Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму

Основна економічна суперечність капіталізму

З розвитком капіталістичного виробництва процес праці набуває більш суспільного ха­рактеру. Суспільний характер процесу пра­ці виявляється насамперед у концентрації засобів виробництва і робочої сили на великих підприємствах під командуванням ка­піталу.

Капіталізм вже на ранніх стадіях свого розвитку — в період кооперації і мануфактури — збільшив масштаби виробництва, розміри підприємств, зосередив на них велику кількість робітни­ків. Значно посилило суспільний характер процесу капіталі­стичного виробництва машинне виробництво. Тут вже безпосе­редньо самі знаряддя праці — велике, потужне обладнання, ма­шини — та використання їх потребують зосередження на підпри­ємствах великої кількості робітників. Водночас із розвитком ма­шинного виробництва значно посилюється суспільний поділ пра­ці. Виникають нові галузі господарства, відокремлюючись від старих, відособлюються й окремі виробничі операції. Взаємозв'я­зок і взаємозалежність між підприємствами, галузями, різними районами посилюються.

Таким чином, товари, що їх виробляють на капіталістичних підприємствах, є результатом спільної праці багатьох сотень і тисяч робітників. Проте результати цього суспільного процесу праці привласнюють капіталісти — монопольні власники засобів виробництва.

Суспільний характер процесу виробництва породжує об'єк­тивну необхідність суспільного контролю за виробництвом в інте­ресах тих, хто створює матеріальні блага. Але цьому суперечить капіталістична власність на засоби виробництва. Суперечність між суспільним характером процесу виробництва і приватнока­піталістичною формою привласнення його результатів і є основ­на економічна суперечність капіталізму. Вона виявляється на­самперед у суперечності між двома класами буржуазного сус­пільства —робітничим класом і класом капіталістів. Це основна класова суперечність капіталізму.

Розвиток капіталістичного виробництва, його укрупнення су­проводиться збільшенням кількості пролетаріату і одночасно по­силенням ступеня його експлуатації; разом з тим, зростає орга­нізованість робітничого класу, його згуртованість, класова само­свідомість, класова боротьба. У ході класових битв пролетаріат організовується, створює свої профспілки і політичні партії, веде економічну, політичну та ідеологічну боротьбу проти капіталізму.

Для наступу на життєві інтереси трудящих і придушення їх­ніх класових виступів капіталісти широко використовують бур­жуазну державу, яка є знаряддям політичної диктатури капіталу. Буржуазна держава проводить у життя антиробітниче законо­давство, спрямоване на обмеження прав профспілок і придушен­ня класової боротьби пролетаріату.

Капіталістичний спосіб виробництва всім ходом свого роз­витку породжує і поглиблює властиві йому внутрішні антагоні­стичні суперечності, поглиблення і загострення яких веде до його загибелі. Могильником капіталізму і творцем нового, комуністич­ного суспільства є робітничий клас. Робітничий клас зайнятий у великому машинному виробництві. Тому він є найбільш орга­нізованим і прогресивним класом. Його корінні інтереси — зни­щення капіталізму і побудова комунізму — єдині з інтересами всіх трудящих і збігаються з ходом історичного розвитку. Здій­снюючи історичну місію революційного перетворення бур­жуазного ладу і створення нового ладу, робітничий клас стає виразником не тільки своїх класових інтересів, а й інтересів усіх трудящих. Він виступає як гегемон усіх сил, що бо­рються проти капіталізму.

Основний економічний закон капіталізму

Відносини між працею і капіталом пройма­ють усі виробничі відносини буржуазного суспільства — відносини виробництва, роз­поділу, обміну і споживання матеріальних благ. В умовах панування капіталістичної власності продуктив­ні сили, засоби виробництва і праця безпосередніх виробників використовуються для створення І зростання додаткової варто­сті, для збагачення буржуазії. Такий внутрішній економічний зміст капіталістичного виробництва як процесу виробництва до­даткової вартості.

Виробництво максимуму додаткової вартості і привласнення її капіталістами через збільшення кількості найманих робітнії-ків та посилення експлуатації їх такий зміст основного еконо­мічного закону капіталістичного способу виробництва. «...Ру­шійним мотивом і визначальною метою капіталістичного проце­су виробництва,— писав К. Маркс,— є якомога більше самозро­стання капіталу, тобто якомога більше виробництво додаткової вартості, отже, якомога більша експлуатація робочої сили капі­талістом» 1.

1 Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 318.

