
- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
Є дві основні форми заробітної плати: почасова і відрядна. У першому випадку величина заробітної плати залежить від тривалості проробленого часу, в другому — від кількості виготовленої продукції. У кожній із двох основних форм заробітної плати є окремі різновидності, або системи, заробітної плати. Ці системи відрізняються одна від одної здебільшого конкретним характером функціональної залежності між проробленим часом або обсягом виробітку, з одного боку, і рівнем заробітної плати — з другого.
Основна мета застосування тих або інших форм і систем заробітної плати полягає в тому, щоб економічно спонукати робітників до підвищення інтенсивності і продуктивності праці і тим самим знизити затрати на робочу силу, а також спільні затрати на одиницю продукції. Результатом цього є зростання додаткової вартості, підвищення норми експлуатації.
Почасова форма заробітної плати
Робоча сила завжди продається на певний період часу. Тому тією перетвореною формою, в якій безпосередньо виражається вартість робочої сили, є почасова заробітна плата. Вона може бути погодинною, поденною, потижневою і помісячною.
Для обчислення почасової заробітної плати треба визначити одиницю вимірювання ціни праці. Такою одиницею, як показав К. Маркс, є ціна робочої години, виходячи з якої обчислюється заробітна плата за будь-яку кількість годин праці. Ціна години праці визначається як частка від ділення ціни денної праці, тобто насправді денної вартості робочої сили, на число годин робочого дня. Якщо денна вартість робочої сили дорівнює 6 дол., а тривалість робочого дня становить 8 годин, то ціна денної праці, як було показано вище, становитиме 6 дол., а ціна робочої години —0,75 дол. (6:8). Припустимо, що необхідний робочий час при цьому дорівнює 4 гадинам і додатковий — відповідно також 4 годинам. Оскільки протягом необхідного робочого часу відтворюється денна вартість робочої сили, що дорівнює в нашому прикладі 6 дол., вартість, створювана робітником за кожну годину праці протягом необхідного часу, становитиме 1,5 дол. (6:4). Проте робітник працює з однаковою інтенсивністю і продуктивністю протягом усього робочого дня. Тому він створює вартість, яка дорівнює 1,5 дол., протягом кожної години всього робочого дня. Але капіталіст оплачує кожну годину праці відповідно до її ціни в розмірі 0,75 дол. Різницю в 0,75 дол., яку створює робітник протягом кожної години робочого дня, капіталіст привласнює безплатно як додаткову вартість. Уся вартість, створена найманим трудівником протягом 8-годинного робочого дня, при цьому дорівнюватиме 12 дол. (1,5x8), з яких 6 дол. будуть повернені робітникові у формі заробітної плати для відшкодування вартості його робочої сили, а решту — 6 дол. капіталіст привласнює як додаткову вартість. Таким чином, ціна години праці фактично менша за вартість, створену кожною годиною праці робітника, в стільки разів, у скільки необхідний робочий час менший від усього робочого часу. Це означає, що протягом кожної години праці робітник дає капіталісту певну кількість додаткової вартості. При цьому, чим менша ціна праці, тим, за інших однакових умов, вища маса і норма додаткової вартості, тобто тим вищий ступінь експлуатації.
При почасовій формі заробітної плати капіталіст має можливість, знижуючи ціну праці, спонукати робітника до збільшення часу праці. Він може також збільшувати час праці без відповідного підвищення заробітної плати і тим самим знижувати ціну праці. І в тому і в іншому випадку він збільшує вилучувану з праці робітника додаткову вартість. Застосовуються й інші способи посилення експлуатації робітників при почасовій оплаті. Капіталіст може, не подовжуючи робочого дня, примушувати робітника працювати з підвищеною інтенсивністю. Цього, звичайно, досягають збільшенням швидкості машин, конвейєра, ритму потокової лінії та іншими методами. Підсилення інтенсивності праці при незмінному робочому дні, як було вже показано у розділі IV, рівносильне подовженню робочого дня. Із зростанням інтенсивності праці робочий день попередньої тривалості фактично вміщує в собі більшу кількість годин праці. Так, 8-годинний робочий день «підвищеної інтенсивності праці може втілювати в собі фактично 10 годин праці колишньої інтенсивності. Це призводить до зростання вартості і відповідно ціни робочої сили, оскільки тепер для відновлення життєвих сил, витрачених робітником у процесі інтенсивнішої праці, йому потрібно більше продуктів і кращої якості, ніж раніше. Тим часом ціна праці цього робітника, номінально лишаючись незмінною, з підвищенням інтенсивності праці фактично спадає. У нашому прикладі ціна праці становитиме вже не 0,75 дол. за годину, а 0,6 дол. (6: 10), оскільки тепер вона є результатом ділення попередньої ціни денної праці на фактично подовжений робочий день (10 годин).
Зниження ціни праці збільшенням її інтенсивності при незмінній (а іноді дещо підвищеній) поденній або потижневій оплаті — один з найбільш поширених методів посиленая експлуатації робітників, які застосовують у капіталістичних країнах в сучасних умовах.
