§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають

Норма прибутку та її відмінність від норми додаткової вартості

Прибуток — безпосередня і головна мета, якій підпорядкований розвиток капіталіс­тичного виробництва. Капіталіст, авансуючи капітал на виробництво товарів, цікавиться насамперед ступенем його зростання, надлишком вартості порів­няно з сумою всього вкладеного у виробництво капіталу. Це знаходить своє вираження в порівнянні одержаної за рік додат­кової вартості з усім авансованим капіталом, тобто в нормі капіталістичного прибутку. Норма прибутку є відношення додат­кової вартості до всього авансованого капіталу (оскільки в про­цесі виробництва бере участь не тільки змінний, а й постійний капітал), виражене в процентах *.

* Формула «с+v» виражає, як ми вже побачили, не тільки авансований капітал, а й поточні витрати виробництва. Однак ці поняття ототожнювати не можна. Авансований капітал містить усю суму постійного і змінного капі­талів. Що ж до витрат виробництва, то в них входить лише частина аван­сованого капіталу, витраченого протягом року на заробітну плату і на засо­би виробництва, використані в процесі виробництва. В основі відмінності авансованого капіталу і витрат виробництва лежить вчення К. Маркса про осиосмий і оборотний капітали.

Норму прибутку позначають буквою р' і визначають за такою формулою:

де Кае — авансований капітал.

Звичайно під нормою прибутку розуміють річну норму при­бутку, яка є відношенням додаткової вартості, одержаної за рік, до всього авансованого капіталу. Якщо авансований капітал становить 100 тис. дол., а додаткова вартість, одержана протя­гом року,—20 тис. дол., то річна норма прибутку становитиме

Норма прибутку завжди менша за норму додаткової вар­тості. Це пояснюється тим, шо при її обчисленні додаткова вар­тість береться у відношенні до всього капіталу, а при обчисленні норми додаткової вартості — лише до змінного капіталу.

Норма прибутку виступає як перетворена форма норми додат­кової вартості. Якщо в нормі додаткової вартості додаткова вартість виступає як результат тільки змінного капіталу, що відповідає справжньому стану речей, то в нормі прибутку додат­кова вартість виступає як породження всього авансованого капіталу, що спотворює реальні відносини капіталістичної екс­плуатації найманих робітників.

Норма додаткової вартості є точним показником ступеня капіталістичної експлуатації. Що ж до норми прибутку, то вона маскує справжню величину експлуатації і показує ступінь вигід­ності і прибутковості капіталістичного підприємства, розміри самозростання капіталу. «Норма прибутку,— пише К. Маркс,— це рушійна сила капіталістичного виробництва; виробляється тільки те і остільки, що і оскільки можна виробляти з прибут­ком» ¹. Про те, яку роль відіграє норма прибутку в життєдіяль­ності капіталу, образно і влучно сказав один англійський публі­цист середини XIX ст., слова якого наводить К. Маркс: «Капітал боїться відсутності прибутку або надто маленького прибутку, як природа боїться пустоти... Забезпечте 10 процентів, і капітал згоден на всяке застосування, при 20 процентах він стає жва­вим, при 50 процентах просто готовий скрутити собі в'язи, при 100 процентах він топче ногами всі людські закони, при 300 процентах нема такого злочину, на який він не рискнув би, хоч би під страхом шибениці»². Історія капіталістичного ладу рясніє численними прикладами того, як заради свого збагачення буржуазія зневажає всі людські закони.