Капіталістичне виробництво не може розвиватися безпосе­редньо для задоволення потреб самих виробників. В умовах ка­піталізму робітник існує для збільшення капіталу.

Відкритий К. Марксом основний економічний закон капіта­лізму — закон додаткової вартості дає змогу зрозуміти і пояс­нити всі процеси і явища, що відбуваються в буржуазному су­спільстві. Основний економічний закон капіталізму виражає суть капіталістичного способу виробництва і визначає всі головні про­цеси його економічного розвитку. Закон додаткової вартості є законом руху і розвитку капіталізму.

Розподіл засобів виробництва і робочої сили між різними сферами господарства, пропорції між ними, масштаби і темпи розвитку виробництва, зміни його структури, створення нових галузей і сфер діяльності, застосування наукових відкриттів у виробництві, удосконалення техніки і напрямів використання її, ступінь зайнятості робітників найманої праці —усе це визначає­ться законом додаткової вартості. У країнах капіталу розвиток суспільного виробництва, зростання його продуктивних сил здій­снюється в ім'я збільшення додаткової вартості. На додатковій вартості, що створюється неоплачуваною працею найманих ро­бітників, тримається існування капіталістичного суспільства.

Внаслідок дії закону додаткової вартості капіталістичне ви­робництво розвивається в антагоністичній формі. Основний еко­номічний закон капіталізму є найглибшим виразом суперечно­стей буржуазного суспільства. Його дія веде до постійного загострення суперечностей і зумовлює не лише розвиток, а й загибель капіталістичного ладу.

Місце теорії додаткової вартості в економічному вченні К. Маркса

Теорія додаткової вартості, за визна­ченням В. І. Леніна, є наріжним каменем економічного вчення К. Маркса. Вона роз­криває найглибші основи капіталістичного виробництва, його експлуататорську суть, є ключем для справді наукового пояснення економічних законів і категорій буржуазного суспільства.

Показавши діаметральну протилежність економічного стано­вища пролетаріату і буржуазії, К. Маркс розкрив причину анта­гоністичних суперечностей між основними класами буржуазного суспільства. Класова боротьба пролетаріату проти буржуазії — невід'ємна риса капіталізму. її причини криються в самому спо­собі виробництва, в експлуатації найманих робітників капіта­лістами. К. Маркс показав, що із зростанням експлуатації най­маних робітників розвиваються і поглиблюються класові супе­речності. Посилення класової боротьби робітників неминуче веде до розхитування підвалин буржуазного ладу, до пролетарської революції і загибелі капіталізму.

Боротьба пролетаріату з буржуазією, «проявляючись в різних і дедалі багатших за змістом формах, неминуче стає політичною боротьбою, спрямованою до завоювання політичної влади про­летаріатом («диктатура пролетаріату)»1.

В. І. Ленін у праці «Карл Маркс» вказував, що «неминучість перетворення капіталістичного суспільства в соціалістичне Маркс виводить цілком і виключно з економічного закону руху сучасного суспільства»2, тобто із закону додаткової вартості.

Наукове обгрунтування історичної ролі пролетаріату як мо­гильника буржуазного ладу і творця нового, комуністичного сус­пільства К. Маркс дав у «Капіталі». «Можна сказати,— писав В. І. Ленін,— що весь «Капітал» Маркса присвячений виясненню тієї істини, що основними силами капіталістичного суспільства є і можуть бути тільки буржуазія і пролетаріат: — буржуазія як будівник цього капіталістичного суспільства, як його керівник, як його рушій,— пролетаріат, як його могильщик, як єдина сила, спроможна змінити його»3.

Вчення К. Маркса про додаткову вартість дає пролетаріату духовну зброю в боротьбі з капіталізмом за свої життєві права, за встановлення нового суспільного ладу.

1 Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 26, с. 65.

2 Там же.

3 Там же, т. 38, с. 183.

Розділ V

заробітна плата при капіталізмі

Теорія заробітної плати, яка є органічною складовою части­ною створеного К. Марксом вчення про додаткову вартість, гли­боко обгрунтована в «Капіталі», де розкрито таємницю пере­творення вартості і відповідно ціни робочої сили в заробітну пла­ту. Теорія К. Маркса пояснює не тільки закони цього перетво­рення, а й закони руху заробітної плати, специфічні функції, які вона виконує в процесі капіталістичного виробництва, її роль як засобу підсилення експлуатації робітничого класу і водночас як засобу маскування цієї експлуатації.