§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал

Оборот капіталу

Сама природа капіталу диктує необхідність повторення його руху. «Кругооборот капі­талу, що визначається не як окремий акт, а як періодичний про­цес, називається оборотом капіталу» ¹.

Капітал рухається протягом певного часу. Сума часу, про­тягом якого вся авансована капітальна вартість проходить ста­дії виробництва й обігу, становить час обороту капіталу. Іншими словами, час обороту капіталу — це період руху вартості від мо­менту її авансування до моменту її повернення до капіталіста в первісній, грошовій формі, але зрослій на величину додат­кової вартості.

Для порівняння швидкості оборотів функціонуючих капіталів природною одиницею вимірювання часу обороту є звичайно рік. Знаючи кількість оборотів, які здійснюють різні капітали протя­гом року, можна визначити швидкість їхнього обороту.

Розраховують число оборотів капіталу за формулою

де п — кількість оборотів, О —прийнята одиниця вимірювання швидкості обороту капіталу (рік— 12 місяців), о —час обороту даного капіталу. Так, капітал, що обертається протягом трьох місяців, здійснить за рік 4 обороти

а капітал, що обертається протягом 18 місяців, зробить протягом року лише ²/₃ свого обороту

Індивідуальні капітали однієї галузі і капітали різних галузей мають різну швидкість обороту. Це пояснюється відмінністю умов виробництва й обігу.

Одним з найважливіших факторів, що впливають на швид­кість обороту капіталу, є склад продуктивного капіталу, який по­діляють на основний і оборотний.

Основний капітал і оборотний капітал

Поділ капіталу на основний і оборотний ви­значається різним характером обороту його складових частин і способом перенесення їхньої вартості на продукт. Ті елементи продуктивного капіталу, які цілком беруть участь у процесі виробництва, але переносять свою вартість на продукт частинами, в міру його зносу, назива­ють основним капіталом. До основного капіталу належить капі­тал, авансований для купівлі засобів праці, тобто для придбання виробничих приміщень, споруд, машин, обладнання тощо. Основ­ний капітал авансується капіталістом відразу на весь строк його функціонування, але вартість його повертається частинами, після реалізації кожної певної партії товару.

¹ Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 24, с. 161,

У процесі обороту вартість основного капіталу набирає по­двійного існування. З одного боку, оскільки засоби праці продов­жують функціонувати протягом ряду кругооборотів капіталу, збе­рігаючи свою натуральну форму, частина авансованої капіталь­ної вартості фіксується в цій формі. З другого боку, у процесі виробництва засоби виробництва поступово зношуються і час­тина їхньої вартості певними частками переноситься на створю­ваний продукт.

У складі основного капіталу розрізняють активні і пасивні елементи. Активні елементи впливають на предмет праці. До них належать машини, обладнання, вимірювальні і регулюючі при­лади і пристрої тощо. Пасивні елементи основного капіталу об­слуговують процес виробництва. Вони складаються з будівель, споруд, передавальних пристроїв, транспортних засобів тощо.

Оборотний капітал є частиною продуктивного капіталу, вар­тість якого в процесі його споживання повністю переноситься на продукт і повністю повертається до капіталіста в грошовій фор­мі протягом кожного кругообороту. До оборотного капіталу на­лежать затрати капіталіста на придбання предметів праці. Пред­мети праці — сировина, допоміжні матеріали, паливо тощо — в процесі виробництва споживаються повністю. Вони або речово входять у готовий продукт, або сприяють його створенню. їхня вартість повністю переноситься на створювані товари.

До оборотного капіталу належить і та частина капіталу, яку авансують для купівлі робочої сили, тобто змінний капітал. Прав­да, робоча сила в процесі виробництва не переносить своєї вар­тості на створюваний продукт, вона створює її еквівалент і додат­кову вартість. Але за способом обігу змінний капітал не відріз­няється від інших елементів оборотного капіталу. Робітник у процесі одного кругообороту повністю відтворює еквівалент вар­тості своєї робочої сили, який входить у вартість вироблених товарів і цілком повертається до капіталіста після реалізації їх.

Поділ капіталу на основний і оборотний по суті відрізняєть­ся від поділу капіталу на постійний і змінний. Поділ капіталу на основний і оборотний визначається відмінностями обороту його складових частин. Поділ же капіталу на постійний і змінний зу­мовлений їхньою неоднаковою роллю у процесі створення вар­тості і додаткової вартості.

Співвідношення між основним і оборотним капіталом, з одного боку, і постійним та змінним капіталом —з другого, схематично можна подати так:

Поділ продуктивного капіталу на основний І оборотний зату­шовує поділ його на постійний і змінний. Змінний капітал висту-, пає в цьому разі як одна з частин оборотного капіталу. Тому додаткова вартість здається породженням усього авансованого капіталу, а не тільки його змінної частини.

