§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей

Кредит відіграє в капіталістичній економіці важливу, але дуже суперечливу роль. Його вплив на розвиток виробництва полягає ось у чому.

По-перше, кредит створює можливість швидкого переміщення капіталу з одних галузей економіки в інші, з менш прибуткових у більш прибуткові і тим самим опосереднює «вирівнювання нор­ми прибутку або процес цього вирівнювання, на чому грунтує­ться все капіталістичне виробництво»¹. Продуктивний капітал функціонує завжди у певній матеріально-уречевленій формі і не може вільно, без істотних втрат, переміщатися з однієї галузі в іншу. Цей процес здійснюється переважно у формі стихійного руху позичкового капіталу. Зосереджуючи в банках тимчасово вільні грошові капітали всіх капіталістів, кредит спрямовує їх у підприємства тих галузей, які в даний момент найбільш при­буткові.

По-друге, значно прискорюючи реалізацію товарів, кредит зменшує частку капіталів обігу (товарного й грошового) в усьо­му суспільному капіталі, відповідно збільшує питому вагу про­дуктивного капіталу і таким чином сприяє зростанню капіталі­стичного виробництва. Крім того, скорочення часу обігу при­скорює оборот промислового капіталу в цілому, що, за інших однакових умов, збільшує річну масу і норму додаткової вар­тості і зменшує відрахування з неї у вигляді витрат обігу.

По-третє, кредит у процесі свого розвитку дедалі більше скорочує витрати, пов'язані з грошовим обігом. З суспільної точки зору вся праця, яку затрачають на добування і карбу­вання металевих грошей (золотих, срібних тощо), що функціо­нують в обігу, є чистими витратами обігу. Завдяки кредиту переважна частина платежів між капіталістами здійснюється безготівковим шляхом. У наявному грошовому обігу кредит дає можливість замінювати реальні гроші їхніми паперовими зна­ками— банкнотами. У цьому розумінні кредит стримує зростан­ня чистих витрат обігу.

По-четверте, кредит є каталізатором процесів нагромаджен­ня капіталу, активно сприяє його концентрації і централізації. Кредитна система акумулює всі вільні грошові капітали, а також доходи і заощадження населення й надає їх у розпорядження функціонуючих капіталістів, що розширює арену експлуатації найманої праці і збільшує виробництво додаткової вартості як джерела нагромадження. Далі, надаючи позики переважно ве­ликим капіталістам і на умовах вигідніших, ніж дрібним, банки через кредит посилюють позиції перших у конкурентній боротьбі і прискорюють розорення других, тобто сприяють насильницькій централізації капіталу. Не менш важливу роль відіграє кредит в організації акціонерних товариств, що є виразом іншої форми централізації капіталу.

1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.

Проте, сприяючи розвитку продуктивних сил, кредит разом з тим виступає могутнім фактором загострення притаманних капіталізму антагоністичних суперечностей. Так, посилюючи кон­центрацію і централізацію капіталу, він тим самим сприяє капі­талістичному усуспільненню виробництва, а отже, загостренню основної суперечності капіталізму — суперечності між суспіль­ним характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення.

Перетворення капіталів, що тимчасово не діють, та інших коштів у капітал, який активно функціонує, стимулює зростай-, ня капіталістичного виробництва і прискорює його відривання від обмеженого платоспроможного попиту населення. Отже, за­гострюється суперечність між виробництвом і споживанням, що наближає економічні кризи. Кредит пов'язує капіталістів взаєм­ними обов'язками і банкрутство кількох підприємств спричинює ланцюгову реакцію банкрутств багатьох, що робить кризи більш глибокими і руйнівними.

Прискорюючи процес нагромадження капіталу, кредит по­силює й соціальні наслідки цього нагромадження: розширення арени і підвищення ступеня експлуатації найманої праці, зро­стання безробіття, відносне й абсолютне погіршення становища пролетаріату. Водночас посилюється закабалення і пограбуван­ня трудящих методами, притаманними самій кредитній системі: через споживчий та іпотечний кредит, особливо через інфляцію, яка породжується здебільшого розвитком державного кредиту. Усе це не може не загострювати суперечності між працею і ка­піталом, а в сучасних умовах — між інтересами переважної більшості нації і монополістичною буржуазією.

Так само розвиток кабального в своїй основі міжнародного кредиту тягне за собою загострення конфлікту між народами країн, які розвиваються, і буржуазією імперіалістичних держав, а також суперечностей між самими цими державами, що бо­рються за ринки збуту і сфери найбільш прибуткового вкладення капіталу.

Розвиток капіталістичного кредиту прискорює підготовку матеріальних та організаційно-технічних передумов для пере­ходу від капіталізму до соціалізму. Він створює форму суспіль­ного обліку у вигляді банків і акціонерних товариств, які після завоювання влади пролетаріатом перетворюються в загально­народне надбання і використовуються для обліку й контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту в інтересах трудящих, для побудови соціалізму. «Не підлягає, нарешті, ні­якому сумніву,— писав К. Маркс,— що кредитна система буде могутньою підоймою під час переходу від капіталістичного спо­собу виробництва до способу виробництва асоційованої праці, — однак лише як елемент у зв'язку з іншими великими органіч­ними переворотами в самому способі виробництва» ^!.

Проте К. Маркс і В. І. Ленін нещадно викривали буржуазно-апологетичні і дрібнобуржуазні уявлення про роль кредиту як чудодійної сили, що здатна сама забезпечити планове ведення капіталістичного господарства і соціалістичну перебудову су­спільства. Доки панує приватнокапіталістична власність і анар­хія виробництва, доки влада перебуває в руках буржуазії, вся «регулююча» діяльність банків незалежно від того, чи вони акціонерні чи державні, підпорядкована основній меті капіталі­стичного виробництва — одержанню прибутків для капіталістів за рахунок експлуатації трудящих.

¹ Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 145.