Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.

§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці

Суть і джерела промислової резервної армії праці

Із збільшенням усього сукупного капіталу збільшуються й абсолютні розміри змінного капіталу. Але зростання органічної будови капіталу спричинює падіння питомої ваги змінного капіталу в загальній масі капіталу. Оскільки попит на роботу силу визначається величиною змінного капіталу, то скоро­чення його питомої ваги спричинює відносне зменшення попиту на робочу силу. Попит на неї зростає повільніше, ніж розміри сукуп­ного суспільного капіталу і виробництва. Водночас пропозиція робочої сили на ринку праці збільшується. Конкуренція з боку капіталістів призводить до розорення дрібних виробників. Дрібні хазяї, позбавлені власних засобів виробйицтва, змушені шукати роботу по найму. Крім того, розвиток машинного виробництва створює умови для роботи жінок і підлітків по найму. Пропозиція робочої сили збільшується також і в зв'язку з природним приростом робітничого населення.

Водночас застосування продуктивнішої техніки, інтенсифі­кація праці, а також подовження робочого дня, яке часто має місце, призводять до того, що капіталісти при певних розмірах виробництва звільняють частину робітників, які поповнюють ряди резервної армії праці. Отже, капіталісти, примушуючи надмірно працювати зайняту частину робітничого класу, прирікають на вимушене неробство іншу його частину—сотні тисяч і мільйони безробітних.

Таким чином, механізм капіталістичного нагромадження і загальні умови розвитку капіталістичного виробництва створю­ють несприятливе для робітничого класу співвідношення між пропозицією робочої сили і попитом на неї. Певна частина ро­бітничого класу приречена на безробіття. Під час економічних криз, коли виробництво скорочується, безробіття різко збіль­шується. Коли економіка перебуває у фазі піднесення і підпри­ємствам потрібна додаткова кількість робітників, капіталісти беруть їх з числа безробітних, внаслідок чого безробіття змен­шується. Промислова резервна армія є, отже, не тільки наслід­ком, а й умовою капіталістичного нагромадження. Вона «...стано­вить необхідну приналежність капіталістичного господарства, без якої воно не могло б ні існувати, ні розвиватися».1

Капіталістичний закон народонаселення

Кожному способу виробництва властивий свій особливий закон народонаселення. Він виражає спосіб і міру використання трудо­вих ресурсів і специфічні умови зростання населення в умовах даного способу виробництва. Економічний закон народонаселення, властивий капіталізму, полягає в утворенні і збільшенні промислової резервної армії праці."Робітниче населення, створюючи нагромадження капіталу, — писав К. Маркс, — тим самим у зростаючих розмірах виробляє засоби, які роблять його відносно надлишковим населенням»2.

Відкриття К. Марксом капіталістичного закону народонасе­лення зробило очевидною антинауковість і упередженість спроб проголосити якийсь «вічний» закон народонаселення, що діє нібито в будь-якій суспільно-економічній формації. Таку спробу зробив у кінці XVIII ст. англійський священник Мальтус, який твердив, що населення збільшується нібито в геометричній про­гресії, а кількість засобів існування — лише в арифметичній прогресії. Звідси він робив висновок, що становище робітничого класу при капіталізмі характеризується безробіттям і низьким життєвим рівнем тому, що нібито дуже швидко зростає його чисельність.

1 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 2, с. 168.

2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 598.

Повну безглуздість і абсолютну необґрунтованість цих твер­джень Мальтуса з усією переконливістю показав К. Маркс, ви­кривши справжні причини відносного перенаселення при капі­талізмі, що полягають в суті нагромадження капіталу.

Справді, кількість засобів існування зростає не в якійсь вічній — арифме­тичній чи іншій — прогресії, а залежно від розвитку продуктивних сил суспіль­ства. Хоч капіталізм ніколи не створював повного простору для цього роз­витку, але навіть при буржуазному ладі кількість засобів існування може збільшуватися швидше, ніж населення. У США, наприклад, з 1950 по 1970 р. населення зросло на 20%, продукція промисловості збільшилася вдвоє, а про­дукція сільського господарства— на 31%.

Антинаукова теорія Мальтуса переносить на розвиток су­спільства закони природи. Тим часом, на відміну від тваринного світу, люди не тільки споживають, а й виробляють засоби існу­вання, в міру розвитку продуктивних сил підкоряючи природу своїм потребам. Людське суспільство розвивається не за зако­нами природи, а за іншими — соціальними законами, які для кожного суспільного ладу специфічні.