Основний і оборотний капітали обертаються з різною швид­кістю. Протягом того часу, поки основний капітал зробить один оборот, оборотний капітал здійснить кілька оборотів. Тому чим більша питома вага в авансованому капіталі оборотного капіта­лу, тим менший час обороту всього капіталу, а отже, тим більша додаткова вартість, що її одержує капіталіст. Поділ капіталу на основний і оборотний властивий лише продуктивному капі­талу. Товарний і грошовий капітали — це капітал обігу.

Критика буржуазних жизначень основного і оборотного капіталу

Категорії основного й оборотного капіталу були відомі ще до К. Маркса. Своєрідне тлу­мачення цих понять є у висловленнях Ф. Кене, А. Тюрго, А. Сміта, Д. Рікардо та ін. Фізіократи (Кене, Тюрго) відмічали різний характер обороту окремих частин капіталу. Відмінність між основним капіталом і оборотним капіталом вони трактували як відмінність між початковими авансами і щоріч­ними авансами. Вони правильно вважали, що такий поділ капі­талу стосується тільки продуктивного капіталу. І в цьому їхня заслуга. Проте вони помилково гадали, що продуктивним капіта­лом є лише капітал, вкладений у землеробство та інші галузі сільського господарства. Цей капітал вони й поділяли на почат­кові аванси, тобто затрати, що робилися на кілька років (на при­дбання сільськогосподарського реманенту, худоби, на будівлі тощо), і річні аванси (на насіння, робочу силу тощо). Такий по­діл авансованого капіталу відповідав їхнім поняттям основного і оборотного капіталу.

А. Сміт вважав продуктивним капіталом уже той капітал, який був вкладений у будь-яку галузь матеріального виробництва. Проте він припускав, що обертається тільки оборотний капітал. А. Сміт не дав аналізу різних форм руху капіталу: грошового, продуктивного і товарного. Він не бачив відмінностей між про­мисловим і торговим капіталом і вважав торгівлю продуктивною галуззю господарства. В питанні про застосування капіталу в землеробстві А. Сміт повторив помилки фізіократів, вважаю­чи, що не тільки праця, а й сама земля, природа створює вар­тість.

Д. Рікардо оборотним капіталом вважав лише ту його частину, яка затрачується на робочу силу. Ту ж частину капіталу, яку авансували на сировину, паливо і допоміжні матеріали, Рікардо відносив до основного капіталу.

Сучасні буржуазні економісти не внесли в цю проблему чо­гось істотно нового порівняно з тим, що вже сказали представ­ники класичної буржуазної політичної економії.

Фізичний і моральний знос основного капіталу

Існує певна середня тривалість використання основного капіталу, бо в процесі його засто­сування він фізично і морально зношується. Фізичний знос основного капіталу полягає в тому, що засоби праці в процесі їхнього використання втра­чають свою споживну вартість, а їхня вартість переноситься на новий продукт такою мірою, якою вони втрачають споживну вартість. Є два види фізичного зносу капіталу. По-перше, засоби праці зазнають фізичного зносу в процесі їхнього застосування пропорційно інтенсивності і тривалості їхнього функціонування. По-друге, вони втрачають притаманні їм властивості під впли­вом атмосферних умов, а також в результаті внутрішніх проце­сів, що відбуваються в будові матеріалу, з якого їх виготовили.

Таким чином, ступінь фізичного зносу основного капіталу за­лежить від тривалості використання машин і обладнання, інтен­сивності процесу виробництва, якості засобів праці, особливостей технологічного процесу, в якому їх застосовують, від впливу зов­нішніх умов, своєчасності і якості ремонту та ряду інших факторів.

Щоб запобігти швидкому зносу основного капіталу, треба витрачати додатковий капітал на поточний, середній і капіталь­ний ремонт. Джерелом коштів для капітального ремонту є амор­тизаційний фонд. У результаті капітального ремонту (тобто заміни найважливіших частин і деталей засобів праці) відновлю­ється не тільки технічна дієздатність елементів основного капі­талу, а й їхня вартість. Капітал, що його затрачають на капіталь­ний ремонт, належить до основного капіталу. Капітал, який затрачають на обслуговування функціонування основного капіта­лу (на догляд за ним, на поточний і запобіжний ремонт тощо), не належить ні до основного, ні до оборотного капіталу. К. Маркс назвав цей капітал капіталом особливого роду. Але на практиці, оскільки цей капітал належить до категорії поточних затрат, його відносять до оборотного капіталу.

Моральний знос основного капіталу відбувається в результаті знецінення капіталу незалежно від міри його фізичного зносу. Є два види морального зносу. Перший зумовлюється здешевлен­ням виробництва машин попередньої конструкції внаслідок зни­ження їхньої вартості в результаті зростання продуктивності праці. Моральний знос другого виду пов'язаний із виготовлен­ням машин того самого призначення, але досконалішої конст­рукції, що створює умови для зниження затрат на одиницю вироблюваної продукції. При цьому наявний (функціонуючий) основний капітал частково знецінюється. Масовий моральний знос основного капіталу настає звичайно під час економічних криз надвиробництва.

