§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості

Змінний капітал за способом обороту належить до оборотного капіталу. Проте оборот змінного капіталу має свої особливості. На відміну від інших частин оборотного капіталу капітал, аван­сований для купівлі робочої сили, не переноситься на продукт, а відтворюється в цьому процесі виробництва, зростаючи на ве­личину додаткової вартості. Тому на стадії обігу реалізується не авансований змінний капітал, а нова вартість. При продажу вироблених товарів нова вартість, що відшкодовує авансований раніше змінний капітал, набирає грошової форми і знову авансу­ється на купівлю робочої сили.

Від швидкості обороту змінного капіталу залежить річна маса і річна норма додаткової вартості.

Сума додаткової вартості, вироблена протягом року при тому чи іншому авансованому змінному капіталі, становить річну масу додаткової вартості. Вона дорівнює додатковій вартості, вироб­леній протягом одного обороту капіталу, помноженій на число оборотів капіталу за рік.

Відношення маси додаткової вартості, добутої протягом року, до авансованого змінного капіталу становить річну норму додат­кової вартості. Вона дорівнює нормі додаткової вартості, добу­тій за один оборот змінного капіталу, помноженій на число його оборотів за рік.

Чим швидше обертається змінний капітал, тим більша маса додаткової вартості, привласнювана капіталістами.

Припустимо, що є два підприємства з однаковими змінними капіталами (по 5 тис. дол.)» норма експлуатації на яких становить 100%. Але в першого капіталіста змінний капітал здійснює 12 оборотів за рік, у другого —лише І оборот. Перший капіталіст протягом року одержить 60 тис. дол. Додаткової вартості (5000X12), а другий —лише 5 тис. дол. Це позначиться ft на пічній нормі додаткової вартості. У першому випадку вона становитиме 1200%

а в другому— 100%

Ця різниця в річній масі і річній нормі додаткової вартості пояснюється тим, що авансований змінний капітал першого підприємця обертається швидше.

Той факт, що однакові за величиною авансовані змінні капі­тали при різній швидкості обороту приносять різні річну масу і річну норму додаткової вартості, буржуазні економісти вико­ристовують для тверджень, нібито додаткова вартість виникає з обігу, нібито вона утворюється в сфері обігу. Проте вся неспро­можність таких тверджень стає очевидною, коли розмежувати авансований і справді застосований протягом року змінний ка­пітал.

Авансований змінний капітал — це капітал, який використо­вують для виплати заробітної плати робітникам протягом року. Справді застосований змінний капітал може перевищити аван­сований змінний капітал, якщо останній здійснює кілька оборо­тів за рік.

У нашому прикладі авансований змінний капітал першого підприємця здійс­нив за рік 12 оборотів. Отже, справді застосований ним протягом року змін» ний капітал становив 60 тис. дол. (5000x12). Тому й кількість робітників, що їх експлуатував перший капіталіст, була в 12 разів більшою, ніж кількість робітників, яких експлуатував другий капіталіст.

Аналіз обігу додаткової вартості показує, що й маса спочатку авансованого індивідуального капіталу цілком або в більшій своїй частині складається з додаткової вартості. Чим швидше обертається додаткова вартість,, тим частіше утворюються нові капітали. Справа в тому, що збільшення швидкості обороту капі­талу підвищує річну норму додаткової вартості, прискорює про­цес її виробництва. Проте не вся реалізована додаткова вартість відразу потім перетворюється в продуктивний капітал. Поряд з перетворенням частини додаткової вартості в продуктивний капі­тал певна її частина нагромаджується у вигляді прихованого грошового капіталу, який лише згодом, коли він досягне певної величини, зможе функціонувати як додатковий активний капітал.

Таким чином, аналіз процесу обігу капіталу показує, що всі фактори, які прямо або посередньо впливають на швидкість обороту капіталу, є водночас факторами посилення експлуатації робітничого класу.

Розділ VIII

ПРИБУТОК І ЦІНА ВИРОБНИЦТВА

Аналіз кругообороту і обороту капіталу показав, що промис­ловий капітал у своєму русі проходить три стадії і одночасно перебуває в трьох функціональних формах: виробничого, товарного і грошового капіталів. Дальший розвиток суспільного по­ділу праці призводить до того, що торговий і позичковий капітал починають функціонувати як частина промислового капіталу, що відокремилась. Відповідно у складі буржуазії формуються три групи капіталістів: промислові, торгові і позичкові, а додат­кова вартість розчленовується і набирає конкретних форм про­мислового і торгового прибутку та позичкового процента. Крім того, капіталісти змушені поступатися частиною додаткової вар­тості землевласникам у вигляді земельної ренти.

Отже, в розподілі додаткової вартості беруть участь усі три групи капіталістів і великі земельні власники, між ними скла­даються певні виробничі відносини. Цей розподіл здійснюється в жорстокій конкурентній боротьбі. Проте всіх капіталістів об'єд­нує прагнення посилити експлуатацію робітничого класу і одер­жати більшу додаткову вартість. Ось чому завданням пролета­ріату є боротьба проти класу капіталістів у цілому.

У цьому розділі розкриваються закони і механізм процесу реалізації й розподілу додаткової вартості між промисловими капіталістами, що, в свою чергу, впливає на капіталістичне від­творення, ускладнюючи і загострюючи його суперечності.