1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.

2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.

Зростання розмірів промислових підприємств, як правило, супроводиться якісними змінами в техніці, організації виробництва, ширшим використанням нових наукових відкриттів. К. Маркс писав, що збільшення розмірів промислових підпри­ємств скрізь є вихідним пунктом для «прогресуючого перетворен­ня розрізнених і рутинних процесів виробництва в суспільно ком­біновані і науково спрямовувані процеси виробництва» 1.

Певну роль у перетворенні дрібного, відсталого виробництва у велике відіграло фабричне законодавство, яке сприяло при­скоренню концентрації капіталу. Воно обмежувало робочий день, вводило мінімальні умови безпеки праці. Великі підпри­ємства перекривали додаткові витрати, спричинені обмеженням робочого дня, підвищенням інтенсивності і продуктивності пра­ці. Дрібні підприємства не витримували в цих умовах конкурен­ції з великим виробництвом і розорялися.

Проте якби великі капітали утворювалися лише завдяки їх­ній концентрації, то довелося б довго чекати, поки розміри ін­дивідуальних капіталів стали б достатніми для будівництва, скажімо, залізниць та інших сучасних гігантських підприємств.

Процес зосередження суспільного капіталу в руках капіта­лістів, що функціонують самостійно, кількість яких дедалі змен­шується, відбувається здебільшого через централізацію капі­талу. Якщо концентрація капіталу є збільшенням розмірів капіталу внаслідок капіталізації додаткової вартості, то центра­лізація капіталу — це процес зосередження капіталів, що вже склалися, в руках одного капіталіста або групи великих капі­талістів.

Централізація протидіє дробленню індивідуальних капіталів і стає величезною силою завдяки двом могутнім важелям — кон­куренції і кредиту.

Централізуються капітали двома шляхами. По-перше, насиль­ним захопленням слабких підприємств, що стоять на межі бан­крутства, сильними і спритними хижаками. По-друге, злиттям багатьох окремих капіталів через утворення акціонерних това­риств. В. І. Ленін у статті «Зростання капіталістичного багат­ства» підкреслював, що великий капітал, «приєднуючи до себе по дрібницях невеликі капітали», стає ще могутнішим. «За до­помогою акціонерних товариств мільйонер розпоряджається тепер не тільки своїм мільйоном, але й додатковим капіталом, скажемо, в 800 тисяч карбованців, зібраним, можливо, з 8000 дрібних хазяйчиків» ³.

1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.

2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.

З розвитком капіталізму дедалі більше поширюється новий засіб посилення централізації капіталу — кредит. Спочатку кре­дит «прокрадається як скромний пособник нагромадження, з до­помогою невидимих ниток стягує в руки індивідуальних або асо­ційованих капіталістів кошти, більшими або меншими масами розсіяні по поверхні суспільства; але скоро він стає новим і страшним знаряддям у конкурентній боротьбі і, кінець кінцем, перетворюється в колосальний соціальний механізм для центра­лізації капіталів» К Кредит і створення акціонерних товариств призвели до такого розмаху централізації, який дав змогу в порівняно короткі строки створювати найбільші підприєм­ства.

Дешевизною товарів, які виробляють на великих підприєм­ствах, оснащених передовою технікою і які характеризуються високою продуктивністю праці, великий капітал перемагає в конкурентній боротьбі своїх суперників і поглинає підприємст­ва, які збанкрутували. При цьому частина дрібних капіталістів шукає порятунку в тих галузях господарства, де великий капітал ще не встиг влаштуватися (роздрібна торгівля, виробництво продуктів харчування, різні послуги тощо).

Отже, централізація відбувається на основі експропріації дрібних і середніх капіталів великими капіталами шляхом зни­щення їхньої індивідуальної самостійності, перетворення ба­гатьох капіталів в один або кілька великих капіталів.

В сучасних умовах централізація економічної могутності в руках невеликої групи надмонополій призводить до жорстокої боротьби між імперіалістами за сфери прикладання капіталів, за ринки збуту товарів і є економічною основою агресивних пра­гнень монополістичного капіталу.

Таким чином, концентрація і централізація є формами, в яких здійснюється той самий процес нагромадження капіталу. Розви­ток цих форм нагромадження капіталу призвів до виникнення монополій, а на певному етапі — до панування монополістично­го капіталу, до імперіалізму.