- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
У наш час чисельність фабрично-заводського пролетаріату в розвинутих капіталістичних країнах досягла понад 100 млн. чоловік. Загальна чисельність робітників і службовців у цих країнах — 220 млн. чоловік, що становить 79% самодіяльного населення. До цього слід додати не менш як 100 млн. пролетарів, експлуатованих капіталом у країнах, що розвиваються.
В усіх капіталістичних країнах частка робітників і службовців у самодіяльному населенні продовжує збільшуватися, водночас зменшується питома вага власників, самостійних хазяїв. У межах ФРН, наприклад, частка робітників і службовців у самодіяльному населенні становила в 1926 р. 52,3%, в 1950 p.— 70,8, наприкінці 60-х років —83%. Чисельний склад робітничого класу великою мірою зростає внаслідок пролетаризації дрібних виробників у місті і на селі.
З розвитком капіталізму склад пролетаріату змінюється. «В тій самій мірі, в якій розвивається буржуазія, тобто капітал, розвивається і пролетаріат...» 1,— писали К. Маркс і Ф. Енгельс. Матеріальною основою цього процесу є розвиток продуктивних сил капіталістичного суспільства. Збільшення чисельності пролетаріату і зміна його структури — результат прогресу в науці і техніці виробництва, розвитку суспільного поділу праці.
1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
За останні десятиріччя значна частина промислового пролетаріату перемістилася в галузі, які мають вирішальне значення для розвитку сучасних продуктивних сил.
Найбільший приріст робочої сили спостерігається в таких галузях сучасної індустрії, як атомна, ракетна, електронна, нафтохімія і синтетична хімія. Для цих галузей характерний високий рівень концентрації виробництва.
Отже, з розгортанням науково-технічної революції дедалі більша частина робочої сили концентрується на найбільших підприємствах. У ФРН вже на початку 60-х років XX ст. на частку 1,1% всіх охоплених переписом промислових підприємств припадало приблизно 40% найманої робочої сили.
Істотні зміни відбулися в професійній структурі робітничого класу. Ще на початку XX ст. промисловий пролетаріат складався в основному з кваліфікованих робітників універсального типу (верстатники, слюсарі, механіки тощо) і чорноробів. Кон-вейєризація виробництва в 20-х і 30-х роках цього століття призвела до того, що в складі пролетаріату з'явилися невеликі групи висококваліфікованих робітників, які керують машинами-агрегатами, спеціалізовані робітники, навчені виконувати нескладні операції на конвейєрах, потокових лініях тощо. Професійні і кваліфікаційні зміни, які відбулися потім, принесла з собою автоматизація виробництва. З її впровадженням деякі масові професії або стали непотрібними, або їхнє значення дуже зменшилося (наприклад, професії теслярів, модельників). Зате з'явилися такі спеціальності, як механіки електронного обладнання, оператори, наладчики автоматів тощо.
Ті робітники, професія і кваліфікація яких не відповідають технічним умовам виробництва, що змінилися, виявляються фактично некваліфікованими, оскільки набута ними раніше кваліфікація не знаходить застосування. Але в цілому вимоги сучасного автоматизованого виробництва визначають кваліфікаційне зростання робітників.
У 1970 р. питома вага кваліфікованих робітників у загальній чисельності робітничого класу в розвинутих капіталістичних країнах становила 40—45%, наиівкваліфіковаиих —40—50 і иекваліфікованих — 10—20%.
Збільшення чисельності індустріального пролетаріату, підвищення питомої ваги робітників, зайнятих у найбільш передових, концентрованих галузях виробництва, свідчать про те, що сучасний пролетаріат більш, ніж будь-коли, підготований до виконання головної ролі у революційному усуненні устрою капіталістичної експлуатації і створенні нового суспільства.
Історична тенденція капіталістичного нагромадження і зростання сил пролетаріату
Для простого товарного виробництва, яке історично передувало капіталізму, було характерне дрібне, роздроблене виробництво, що грунтувалося на примітивній, ручній техніці. У ході первісного капіталістичного нагромадження відбувалася експропріація дрібного виробництва. На зміну приватній власності дрібних виробників, що грунтувалася на особистій праці, прийшло панування капіталістичної приватної власності — основи експлуатації найманих пролетарів, тобто виробників, позбавлених засобів виробництва.
