- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
З розвитком капіталістичного способу виробництва форми і системи заробітної плати під впливом різних соціально-економічних і технічних факторів зазнають змін. Розвиток техніки зумовлює зміни в технології і організації виробництва, в змісті праці, в професійно-кваліфікаційній структурі робочої сили. Усе це впливає на характер застосовуваних форм і систем заробітної плати.
Величезний вплив на еволюцію форм і систем заробітної плати має боротьба пролетаріату за свої права. Під натиском робітничого класу буржуазія змушена відмовлятися від старих методів експлуатації, що викликають особливе обурення робітників, і вводити нові, більш завуальовані і вишукані методи.
Відрядно-регреснвні і штрафні системи заробітної плати. Найновіші системи капіталістичної відрядності
На рубежі XIX і XX ст. на доповнення до описаної вище поштучної системи заробітної плати з'явилися відрядно-регресивні і диференціальні, або штрафні, системи заробітної плати. Головна мета цих систем заробітної плати — одержання максимуму додаткової вартості посиленням експлуатації робітників.
За допомогою відрядно-регресивних систем заробітної плати буржуазія забезпечує відносне зменшення приросту заробітків робітників із збільшенням їхнього виробітку, не вдаючись до прямого і явного зниження поштучних розцінок. Цього досягають зниженою оплатою так званого зекономленого робочого часу.
Пояснимо це на конкретному прикладі. Припустимо, що норма часу на певну роботу становить 5 годин. Робітник виконує цю роботу за 4 години, економлячи 1 годину робочого часу. Іншими словами, він виробляє за 4 години ту кількість виробів, яку мав би виробити за 5 годин. При прямій відрядній системі заробітної плати робітник одержав би з розрахунку його основної погодинної ставки повністю як за фактично затрачений час, так і за зекономлений. Якщо погодинна ставка робітника дорівнює 1 дол., то, скільки б часу він не затратив на дану роботу, його заробіток становитиме 5 дол.
Інша річ при відрядно-регресивних системах. Тут за повною ставкою оплачується лише фактично затрачений час, а зекономлені години оплачуються за зниженою ставкою. У системі Хелсі цей коефіцієнт зниження годинної ставки дорівнює 0,33 основної ставки, у системі Уейра— 0,5, у системі Тау-на — 0,66. У системі Роуена цей коефіцієнт не сталий, а змінний і визначається як відношення фактично затраченого часу до часу, потрібного за нормою. Таким чином, у нашому прикладі, робітник, виконавши за 4 години роботу, на яку за нормою потрібно 5 годин, одержить: за системою Хелсі — 4,33 дол., за системою Уейра — 4,5, за системою Тауна — 4,66, за системою Роуена — 4,8 дол. Виконавши ту саму роботу за 3 години і зекономивши 2 годний, він одержить відповідно: 3,66 дол., 4 дол., 4,32 дол., 4,2 дол.
Характерно, що знижену оплату за зекономлений час у відрядно-регресивних системах буржуазія називає «премією», яку нібито виплачують робітникові. Насправді ж ця «премія» є результатом вирахування з заробітку робітника, який він одержав би за ту саму роботу при прямій відрядній системі заробітної плати. Отже, за інших однакових умов ці системи ще більше, ніж пряма відрядність, сприяють збільшенню додаткової вартості внаслідок посилення експлуатації робітників.
Мета штрафних (диференціальних) систем заробітної плати — посилити експлуатацію робітників застосуванням двох або кількох ставок заробітної плати і відповідно поштучних розцінок. Праця робітників, які забезпечують високий рівень виробітку, оплачується пропорційно до його зростання, на основі кількох підвищених розцінок. Працю ж робітників, які не виконують норми, оплачують за низькими розцінками, тим самим штрафуючи їх. Типовими різновидами штрафних систем є системи Тейлора, Мерріка, Ганта.