Чим коротший період, протягом якого переноситься вартість засобів праці на новий продукт, тим менші можливі втрати від морального зносу основного капіталу. Загроза знецінення основного капіталу в результаті його морального зносу змушує капіталістів вживати заходів для того, щоб вартість основного 'капіталу окупалася задовго до його фізичного зносу. Прагнучи прискорити перенесення вартості основного капіталу на ново­створювані товари і тим самим добитися швидшого повер­нення авансованого капіталу, капіталісти примушують найма­них робітників працювати з підвищеною інтенсивністю, по­силюють експлуатацію їх.

Амортизація

Вартість засобів праці, яка перенесена на створювані товари і повертається до капі­таліста в грошовій формі після їхньої реалізації, утворює аморти­заційний фонд, тобто фонд відшкодування основного капіталу. Засоби амортизаційного фонду використовують для повної заміни застарілих засобів праці, на ремонт, модернізацію обладнання, а також для купівлі додаткових машин, верстатів тощо. Отже, амортизаційний фонд частково використовують і для розширення виробництва, він є додатковим джерелом нагромадження.

Амортизаційний фонд утворюється з амортизаційних відраху­вань, що відповідають частинам вартості засобів праці, перене­сеної на вироблювані товари. Відношення суми амортизаційних відрахувань до вартості засобів праці, виражене в процентах, є нормою амортизації. В ній враховують фізичний і моральний знос основного капіталу.

Норма амортизації залежить від темпів науково-технічного прогресу, гостроти конкурентної боротьби, вартості засобів пра­ці тощо. Найважливішим фактором, який прискорює процес мо­рального зносу і спонукає капіталістів до якнайшвидшого від­шкодування основного капіталу, є технічний прогрес. Швидкий моральний знос основного капіталу веде до підвищення норми амортизаційних відрахувань. Чим вищі темпи технічного про­гресу, тим більше скорочуються строки амортизації основного капіталу.

Капіталісти, яких підганяє конкурентна боротьба, прагнуть забезпечити окупність значної частини капіталовкладень на ран­ній, найбільш інтенсивній стадії експлуатації нового устатку­вання. Є інші об'єктивні фактори прискореної амортизації. Най­важливіший з них — це різке скорочення строків морального зносу машин і обладнання під впливом сучасного науково-техніч­ного прогресу. В умовах гострої, жорстокої конкурентної бороть­би це призводить до того, що виграють в ній ті капіталісти, які швидше звільняються від застарілого устаткування. Ось чому норми амортизації підвищуються. Під впливом міжімперіалістич-ної конкуренції буржуазні держави законодавчим порядком збільшують норми амортизації.

У США діють закони про прискорену амортизацію, згідно з якими капі­талістам дозволяють списувати в амортизаційний фонд значний процент вар­тості машин і устаткування. Треба мати на увазі й ту обставину, що при­скорена амортизація дає змогу капіталістам вносити в амортизаційний фонд величезні суми прибутків, приховувати їх і тим самим звільнятися від вели­ких податків.

Поступово зростає частка амортизаційних відрахувань у ка* літальних вкладеннях, що пов'язано з прискоренням обороту основного капіталу. Виробничі потужності дедалі більш розши­рюються у зв'язку з новим будівництвом за рахунок амортизацій­них відрахувань.

В умовах науково-технічного прогресу основний капітал збільшується швидше, ніж оборотний. Найшвидше зростає актив­на частина основного капіталу, неминучим наслідком чого є під­вищення ступеня експлуатації робітничого класу, виштовхування із сфери виробництва значної частини робітників.

Збільшення основного капіталу впливає на темпи зростання суспільного виробництва. Швидшими темпами розвиваються нові, прогресивні його галузі. Але із збільшенням розмірів основного капіталу промисловий капітал втрачає здатність швидко пере­ключатися з виробництва одного виду товарів на виробництво іншого виду товарів. Ускладнюється переміщення капіталу з галузі в галузь. Усе це ще більше загострює суперечності капі­талістичного способу виробництва.

Час обороту капіталу і його складові частини

Час обороту капіталу — це той час, про­тягом якого вся авансована вартість про­ходить сферу виробництва і сферу обігу. На тривалість обороту капіталу, крім скла­ду продуктивного капіталу, істотно впли­вають час виробництва і час обігу.