У процесі нагромадження капіталу, що відбувається в умовах капіталізму, який вже склався, зростають концентрація і централізація капіталу і виробництва. У ході конкурентної боротьби відбувається експропріація дрібних капіталістів великими. Дедалі більша частина сукупного суспільного капіталу зосереджується в руках найбільших капіталістів та їхніх об'єднань, а дедалі більша частина сукупного виробництва концентрується на великих і найбільших підприємствах. Одночасно розвивається суспільний поділ праці. Багато галузей виробництва розчленовуються, утворюються нові, вузькоспеціалізовані галузі. Між спеціалізованими частинами суспільного виробництва встановлюються дедад] тісніші зв'язки через ринок.
Нагромадження капіталу супроводиться, отже, посиленням суспільного характеру виробництва. Процес виробництва набуває дедалі більш суспільного характеру, а власність зосереджується в руках порівняно невеликої кількості капіталістів. Тим самим загострюється основна суперечність капіталізму— суперечність між суспільним характером процесу виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення. Вона означає, що капіталістичні виробничі відносини не відповідають характеру продуктивних сил. З розвитком капіталізму, із зростанням нагромадження капіталу ця невідповідність дедалі більше посилюється. В результаті капіталістичні виробничі відносини з фактора розвитку продуктивних сил, якими вони були на початку існування капіталізму, дедалі більше перетворюються у фактор, що гальмує їхній розвиток.
Зростання капіталістичного усуспільнення виробництва і праці означає розвиток матеріальних передумов для переходу до прогресивнішого суспільного ладу — соціалізму. Капіталісти, писав К. Маркс, нестримно примушують людство до виробництва заради виробництва і тим самим до розвитку суспільних продуктивних сил, тобто в кінцевому підсумку до створення таких матеріальних умов суспільного виробництва, які підготовляють перемогу нового, прогресивнішого суспільного ладу. Невідповідність капіталістичних виробничих відносин характеру продуктивних сил, що дедалі збільшується, робить перехід до цього ладу об'єктивно необхідним.
Капіталізм у процесі свого розвитку створює не тільки об'єктивні, а й суб'єктивні передумови переходу до соціалізму. Зростає чисельність і суспільна роль пролетаріату, посилюється його організованість, підвищується рівень його класової самосвідомості. Робітничий клас на чолі з своїм комуністичним авангардом, згуртовуючи навколо себе непролетарські маси трудящих, дедалі рішучіше виступає проти капіталістичного ладу, вимагає заміни його соціалізмом — суспільним ладом, де немає приватної власності на засоби виробництва і експлуатації людини людиною.
З розвитком капіталізму посилюється революційна боротьба пролетаріату. Досягнення, яких пролетаріат добивається в бо-• ротьбі проти капіталу, підвищують його свідомість, посилюють його організованість і згуртованість. Успіхи в економічній боротьбі сприяють зростанню політичної активності робітничого класу, усвідомленню ним своєї великої історичної місії. В сучасних умовах, коли великий капітал дедалі більше зрощується з апаратом буржуазної держави, кожний відчутний виступ робітників спрямовується не тільки проти того чи іншого капіталістичного підприємця, а й проти буржуазної держави, проти основ сучасного капіталістичного суспільства, що переживає нині глибоку кризу.
Як відмічав у промові на Конференції комуністичних і робітничих партій Європи Генеральний секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу Л. І. Брежнєв, «це аж ніяк не тільки економічна, але також політична і моральна криза. Вона дедалі більше переконує маси, що капіталізм — суспільство, позбавлене майбутнього, і тим самим примножує кількість прихильників іншого, соціалістичного шляху. Цю кризу не спинити ні підбадьорюванням воєнно-політичних блоків імперіалістів і гонкою озброєнь, ні економічною інтеграцією монополій, ні видимістю соціальних реформ, ні репресіями.
Сьогодні ясніше, ніж будь-коли, видно, що імперіалізм не може більше диктувати Європі її долю. У визначенні цієї долі вагоме слово належить нині соціалістичним державам, робітничому і демократичному рухові в країнах капіталу».
