
- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
Матеріальне виробництво — основа життя людського суспільства. Процес праці і його основні моменти
К. Маркс і Ф. Енгельс, спираючись на розроблені ними діалектичний матеріалізм і відповідний йому метод наукового пізнання, здійснили революційний переворот в усій науці про суспільство, у тому числі і в політичній економії. Послідовно поширивши діалектичний матеріалізм на галузь суспільних явищ і процесів, вони створили нову науку—історичний матеріалізм, відкривши тим самим об'єктивну основу життєдіяльності людей.
Суспільне виробництво — основа життя людей. Для того щоб жити, люди повинні мати їжу, житло, одяг тощо. Щоб мати ці блага, вони повинні їх виробляти. К. Маркс і Ф. Енгельс вказували, що першим історичним актом було вироблення засобів, необхідних для задоволення потреб людей, вироблення самого матеріального життя 1.
1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
Суспільне виробництво включає в себе процес взаємодії людини з природою (що характеризує стан продуктивних сил) і сукупність економічних відносин, які виникають при цьому (суспільний бік процесу виробництва). Процес взаємодії людини з природою є процес праці, який завжди відбувається в певній суспільній формі. Процес праці передбачає такі моменти: 1) праця людини, 2) предмет праці і 3) засоби\ праці. Цей процес є процесом свідомої, доцільної діяльності Людей, за допомогою якої вони видозмінюють предмети зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб. Праця—виняткове надбання людини. Людина — і в цьому одна з головних її відмінностей від тварини — працює усвідомлено, вона опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою, виробляє й відтворює необхідні їй засоби існування. Мета її трудової діяльності в самій своїй основі об'єктивно обумовлена. Виробляючи необхідні їм предмети, речі, люди пізнають закони природи і відповідно до них примушують природу служити собі, добиваються дедалі більшого панування над нею.
Впливаючи на зовнішню природу і змінюючи її, люди змінюють і власну природу: розвивають здібності до праці, збагачують свої знання, розширюють можливості їх використання. Значення праці для розвитку людини величезне. Праця, писав Ф. Енгельс, є «...перша основна умова всього людського життя, і до того ж у такій мірі, що ми в певному розумінні повинні сказати: праця створила саму людину» 1.
1 Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 20, с, 453.
Речовина природи, на яку людина впливає.в процесі праці, є предметом праці. Предмет праці, що вже зазнав впливу людської праці, але призначений для дальшої обробки, називають сирим матеріалом, або сировиною. При цьому треба мати на і увазі, що не кожний предмет праці є сировиною, хоч кожний І сирий матеріал завжди є предмет праці. Наприклад, вугільний [ пласт у шахті або руда в руднику — предмет праці, але не сировина, бо вони ще не зазнали впливу людської праці. Добуті з пласта вугілля чи руда, направлені для подальшої переробки, стаючи сировиною, є водночас і предметом праці.
Те, чим людина впливає на предмет праці, називають засобами праці. Вирішальна роль серед них належить знаряддям праці, механічні, фізичні і хімічні властивості яких людина використовує відповідно до своєї мети. Буде річ знаряддям чи предметом праці в кожному конкретному випадку залежить від того, як її використовує людина. З часу виготовлення знарядь праці й починається власне людська праця.
Засобами праці в ширшому розумінні слова є всі матеріальні умови праці, без яких вона не може здійснюватися. Загальною умовою праці є земля, матеріальними умовами праці є також ' виробничі будівлі, дороги, канали тощо. Результати суспільного І пізнання природи втілюються в засобах праці і процесах виробничого застосування їх, у техніці і технології. Рівень розвитку техніки (і технології) є головним показником ступеня оволодіння суспільством силами природи.
Засоби праці і предмети праці в сукупності становлять засоби виробництва. Засоби виробництва і праця людини нерозривно взаємозв'язані і взаємозумовлені. Знаряддя праці як обов'язковий елемент будь-якого трудового процесу завжди є продуктами минулої праці (якщо не говорити про перші необроблені каміння і сучки, що їх первісні люди брали в природи в готовому вигляді). Але без контакту'з живою працею вони не можуть відігравати відведену їм роль, втрачають своє значення. Ні предмети праці, ні засоби праці не існують самі собою, якщо їх не залучили до процесу живої праці. У свою чергу, і сама трудова діяльність людини не існує без засобів виробництва. Отже, процес праці — не механічне поєднання трьох основних її моментів. Тільки в органічній єдності цих взаємозумовлених моментів здійснюється людська праця, вирішальним фактором якої є сама людина, її доцільна діяльність. Людина виступає як провідна сила в процесі взаємодії з навколишньою природою. Вона пристосовує предмети праці для задоволення своїх потреб, або, інакше кажучи, створює матеріальні блага — їжу, одяг, житло та інші предмети особистого споживання, а також знаряддя праці, сировину, допоміжні матеріали та інші засоби виробництва, тобто предмети виробничого споживання. Результатом процесу праці завжди є продукт праці. Таким чином, праця, що розглядається з погляду її кінцевих результатів, виступає як продуктивна праця, а процес праці — як процес виробництва.
Такими є суть і загальні ознаки праці взагалі, незалежно від суспільної форми, в якій вона здійснюється.