Час виробництва — це час, протягом якого капітал перебуває у сфері виробництва. Він включає в себе, по-перше, час безпо­середньої дії на предмет праці, по-друге, час впливу на предмет праці природних процесів, а також пов'язані з техноло­гією виробництва перерви у виробничому процесі, по-третє, чяс перебування продуктивного капіталу у вигляді виробничих запасів. Час, протягом якого здійснюється безпосередній вплив ро­бітника на предмет праці, становить робочий період. Він являє собою час, утворений з ряду послідовних і пов'язаних між собою робочих днів, необхідних у даній галузі для виготовлення цілком готового продукту. Саме в робочий період створюються вартість і додаткова вартість.

Тривалість робочого періоду впливає на швидкість обороту і величину авансованого капіталу. Чим менший робочий період, тим швидше обертається капітал, тим, отже, менше капіталу має бути затрачено на виробництво. Щоб прискорити оборот капіталу, капіталісти прагнуть скоротити робочий період, підвищуючи продуктивність і інтенсивність праці, вводячи багатозмінну ро­боту, застосовуючи різні технічні удосконалення тощо.

Час виробництва скорочується також в результаті приско­рення природних процесів у виробництві. Відомо, що в хімічно­му виробництві, наприклад, потрібний час для хімічних реакцій; у деревообробній промисловості потрібний час для просушування деревини; у рослинництві є тривалий вегетаційний період. Сучасний рівень розвитку виробництва, великі досягнення в галу­зі хімії, біології тощо дають змогу різко скоротити час, який витрачають у промисловому виробництві на природні процеси, інтенсифікувати їх, що прискорює оборот капіталу.

До часу виробництва зараховують й той час, протягом якого процес виробництва з тих чи інших причин припиняється, вини­кають простої, які часто спричинюються недовантаженням під­приємств, загостренням проблеми реалізації, страйками тощо. Нарешті, час виробництва включає в себе час, протягом якого засоби виробництва лежать на складах як запаси, потрібні для забезпечення нормального ходу процесу відтворення. Ці запаси є потенціальним продуктивним капіталом.

Великий вплив на тривалість обороту капіталу має час обігу, тобто час, протягом якого капітал перебуває в сфері обігу. У різ­них галузях виробництва він різний і складається з часу транс­портування товару від виробника до споживача, часу зберігання товарних запасів, часу продажу готових товарів, часу купівлі засобів виробництва і робочої сили.

Реалізація вироблених товарів — складніша справа для ка­піталістів, ніж купівля засобів виробництва. Тривалість часу продажу готових товарів залежить від ступеня розвитку засобів зв'язку і транспорту, ринкової кон'юнктури, віддаленості ринку збуту, платоспроможності трудящих, конкурентоспроможності капіталіста тощо.

. 3 розвитком капіталізму, незважаючи на те, що місткість капіталістичного ринку зростає (у зв'язку із збільшенням дер­жавних закупівель, збільшенням продажу в кредит — споживчого кредиту тощо), труднощі реалізації товарів посилюються. Зро­стання експлуатації і погіршення становища трудящих насам­перед і породжують ці труднощі. Крім того, збільшується та частина капіталу, що виступає в товарній формі. Поряд з цим зростає й та частина капіталу, яку затрачають на використання засобів транспорту, зв'язку, складських приміщень тощо.

На тривалість обороту капіталу впливає й те, що якась час­тина капіталу в процесі його кругообороту періодично вивіль­нюється, перебуває у формі тимчасового вільного грошового капі­талу, що нагромаджується як резервний фонд для купівель або платежів. Це подовжує загальний оборот капіталу. З розвитком системи кредиту грошовий капітал, що тимчасово вивільня­ється на одному підприємстві, через банки використовується на інших підприємствах.

Загальний І реальний оборот капіталу

Загальний оборот авансованого капіталу складається як середня з оборотів основного і оборотного капіталу. Різні елементи основ­ного капіталу мають різну довговічність і то­му обертаються не за однакові періоди часу. Тривалість часу обо­роту основного капіталу, або час його відтворення, визначає цикл оборотів усього авансованого капіталу.

Оборотний капітал здійснює повний оборот у кожному круго-обороті, і тривалість його обороту за інших однакових умов ви­значається тривалістю часу виробництва і реалізації продукту. У текстильній промисловості, наприклад, час обороту оборотного капіталу залежить здебільшого від швидкості реалізації товар­ної продукції. У суднобудуванні цей же час дуже тривалий вна­слідок відносно тривалого робочого періоду.

Реальний оборот капіталу є відшкодування всіх складових його частин як за вартістю, так і за натурально-речовим скла­дом. Практично оборот капіталу за вартістю здійснюється швид­ше, ніж його відшкодування в натурально-речовій формі. Щоб відшкодувати капітал в натурі, потрібний ряд оборотів капіталу за вартістю. Тому реальний оборот капіталу визначає цикл пов'я­заних між собою оборотів капіталу. Він прискорюється в резуль­таті застосування у виробництві наукових відкриттів і технічних винаходів.