезаврування (нагромадження) золота як єдиного реального скарбу.
Інфляція тісно пов'язана з мілітаризацією економіки, зростанням воєнних витрат імперіалістичних держав. Новим важливим фактором розвитку інфляції є безперервне роздування капіталістичними монополіями цін в результаті посилення їхнього панування в економіці капіталістичного світу.
Проте інфляція, як би вона не була вигідна монополіям, веде врешті-решт до звуження ринків збуту, до посилення диспропорційності капіталістичної економіки, розладнання кредитио-грошової системи, дезорганізації всього процесу капіталістичного відтворення, до загострення класових антагонізмів. Це змушує буржуазні держави вживати заходів для її подолання з метою стабілізації валют.
Стабілізацію здійснюють одним з трьох способів:
нуліфікацією, тобто через анулювання знеціненої валюти без якої-небудь компенсації її власникам і випуск нової стабільної валюти;
ревалоризацією, тобто поверненням до попередньої вартості валюти. Цього досягають методом дифляції, або вилученням зайвих грошей з обігу (процес, зворотний інфляції);
девальвацією, тобто зменшенням законодавчим порядком металевого вмісту національної грошової одиниці або зниженням офіційного курсу валюти даної країни щодо будь-якої іноземної валюти. Цей спосіб найбільш поширений. У минулому він приводив, як правило, до відновлення розміну паперових знаків вартості на золото. У сучасних умовах девальвація веде практично лише до зміни курсу валют різних капіталістичних країн одна щодо одної, що тягне за собою ще більше розладнання валютно-фінансової системи капіталізму і загострення міжімперіалістич-них суперечностей.
Розділ X
ЗЕМЕЛЬНА РЕНТА. РОЗВИТОК КАПІТАЛІЗМУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