Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва

Як було з'ясовано, на величину норми прибутку впливає ба­гато факторів. Вони діють у різних галузях економіки з неодна­ковою силою. Це зумовлено тим, що в окремих галузях скла­даються різні умови виробництва і (існують відмінності в тех­нічному оснащенні підприємств і в органічній будові капіталу, в швидкості його обороту, в рівні заробітної плати тощо). В результаті в різних галузях при використанні однакового за величиною капіталу спочатку утворюються неоднакові норми прибутку» Проте в умовах капіталізму таке становище, коли капіталісти одних галузей постійно одержують високу норму прибутку, а інші — низьку, довго не може зберігатися. Оскільки прибуток є головним рушієм і метою капіталістичного виробниц­тва, то навряд чи знайшлися б такі капіталісти, які завжди б вкладали свої капітали в малорентабельні галузі. Але цілком зрозуміло, що без їхньої продукції був би неможливим процес відтворення і у високорентабельних галузях економіки. Очевид­но, що.для нормального функціонування капіталістичного вироб­ництва об'єктивно необхідне зрівняння норм прибутку в різних галузях господарства за принципом: рівновеликий прибуток — на рівновеликий капітал. Норми прибутку зрівнюються стихійно в жорстокій конкурентній боротьбі між капіталістами різних галузей виробництва.

1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.

Розрізняють два види конкуренції — внутрішньогалузеву і міжгалузеву. Ці два види конкурентної боротьби неоднаково впливають на рівень цін і норму прибутку.

Внутрішньогалузева конкуренція і утворення ринкової, або суспільної, вартості

Конкуренція — це антагоністична форма економічного суперництва, боротьба між приватними підприємцями за найбільший прибуток, за кращі умови застосування ка­піталу. «Конкуренція,—писав Ф. Енгельс,— є найбільш повний вираз пануючої в сучас­ному громадянському суспільстві війни всіх проти всіх» *. Основ­ним методом конкурентної боротьби в епоху вільної конкуренції є зниження витрат виробництва і цін товарів, які реалізуються. Закон капіталістичної конкуренції, пише К. Маркс, грунтується на «...різниці між вартістю товару і його витратами виробництва і на випливаючій з неї можливості з прибутком продавати товар нижче його вартості» 2. Певне значення в конкурентній боротьбі мають також підвищення якості товару, сервіс, використання реклами тощо.

Внутрішньогалузева конкуренція — це боротьба між капіта­лістами тієї самої галузі виробництва за вигідніші умови вироб­ництва і збуту товарів, за одержання надприбутку. Вона є ви­хідним пунктом у всьому механізмі ціноутворення і конкуренції. У кожній галузі є безліч підприємств, які різняться своїми роз­мірами, технічною оснащеністю, технологією і організацією пра­ці і, отже, рівнем продуктивності праці. Це означає, що індиві­дуальні вартості однакових товарів, які виробляються на різних підприємствах, різні. Однак величина вартості товарів визнача­ється витратами не індивідуальної, а суспільно необхідної праці. Як би не відрізнялися індивідуальні вартості товарів у процесі внутрішньогалузевої конкуренції, неминуче встановляться єдині ціни на певний вид товару, які відповідатимуть не індивідуальній його вартості, а так званій суспільній, або ринковій, його вар­тості. Суспільну вартість товарів, яка встановлюється внаслі­док внутрішньогалузевої конкуренції на ринку, К. Маркс назвав ранковою вартістю.

Ринкова, або суспільна, вартість визначається індивідуаль­ною вартістю тих товарів, «що виробляються при середніх умо­вах даної сфери і які становлять значну масу продуктів остан­ньої» 3. У виняткових випадках і нетривалий час суспільна вар­тість товарів може регулюватися кращими або гіршими умовами виробництва. Це буде тоді, коли на кращих або на гірших під­приємствах випускатиметься переважна кількість певної про­дукції.