Боротьба робітників за свої безпосередні інтереси, тісно пов'язана з метою робітничого руху — знищенням капіталістичної експлуатації, підвищує революційну свідомість мас.
У підготовці і розвитку об'єктивних і суб'єктивних передумов революційного переходу від капіталізму до соціалізму й полягає історична тенденція капіталістичного нагромадження. Дуже образно цю тенденцію охарактеризував К. Маркс. З розвитком капіталізму, писав він, «...зростає маса злиднів, гноблення, рабства, виродження, експлуатації, але разом з тим зростає і обурення робітничого класу, який постійно збільшується кількісно, який навчається, об'єднується і організовується механізмом самого процесу капіталістичного виробництва. Монополія капіталу стає оковами того способу виробництва, який виріс при ній і під нею. Централізація засобів виробництва і усуспільнення праці досягають такого пункту, коли вони стають несумісними з їх капіталістичною оболонкою. Вона вибухає. Б'є година капіталістичної приватної власності. Експропріаторів експропріюють» 1.
Критика буржуазних теорій соціальних наслідків нагромадження
Англійський економіст Дж. Кейис твердив, що безробіття є наслідком недостатності платоспроможного попиту на товари і надзвичайно високої заробітної плати. Недостатність платоспроможного попиту він пояснював схильністю людей робити заощадження і слабкими стимулами до капіталовкладень. Тому, щоб забезпечити повну зайнятість, за Кейнсом, потрібно подолати схильність людей до заощаджень, забезпечити високий рівень капіталовкладень, для чого робітникам слід відмовитися від вимог «надмірно високої» заробітної плати.
Насправді, як було показано, причинами безробіття при капіталізмі є не ті чи інші схильності людей, а капіталістичний спосіб виробництва і, зокрема, дія закону нагромадження капіталу.
В умовах науково-технічної революції проблема безробіття почала набирати загрозливого для капіталізму характеру. Кейн-сіанська теорія «зайнятості» вже стала недостатньою для захисту капіталізму. Частина буржуазних економістів повернулася до старої теорії «компенсації», яку проповідували вульгарні економісти XIX ст. Американський вчений Д. Діболд та інші економісти модернізували цю теорію, використавши дані про зростання зайнятості в сфері торгівлі і послуг, і поставили її на службу буржуазної пропаганди. Але неспростовні дані про зростання безробіття доводять всю марність спроб буржуазної пропаганди прикрасити капіталізм. Безробіття залишається лихом робітничого класу в усіх капіталістичних країнах.
1 Маркс К-, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 717—718,
Панівні кола в капіталістичних країнах намагаються переконати робітників у тому, що робітники, так само як і капіталісти, заінтересовані в розширенні виробництва, в підвищенні продуктивності праці, а отже, і в нагромадженні капіталу. Але нагромадженню капіталу перешкоджає зростання заробітної плати, твердять буржуазні економісти, повторюючи своїх попередників, яких викрив ще К. Маркс. Проте статистичні дані переконливо свідчать про те, що продуктивність праці і прибутки капіталістів зростають значно швидше, ніж номінальна заробітна плата. А зростання цін на предмети першої необхідності, що особливо посилилося останніми роками, і безперервне зростання податків на доходи трудящих зводять нанівець збільшення заробітної плати.
Марксистсько-ленінська теорія нагромадження капіталу дає змогу довести неспроможність будь-якої апологетичної теорії про спільність інтересів капіталістів і робітників, незалежно від того, чи то теорія «соціального партнерства», де капіталіста і робітника зображують як рівних партнерів із спільними економічними інтересами, чи то теорія «людських відносин», за якою всі люди — брати, які роблять один для одного лише добро. Реальна дійсність у капіталістичних країнах доводить з незаперечною силою, що класові інтереси робітників і капіталістів полярно протилежні, що все більше поглиблюється антагонізм між ними і посилюється їхня непримиренність.
Розділ VII
КРУГООБОРОТ І ОБОРОТ КАПІТАЛУ
Капітал у своєму русі проходить процес виробництва і процес обігу. Тому важливо розглянути капітал у русі, проаналізувати сферу обігу і її вплив на виробництво додаткової вартості. Науковий аналіз цієї проблеми дав К. Маркс у другому томі «Капіталу».