При системі Тейлора залежно від часу, що затрачається на виготовлення одиниці виробу, встановлюють різний коефіцієнт зміни погодинної тарифної ставки: менше від одиниці (звичайно 0,8) — при виробітку до 100% норми і більше одиниці (звичайно 1,1—1,3)—при виконанні і перевиконанні норми. На основі цих ставок обчислюють і поштучні розцінки.
У системі Мерріка замість двох тарифних ставок і розцінок застосовують три. Найнижчу ставку використовують при виконанні норми до 83%, другу — при виконанні норми в межах від 83 до 100%, третю —при виконанні норми від 100% і вище.
Система Ганта є комбінацією почасової і відрядної форм заробітної плати, які застосовують залежно від досягнутих рівнів виробітку. При виробітку до 100% високої норми оплата почасова за зниженою тарифною ставкою. Починаючи з рівня виробітку, що дорівнює 100% високої норми, оплата відрядна за дещо підвищеною тарифною ставкою.
Найважливішою рисою цих систем є застосування досить високих норм виробітку на основі принципів, розроблених американським інженером Тейлором.
Тейлор вибирав найбільш сильного і вмілого робітника, попередньо навченого раціональним (з точки зору економії часу) методам праці і спокушеного обіцянкою додаткової оплати за виконання роботи в найкоротший час. Тейлор хронометрував роботу, яку виконував цей робітник, за елементами і, виходячи з добутих даних, встановлював норму часу, обов'язкову для всіх робітників. В. І. Ленін, характеризуючи систему Тейлора, назвав її «науковою» системою видавлювання поту.
Тепер на капіталістичних підприємствах норми виробітку встановлюються на основі хронометражних спостережень за так званим середнім робітником; при цьому оцінюється й темп його роботи. Якщо нормувальник, проводячи хронометражні спостереження за працюючим, робить висновок, що темп його роботи нижчий від «нормального», то в основу норми часу він кладе не фактичні дані хронометражних спостережень, а «прокориговані» з урахуванням «поправки на темп».
Найбільш поширеним еталоном «нормального» темпу роботи в капіталістичних країнах вважають швидкість руху пішохода середніх фізичних даних по рівній місцевості без вантажу, що дорівнює 4,8 км за годину. Проте дуже часто як еталон беруть швидкість ходьби, що дорівнює 5,6 км за годину. А від робітників-відрядинків вимагають перевиконання норм у середньому на 25—30%. Це означає, що темп їхньої праці еквівалентний швидкості руху пішохода, яка дорівнює 6—7 км за годину.
Названі вище системи відрядної заробітної плати застосовують на роботах з високою питомою вагою ручної праці і стимулюють переважно збільшення кількості продукції, яку випускають. Проте з підвищенням рівня механізації виробництва і зменшенням питомої ваги ручних операцій індивідуальні зусилля робітника мають дедалі менший вплив на зростання обсягу виробітку. Крім того, економія на заробітній платі далеко не єдиний і часто не вирішальний фактор підвищення ефективності капіталістичного виробництва. Ось чому в ряді капіталістичних країн сфера застосування традиційних систем відрядної оплати скоротилася. Замість них з'явилися нові системи заробітної плати: відрядно-преміальні і багатофакторні. Ці системи ставлять заробітну плату робітників у залежність від кількох факторів, які характеризують ефективність праці. Вони побудовані так, щоб спонукати робітників не тільки збільшувати виробіток, а й підвищувати якість продукції, економно витрачати сировину, допоміжні матеріали, краще використовувати дороге обладнання. Тим самим ці системи примушують робітників затрачати не тільки фізичну енергію, а й у значно більшій мірі розумову і нервову енергію. Тим часом процент приробітку при цих системах лишається такий самий, як і при розглянутих вище системах відрядної заробітної плати (25—30%). Більше того, за невиконання дуже жорстких нормативів, що встановлюються за різними факторами, деякі системи передбачають відповідне зменшення заробітків.