Тепер у промислово розвинутих капіталістичних країнах працю робітників оплачують на основі фіксованих погодинних ставок ціни праці, що дає змогу посилювати експлуатацію робітників. Справа в тому, що значна частина трудящих у капіталістичних країнах належить до категорії частково безробітних. Вони забезпечені роботою протягом неповного робочого дня або неповного робочого тижня. При цьому капіталісти, оплачуючи працю частково зайнятих робітників лише за фактично відпрацьовані ними протягом робочого дня або робочого тижня години, добувають з їхньої праці додаткову вартість, не доводячи їхню заробітну плату до такого рівня, який забезпечив би їм можливість нормально відтворювати робочу силу.
Почасова форма заробітної плати зазнає дальшого перевтілення. Перетвореною її формою є відрядна заробітна плата.
Відрядна форма заробітної плати
Найбільш ранньою різновидністю відрядної форми заробітної плати є поштучна заробітна плата, або пряма відрядна система заробітної плати. Ця система передбачає пряму пропорційну залежність між зростанням обсягу виробітку і збільшенням заробітної плати.
На основі досвіду або за допомогою хронометражних спостережень за працею робітника встановлюється норма виробітку. Вона звичайно являє собою ту кількість виробів, що її робітник з середнім ступенем інтенсивності праці і майстерності виготовляє за годину або за день. Визначається також розцінка для оплати праці робітників за виготовлення кожної одиниці товару. Цю розцінку дістають як частку від ділення годинної (або денної) ціни праці на число одиниць продукції, виготовлених протягом години (або робочого дня). Припустимо, що ціна години праці робітника, як і раніше, становить 0,75 дол., і робітник, затрачаючи суспільно необхідний час для виробництва певного продукту, виготовляє протягом години 5 одиниць цього продукту. У такому разі поштучна розцінка на виготовлення кожної одиниці продукції становитиме 0,15 дол. (0,75:5). Денну заробітну плату робітннка-відрядника, який виготовляє той самий вид продукції, визначають множенням числа вироблених ним за день виробів на поштучну розцінку. Тому зрозуміло, що годинний заробіток робітника, який працює із середнім ступенем інтенсивності і майстерності, дорівнює ціні години його праці (у нашому прикладі 0,15x5 = 0,75 дол.), а денний його заробіток в кінцевому підсумку зводиться до денної вартості його робочої сили (у нашому прикладі 015x5x8 = 6 дол.). У цьому саме й виявляється справжня суть відрядної заробітної плати як перетвореної форми почасової заробітної плати.
Відрядна заробітна плата породжує видимість, ніби оплачується вся праця робітника, уречевлена в продукті, ніби затрачена робітником праця вимірюється кількістю вироблених ним штук товару і повністю оплачується. Тим самим відносини капіталістичної експлуатації ще більш вуалюються. Відрядна заробітна плата, на відміну від почасової, дає капіталісту можливість застосовувати дійовіші заходи щодо підвищення інтенсивності праці.
Неодмінна умова функціонування відрядної форми заробітної плати полягає в установленні норми виробітку. Величиною, оберненою нормі виробітку, є норма часу на виготовлення одиниці або партії виробів. Згідно з цими нормами визначається величина затрат робочого часу. її беруть як таку, що суспільно необхідна і підлягає оплаті в установленому розмірі. Щоб перевиконати норму виробітку і тим самим збільшити свою заробітну плату, робітник змушений працювати з підвищеною інтенсивністю. Це полегшує капіталісту підвищення рівня інтенсивності праці на його підприємстві порівняно із середньосуспільною і тим самим посилення ступеня експлуатації робітників. Відрядна оплата певною мірою спонукає робітника додержувати також встановлених вимог до якості продукції, оскільки її видають робітнику тоді, коли вироби, які він виготовляє, мають середню якість. Капіталістична відрядність породжує конкуренцію між робітниками, веде до підвищення інтенсивності їхньої праці, зниження їхнього життєвого рівня, зростання безробіття. Капіталісти за допомогою відрядності добиваються зростання виробітку за одиницю часу. Одночасно вони підвищують норми виробітку і знижують поштучні розцінки. Усе це призводить до зменшення витрат виробництва з розрахунку на одиницю продукції.
З огляду на розглянуті особливості відрядна форма заробітної плати протягом багатьох десятиліть була для капіталістів вигіднішою, ніж почасова. К. Маркс вказував, що поштучна, тобто відрядна, форма заробітної плати найбільше відповідає капіталістичному способові виробництва.1 В. І. Ленін зазначав, що «заміна почасової плати поштучною є один з найпоширеніших прийомів капіталістичного господарства, яке розвивається; воно досягає цим прийомом посилення інтенсифікації праці і збільшення норми надвартості»2. Ці положення класиків марксизму-ленінізму знаходять своєрідне історичне підтвердження і в наші дні, коли буржуазія переносить окремі елементи відрядності в почасову форму заробітної плати.