2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням

Економічні відносини не вичерпуються суспільними відноси­нами безпосередньо < в самому процесі виробництва, які є хоч і найважливішою, але все-таки тільки однією із сторін усієї си­стеми виробничих відносин. Як найважливіші, відносини в про­цесі виробництва об'єктивно виражають той чи інший спосіб поєднання людей з речовинними умовами виробництва (із засо­бами виробництва). Відносини людей у безпосередньому процесі виробництва визначають обмін діяльністю між людьми та інші економічні відносини.

Якщо в суспільстві панує приватна власність на засоби ви­робництва, то економіка в ньому розвивається під впливом сти­хійних економічних законів, обмін діяльністю неминуче здійсню­ється у формі експлуатації людини людиною. Якщо у суспіль­стві панує суспільна власність на засоби виробництва, то в ньому немає експлуатації людини людиною, господарство розвивається планомірно, суспільне виробництво підпорядковане задоволен­ню зростаючих запитів людей, обмін трудовою діяльністю від­бувається у формі товариської співдружності, дружнього зма­гання і взаємної допомоги. Спосіб поєднання людей із засобами виробництва, визначаючи форму обміну між ними своєю діяль­ністю, реально виражає підпорядкування людей даним вироб­ничим відносинам.

Відносини безпосереднього виробництва визначають і харак­тер подальшого використання створюваних суспільством мате­ріальних засобів до життя, тобто відповідні відносини розподілу. Якщо вирішальні засоби виробництва зосереджені в руках су­спільства в цілому (що має місце в умовах соціалізму) і обмін діяльністю між людьми відбувається у формі товариської спів­дружності і взаємодопомоги, то створені матеріальні блага на­лежать усьому суспільству. У цьому разі вони розподілюються в інтересах усього суспільства для повнішого задоволення по­треб і всебічного розвитку особистості кожного громадянина. Коли засоби виробництва монополізовані окремими особами або групами, а обмін діяльністю відбувається у формі експлуатації людини людиною, то результати виробництва привласнюються цими окремими особами або групами для їхнього збагачення. У такому суспільстві неминучі різкі контрасти багатства і бід­ності, трудящі змушені постійно вести жорстоку боротьбу за забезпечення найнеобхідніших умов підтримання їхньої жит­тєдіяльності. Особистість людини, яка трудиться в цьому суспіль­стві, принижена.

Від обміну діяльністю, що стосується безпосередньо вироб­ництва, треба розрізняти обмін продуктами. Залежно від відно­син власності на засоби виробництва обмін може мати або планомірний, або стихійний характер. Тип власності визначає ха­рактер обміну діяльністю, від нього залежить, чи буде цей обмін свідомо регульованим, планомірним чи стихійним. Водночас він може бути або прямим розподілом продуктів, або таким, коли продукт створюється як товар, а тому розподіляється і перероз­поділяється за тією чи іншою формою товарного обміну. На певних етапах суспільного розвитку обмін продуктами здійсню­ється через купівлю-продаж за допомогою грошей. Проте товар­ний обмін — не вічне явище. Класики марксизмуленінізму не раз відмічали, що на певному ступені розвитку суспільства він відімре.

Однією з найважливіших форм економічних відносин є від­носини в галузі споживання. К. Маркс довів, що виробництво і споживання, хоча і є протилежними процесами, не виключають один одного, а, більше того, взаємно проникають один в одного і не існують окремо. Звичайно, споживання як біологічний або технологічний процес політична економія не розглядає. Це за­вдання інших наук. Проте як ланка в процесі відтворення спо­живання завжди входило і входить в коло економічних дослід­жень. Таким чином, виробництво, розподіл, обмін і споживання тісно переплітаються між собою, являють єдиний процес від­творення.

Відносини людей у безпосередньому процесі виробництва, як було вже зазначено, визначають усі інші економічні зв'язки і відносини в суспільстві. Різні сторони виробничих відносин являють собою єдине ціле, усі частини якого взаємодіють. Так, відносини власності, або спосіб поєднання робочої сили із засо­бами виробництва, зазнають впливу відносин обміну діяльністю; останні сприяють зміцненню чи послабленню даної форми від­носин власності.

Відносини виробництва і розподілу також взаємодіють, впли­ваючи один на одного. Наприклад, розподіл у формі заробітної плати, премії та інших виплат безпосередньо виступає як за­сіб підвищення продуктивності праці. Відносини розподілу не тільки взаємодіють з відносинами виробництва, а й проникають у них.

Розподіл, як було показано вище, є відносно самостійною сферою економіки. Відносини розподілу — зворотний бік відно­син виробництва. Як наслідок виробництва розподіл водночас становить елемент самого виробництва. Він нерозривно пов'яза­ний з власністю на засоби виробництва і з відповідним їй спосо­бом обміну діяльністю між людьми. «...Перш ніж розподіл є розподіл продуктів, — відмічав К. Маркс, — він є: 1) роз­поділ знарядь виробництва і 2) — що являє собою дальше ви­значення того самого відношення — розподіл членів суспільства по різних родах виробництва... Розподіл продуктів є, очевидно, лише результат цього розподілу...» ^х