§ 2. Форми капіталістичної торгівлі

Оптова і роздрібна торгівля

Свою основну функцію — перетворення то­варного капіталу в грошовий (T'—Г') — торговий капітал виконує за допомогою різ­них форм внутрішньої і зовнішньої торгівлі. У капіталістичних країнах з різнобічно розвинутою економікою провідна роль у реалізації сукупного суспільного продукту належить внутрішній торгівлі, або товарному обігу на своєму національному ринку. Дві стадії кругообороту торгового капіталу—купівля товарів у виробників (Г—Т) і продаж їх споживачам (Т—Г') не одна­кові за своїм економічним змістом, завданнями і умовами здій­снення. Це робить необхідною спеціалізацію різних частин тор­гового капіталу на виконанні тих або інших операцій і на певній стадії відокремлення двох основних форм капіталістичної торгівлі —оптової і роздрібної.

Оптова торгівля—це продаж великих партій товарів одними капіталістами іншим. Торгівля йде як між промисловими і тор­говими капіталістами, так і всередині кожної з груп капіталі­стів. Здійснюється вона звичайно в традиційних центрах оптової торгівлі — на торгових біржах, ярмарках і аукціонах. Купівля-продаж товарів відбувається звичайно на основі виставлених зразків і стандартів. На ярмарках реалізуються найрізноманіт­ніші товари. Біржі ж є центрами продажу однорідних товарів, таких як зерно, бавовна, ліс, вугілля, нафтопродукти, метали тощо. Більшість операцій на біржах передбачає поставку това­рів по встановленій ціні через певний строк. Наприклад, на початку року укладається угода на поставку майбутнього врожаю бавовни. В умовах стихійного ринку це створює основу для широкої біржової спекуляції, тобто багаторазового пере­продажу права власності на закуплені товари в інтересах на­живи. На спекуляції наживаються, як правило, власники ве­ликих оптових фірм і розоряються дрібні та середні торговці і підприємці. У процесі оптової торгівлі значна маса товарів ще не переходить з сфери обігу в сферу споживання. Такий перехід завершується в іншій формі торгівлі — роздрібній.

Роздрібна торгівля—це продаж товарів торговими капіта­лістами безпосередньо споживачам, що здійснюється в магази­нах, рундуках, підприємствах громадського харчування тощо. Основним напрямом розвитку роздрібної торгівлі при капіталізмі є продиктована універсальним характером споживчого попиту і конкурентної боротьби її концентрація у великих універсальних магазинах. При цьому товари найширшого асортименту прода­ються не тільки у великих універмагах, розміщених у центрах міст, а й у підпорякованих їм (або таких, що належать особли­вим торговельним фірмам) численних філіалах, розкиданих у пригородах, уздовж автострад, залізниць, водних шляхів, в аеро­портах. Своєрідними універмагами є й магазини стандартних цін, в яких звичайно збувають залежалі або навіть зіпсовані товари.

Водночас існує немало магазинів і великих торговельних фірм, які спеціалізуються на продажу певного виду товарів: м'ясних, молочних продуктів, овочів і фруктів, радіотоварів, взуття, нафтопродуктів тощо. Спеціалізація торгівлі сприяє її раціоналізації, підвищенню продуктивності праці торгових пра­цівників і посиленню їхньої експлуатації. При такій формі тор­гівлі більше, ніж при інших, здійснюється механізація склад­ських робіт і торговельних операцій, вводиться продаж товарів методом самообслуговування та інші вдосконалення.

У сучасний період широко розвинулась посилкова торгівля, розрахована на обслуговування покупців віддалених, здебіль­шого сільських, місцевостей. Монополізували цю торгівлю великі спеціалізовані фірми. Визначальним моментом у її спеціалізації є не той чи інший вид товару, а характер виконуваних опера­цій— доставка посилками або іншими способами товарів спо­живачам додому на їхнє замовлення. У торгівлі, як і в промисло­вості, тепер панують капіталістичні монополії.