Таким чином, експлуататорський характер найновіших систем відрядності значно посилився навіть порівняно з такими пото-гонними системами, як відрядно-регресивні і диференціальні.
Зміна характеру почасової заробітної плати
Останні десятиріччя характеризуються відносним скороченням сфери застосування відрядної форми заробітної плати. У більшості промислово розвинутих капіталістичних країн почала переважати почасова її форма. Вона охоплює приблизно 70% робітників обробної промисловості США, близько 80% промислових робітників Франції і ФРН і близько 60% робітників Англії.
Одна з найважливіших причин цього полягає в змінах у техніці і організації виробництва в капіталістичних країнах. В умовах сучасного масово-потокового виробництва, коли виробіток робітників і темп їхньої роботи примусово диктуються швидкістю руху конвейєра, ритмом потокової лінії, застосування відрядних систем заробітної плати стає для капіталістів економічно недоцільним. Ще більшою мірою це стосується автоматизованого виробництва і апаратурних процесів. Основною формою заробітної плати на таких виробництвах є тепер почасова заробітна плата.
Інша причина розширення сфери застосування почасової форми заробітної плати полягає в тому, що в багатьох випадках її застосовують у поєднанні з нормуванням праці. За допомогою сучасних методів нормування праці капіталісти встановлюють міру інтенсивності праці не тільки для відрядників, а й для по-часовиків, примушуючи їх працювати в потрібному темпі без застосування стимулюючих надбавок до заробітної плати.
У результаті цього в застосуванні почасової форхми заробітної плати в наш час спостерігаються істотні зміни. Вона поєднується тепер з примусовим темпом праці, що визначається швидкістю роботи устаткування або режимом технологічного процесу, з нормуванням праці, а іноді з додатковими видами преміювання за збільшення виробітку, підвищення якості продукції, економію сировини і допоміжних матеріалів тощо. Усе це надає сьогоднішній почасовій формі заробітної плати багатьох характерних рис, властивих відрядній формі заробітної плати.
У наш час застосовують так звані заохочувальні різновиди почасової заробітної плати. До них належать системи двох або кількох ставок і денного (змінного) виробітку, який контролюється. Ці системи передбачають почасову оплату праці робітників, але ставки заробітної плати диференціюються залежно від ступеня виконання чи перевиконання робітниками нормативного обсягу виробітку. Так звана система відрядної премії побудована на поєднанні почасової оплати з виплатою премій, розмір яких залежить від ступеня перевиконання норм виробітку. Крім того, є ще почасово-преміальні системи, в яких почасова оплата поєднується з виплатою премій за додержання або поліпшення встановлених показників ефективності виробництва.
Системи «участі в прибутках»
У капіталістичних країнах запроваджують різні системи так званого «колективного преміювання», покликані створити видимість участі робітників у діяльності підприємств. Розрізняють системи «участі» «в прибутках», «у капіталі», «в результатах підвищення продуктивності праці» тощо. Вводячи ці системи, буржуазія прагне зацікавити робітників у підвищенні ефективності функціонування капіталістичних підприємств збільшенням продуктивності та інтенсивності праці тощо і одночасно створити ілюзію, ніби вона ділиться з робітниками частиною своїх прибутків. Ці системи буржуазна пропаганда використовує для поширення серед робітничого класу ідеології співробітництва з буржуазією, класової гармонії капіталістичного суспільства.
Насправді кошти, що розподілюються серед робітників у вигляді «участі в прибутках», є не прибутком, а частиною заробітної плати робітників. На відміну від основної заробітної плати цю її частину виплачують нерегулярно і ставлять у залежність від рівня прибутку підприємців або розмірів тієї його частини, яка створюється за рахунок економії всіх видів витрат виробництва чи тільки затрат на робочу силу. Оскільки ці виплати сприяють підвищенню рентабельності капіталістичного виробництва і звільняються від податків, вони врешті-решт ведуть не до зменшення, а до збільшення капіталістичних прибутків.