Реакційність теорії Мальтуса полягає в тому, що вона нама­гається виправдати капіталізм, зняти з нього відповідальність за злиденність широких мас населення. Сучасні мальтузіаиці намагаються пояснити низький життєвий рівень народів еконо­мічно слаборозвинутих країн абсолютним «надлишком» насе­лення, що нібито має місце, тоді як насправді відносний надли­шок населення (порівняно з потребами виробництва в робочій силі) є наслідком тривалої жорстокої експлуатації їх імперіалі­стичними державами. Шлях до позбавлення від злиденності лежить не у варварському усуненні «зайвого» населення, як це Пропонують мальтузіаиці, а в ліквідації капіталізму.

Форми відносного перенаселення

Існування армії безробітних означає наяв­ність відносного перенаселення. Сучасні продуктивні сили дають змогу забезпечити все населення корисною діяльністю і життєвими засобами. Пере­населення є саме відносним, тобто становить собою надлишок робочої сили порівняно з попитом на неї з боку капіталу. Відносне перенаселення існує в трьох основних формах.

1. Плинне перенаселення. Ця форма безробіття охоплює ро­бітників, яких то виштовхують з капіталістичного виробництва, то знову втягують у нього. В основі плинного перенаселення лежить нерівномірність розвитку капіталістичного виробництва, нагромадження капіталу і зміни його органічної будови в різ­них галузях, властива капіталізму зміна періодів підвищеної господарської кон'юнктури кризами і спадами.

2. Приховане перенаселення. Ця форма безробіття пов'язана в основному з аграрним перенаселенням. Підвищення органіч­ної будови капіталу в сільському господарстві породжує абсо­лютне скорочення попиту на робочу силу, потрібну для оброб­лення даної землі. Одночасно дрібне сільськогосподарське виробництво витісняється великим капіталістичним виробництвом, відбувається масове розорення дрібних селян. Ці процеси по стійно породжують аграрне перенаселення. Приховане воно тому, що значна частина працівників, які вивільняються із сіль­ськогосподарського виробництва, не знаходять собі застосуван­ня в місті, лишаються в селі і часто ведуть дрібне господарство, що не дає їм хоч трохи достатніх засобів для життя. Приховане перенаселення у великих розмірах властиве і містам (дрібні зубожілі ремісники, торговці тощо).

3. Застійне перенаселення. До нього К. Маркс відніс ту час­тину робітничого класу, яку характеризує надзвичайна нерегу­лярність занять, і, зокрема, робітників, зайнятих роботою дома. Багато робітників лише час від часу мають змогу діставати роботу, і тривалість їхнього безробіття настільки значна, що вони охоплені застійною формою відносного перенасе­лення.

Нижча верства безробітних складається з трьох категорій (якщо не брати до уваги люмпен-пролетаріат, тобто бродяг, злочинців, осіб, які живуть проституцією, тощо): а) особи пра­цездатні, але тривалий час не мають роботи і живуть на пожерт­вування для бідних; б) сироти і діти пауперів —жебраків, які не мають жодних доходів і засобів існування; в) каліки, хворі, пролетарі, що досягли похилого віку. Ця верства «...являє собою інвалідний дім активної робітничої армії і мертвий баласт промислової резервної армії». 1

1 Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 610.

Сучасному капіталізму притаманне також часткове безробіт­тя, пов'язане з неповною зайнятістю великої кількості робітників через хронічне недовантаження виробничих потужностей, що характерно для нинішніх умов капіталістичного розвитку. Сучас­ному капіталізму, як буде показано далі, властиве хронічне безробіття величезної маси трудящого населення.

В сучасних умовах у ході науково-технічної революції ви­никло так зване технологічне безробіття. У зв'язку з відми­ранням ряду професій і появою принципово нових, що потребу­ють не тільки спеціальних знань, а й вищого рівня освіти, багато робітників не можуть знайти собі роботу.

Нова структурна риса сучасної армії безробітних полягає в тому, що частка службовців в її складі значно збільшилася. Крім того, безробіття дедалі більше зачіпає працівників розу­мової праці: дипломованих інженерів, техніків, наукових пра­цівників, вчителів і навіть керуючих підприємствами.

Капіталісти використовують усі форми безробіття для по­силення експлуатації зайнятих робітників.