Суспільне виробництво І дві його сторони: продуктивні сили І виробничі відносини
Процес праці завжди здійснюється індивідами, але, як зазначав К. Маркс, індивідами, що виробляють у суспільстві і завдяки суспільству. Тільки в колективі можуть розвиватися творчі здібності людини та її індивідуальність. У межах колективу створювалися, удосконалювалися і дедалі більше диференціювалися знаряддя праці, відкривалися нові предмети праці. З розвитком виробництва взаємозалежність людей не зменшується, а багаторазово підсилюється. Справді, сучасна людина не спроможна сама створити все необхідне їй — житло, їжу, одяг, книжки та багато інших предметів споживання, а також засоби праці. Водночас з поступальним рухом виробництва незмірно зростає значення знань і досвіду людей у розвитку продуктивних сил суспільства. Усе це означає, що безумовною передумовою процесу праці завжди виступає суспільство, а не ізольований від нього індивід. Виробництво є завжди суспільне виробництво.
К. Маркс відкрив дві нерозривно пов'язані між собою сторони суспільного виробництва: продуктивні сили і виробничі відносини. До продуктивних сил належать засоби виробництва і люди, що мають певний виробничий досвід, навички праці і приводять ці засоби виробництва в дію. Люди — основний елемент продуктивних сил суспільства. Продуктивні сили виступають як провідна сторона суспільного виробництва. Рівень розвитку продуктивних сил характеризується мірою суспільного поділу праці і відповідним розвитком засобів праці, насамперед техніки, а також мірою розвитку виробничих навичок і наукових знань людей. Тому продуктивні сили неправильно ототожнювати лише з технікою або тільки з елементами природи.
Продуктивні сили існують лише як суспільні продуктивні сили. Виробництво, як було вже зазначено, завжди має суспільний характер. Вступаючи в активну взаємодію з природою, люди одночасно вступають і в суспільні відносини між собою, через які тільки й можлива сама ця взаємодія. Певні зв'язки і відносини, в які незалежно від їхньої волі і свідомості вступають люди у процесі матеріального виробництва, називають суспільно-виробничими, або економічними, відносинами.
Суть виробничих відносин
Суспільно-виробничі відносини відрізняються від тих відносин у виробництві, які можна назвати техніко-виробничими. Техніко-виробничі відносини — це відносини між людьми, зумовлені розстановкою їх у виробництві, що визначається лише технологією або технікою, організацією процесу виробництва. Але будь-яка розстановка людей у виробництві уже передбачає, що люди перебувають у певних суспільних відносинах.
Економічні відносини є насамперед відносини власності, що диктуються самим процесом виробництва. Вироблені матеріальні блага повинні бути споживані. Проте, щоб споживати який-небудь продукт, люди спочатку повинні його привласнити. Без привласнення немає й виробництва. «Всяке виробництво,— писав К. Маркс,— є привласнення індивідуумом предметів природи в межах певної суспільної форми і за її допомогою. В цьому розумінні буде тавтологією сказати, що власність (привласнення) є умова виробництва» 1.
1 Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 12, с. 671.
Привласнення засобів виробництва породжує особливі суспільні взаємовідносини людей. Ці взаємовідносини людей, що відповідають їхньому ставленню до засобів виробництва і результатів праці як до своїх або як до чужих, називаються відносинами власності. Названі відносини є необхідною умовою участі людей у сукупному виробництві засобів до життя та їхньому використанні. Тому їх називають економічними, виробничими.
Відносини власності завжди пов'язані з речами, тобто із засобами і предметами праці, а також із результатом праці — продуктом. Це означає, що відносини власності є відносини людини до іншої людини через речі. Відносини власності являють собою об'єктивні матеріальні, економічні відносини людей одних до одних у процесі виробництва, що виявляються в їхньому ставленні до засобів виробництва і результатів праці як до своїх чи як до чужих. Ф. Енгельс відмічав, що «політична економія має справу не з речами, а з відносинами між людьми...» 1, хоча ці відносини неодмінно перебувають у зв'язку з речами, а за певних умов навіть виступають в уречевленому вигляді.
Відносини власності становлять суть виробничих відносин і розрізняються за своїм типом. Якщо все суспільство в цілому ставиться до засобів, предметів і результатів праці як до своїх, то в наявності тип суспільної власності. Коли до даних умов суспільного виробництва (тобто до засобів і предметів праці) як до своїх фактично ставиться тільки частина суспільства, окремі його групи чи навіть окремі особи, а решта насправді усунена від привласнення цих умов виробництва, то в наявності тип приватної власності.
Буржуазні теоретики звичайно зводять відносини власності до правових, вольових відносин людей до речей, вихолощуючи соціальио-економічний зміст власності. На цій підставі вони проголошують один певний тип власності, а саме приватну власність, природним правом людини і тому вважають її священною і недоторканною.
Ревізіоністи розглядають власність тільки як зовнішній, юридичний вияв певного типу виробничих відносин, а не їхню суть. К. Маркс і Ф. Енгельс, розглядаючи відносини власності, не раз підкреслювали, що юридичні відносини — це тільки відображення тих об'єктивних економічних відносин, які властиві кожному даному способу виробництва. Тільки так і можна розуміти зауваження К. Маркса про те, що відносини власності (як право власності) є юридичним виявом виробничих відносин2.
1 Маркс /0, Енгельс Ф. Твори, т. 13, с. 467. ? Див.: шач жг, т. 16, с. 27.
В основі всієї системи виробничих відносин, або, що те саме, відносин власності в широкому розумінні, лежать відносини власності на засоби виробництва. Від типу власності на засоби виробництва залежать зміст і конкретне поєднання загальних і часткових економічних інтересів членів суспільства, його соціальна структура, місце і становище людей у суспільному виробництві.