Кооперативна торгівля. Критика теорії скооперативного соціалізму»

Незначне місце в капіталістичній торгівлі займає споживча і постачально-збутова ко­операція. Споживчі кооперативи, що об'єд­нують переважно трудящих міст, закупову­ють товари безпосередньо у виробників і продають їх споживачам по трохи нижчих цінах, ніж у магазинах, які належать торговим капіталістам. Постачально-збутові кооперації об'єднують дрібних товарови­робників, переважно селян. Вони вигідніше організовують збут продукції своїх пайовиків і придбання необхідних для них за­собів виробництва.

Класики марксизму-ленінізму позитивно оцінювали значення кооперативної торгівлі при капіталізмі як однієї з форм об'єд­нання трудящих у боротьбі проти експлуататорів. Водночас вони нещадно критикували представників дрібнобуржуазної теорії «кооперативного соціалізму», які твердили, що кооперу­вання споживачів і дрібних товаровиробників в умовах пану­вання капіталістичної власності може стати способом поступо­вого соціалістичного перетворення суспільства. Ігноруючи вирі­шальне значення власності на засоби виробництва в перетво­ренні суспільства, неправильно розуміючи соціальну природу кооперації в умовах капіталізму/теорія «кооперативного соціа­лізму» сіє серед трудящих реформістські ілюзії і відвертає їхню увагу від революційної класової боротьби.

Зовнішня торгівля

Необхідність зовнішньої торгівлі і її зрос­тання при капіталізмі зумовлені такими факторами: по-перше, широким розвитком суспільного поділу праці і товарного виробництва, що перейшли кордони національних держав; по-друге, нерівномірністю роз­витку капіталістичної економіки, внаслідок чого для реалізації продукції тих галузей і підприємств, які вирвалися вперед, потрібні додаткові ринки збуту; по-третє, загостренням супе­речності між виробництвом і споживанням всередині капіталі­стичних країн; по-четверте, зростанням вивозу «надлишкового» капіталу з високорозвинутих капіталістичних держав, що сти­мулює вивіз товарів в інші країни; по-п'яте, технічним про­гресом у розвитку транспорту, що зробив економічно вигідним перевезення великих товарних мас на значні відстані.

Зовнішня торгівля складається з вивезення товарів в інші країни — експорту і ввезення їх з інших країн — імпорту. Спів­відношення між загальною вартістю експорту й імпорту товарів за певний період називається торговим балансом. Якщо вартість експортованих товарів перевищує вартість імпортованих, країна має активний торговий баланс. Якщо імпорт перевищує експорт, утворюється пасивний торговий баланс. Стан торгового балан­су — важливий показник конкурентоспроможності товарів даної країни на світовому ринку, а й до деякої міри і стану її еко­номіки.

Становище різних країн капіталізму на світовому ринку в той чи інший період визначає характер зовнішньоторгової полі­тики капіталістичних держав. На ранніх стадіях розвитку капі­талістичного способу виробництва переважала політика протек­ціонізму, тобто охорони молодої національної промисловості від іноземної конкуренції через встановлення високого мита на ввезенні товари, що сприяло первісному нагромадженню капі­талу. Потім буржуазні держави, промисловість яких досягала найбільшого розвитку (наприклад, Англія в середині XIX ст.,

США після першої і другої світових воєн), почали проголошу­вати і відстоювати політику вільної торгівлі, або фритредерства, розраховану на усунення митних бар'єрів і відкриття вільного доступу своїх товарів на ринки інших країн. Для сучасної ста­дії розвитку капіталізму властивий імперіалістичний протекціо­нізм, який істотно відрізняється від протекціонізму попередніх часів. Його мета — не сприяння розвитку вітчизняної промисло­вості, а монополізація внутрішнього ринку під протегуванням держави. Він спрямований також на захоплення зовнішніх рин­ків для здобування монопольно високих прибутків.

У США, наприклад, ввізне мито на багато товарів становить 30—50% їхньої ціни. Політику протекціонізму проводять і країни Європейського еко­номічного товариства. Вони захистили свій сСпільиий ринок» високими мит­ними бар'єрами, встановили жорстокі кількісні квоти ввезення ряду виробів, що створює серйозні перешкоди для проникнення товарів з інших країн, на­самперед з США і Японії. В умовах проблеми реалізації, яка дедалі усклад­нюється, на світовому капіталістичному ринку загострюються суперечності між імперіалістичними державами та їхніми блоками.