- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
Виробництво абсолютної і відносної додаткової вартості, як було показано вище,— це два способи виробництва і привласнення додаткової вартості власниками засобів виробництва економічним примусом робітників, два способи підвищення ступеня експлуатації найманих робітників.
Обидва способи виробництва додаткової вартості передбачають певний рівень суспільної продуктивності праці, що дає " змогу обмежити необхідний робочий час, тобто час, протягом якого відтворюється еквівалент вартості робочої сили, частиною робочого дня. Якби весь робочий час, що є в розпорядженні виробника, був затрачений на виробництво засобів існування, необхідних йому і його сім'ї, то в нього не лишилося б часу для безплатної праці на користь експлуататора. Тому абсолютна додаткова вартість, писав К. Маркс, відносна. Вона відносна тому, що її виробництво врешті-решт пов'язане з певним рівнем продуктивності праці, що дає можливість обмежити необхідний робочий час частиною робочого дня. Відносна ж додаткова вартість абсолютна тому, що її виробництво передбачає абсолютне подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу. Додатковий час в межах незмінного робочого дня збільшується за рахунок зменшення необхідного робочого часу в зв'язку із зростанням продуктивності праці.
Єдність способів виробництва абсолютної і відносної додаткової вартості виявляється і в тому, що засобом одержання як абсолютної, так і-відносної додаткової вартості є експлуатація і підвищення інтенсивності праці. Зростання інтенсивності праці означає збільшення затрат життєвої енергії робітника за одиницю часу. Треба розрізняти підвищення індивідуальної інтенсивності праці, тобто її посилення на окремих підприємствах, і підвищення суспільно нормального рівня інтенсивності праці.
Припустимо, що індивідуальна інтенсивність праці збільшилася в 1,5 раза. Тепер за той самий час робітник виробляє в 1,5 раза більше одиниць товару. При цьому вартість кожної одиниці товару незмінна. Як було показано в попередньому розділі, інтенсивніша праця створює в рівні періоди часу не тільки більшу кількість товарів, а й більшу вартість порівняно із суспільною працею середньої інтенсивності. Вартість же одиниці товару лишається попередньою. У нашому прикладі (за кількістю енергії, що витрачається) година інтенсивної праці дорівнюватиме 1,5 години суспільно необхідної праці. Тепер в результаті збільшення інтенсивності праці для відтворення еквівалента вартості робочої сили робітнику потрібно вже не 6 годин, а 4. Ллє за ці 4 години він витрачає життєвої енергії стільки, скільки витрачав її раніше за 6 годин.
Ступінь експлуатації робітників, що працюють з підвищеною інтенсивністю праці, зростає, бо необхідний робочий час у цьому разі зменшується, а додатковий час відповідно збільшується. Зміна у співвідношенні необхідного і додаткового робочого часу при зростанні інтенсивності праці відбувається внаслідок ущільнення робочого дня. Таким чином, підвищення індивідуальної інтенсивності праці виступає як приховане подовження робочого дня (його ущільнення) і тому є способом виробництва абсолютної додаткової вартості.
Збільшення середньої суспільної інтенсивності праці означає, що суспільно нормальні умови виробництва змінилися, суспільна продуктивність праці зросла, у даному разі суспільна вартість одиниці продукції зменшилася. Якщо зміна умов виробництва поширюється і на ті галузі,, де створюються засоби існування робітників і засоби виробництва для створення цих засобів існування, то в результаті цього необхідний робочий час скорочується, від чого виграє весь клас капіталістів, що починають одержувати відносну додаткову вартість. Отже, підвищення суспільно нормального рівня інтенсивності праці виступає як засіб виробництва відносної додаткової вартості.
Проте між способами виробництва абсолютної і відносної додаткової вартості є відмінність. Вона з усією очевидністю виявляється тоді, коли мова заходить про конкретний шлях підвищення норми експлуатації за даних конкретних умов. Виробництво абсолютної і відносної додаткової вартості розрізняють як за методами, засобами і умовами збільшення додаткового робочого часу, так і за суспільними його наслідками. Виробництво абсолютної додаткової вартості, що здійснюється абсолютним подовженням робочого дня, наочно ілюструє посилення експлуатації робітників капіталістами, наступ буржуазії на життєві інтереси пролетаріату.
Одержання відносної додаткової вартості є більш витонченим способом експлуатації робітників, оскільки воно не зачіпає загальної тривалості робочого дня і тим самим маскує підвищення ступеня експлуатації. Виробництво відносної додаткової вартості пов'язане із зростанням продуктивності праці, з удосконаленням техніки виробництва. Проте впровадження удосконалених знарядь праці, зміна організації виробництва в умовах капіталізму неминуче веде до підвищення інтенсивності праці, до витіснення робітників з виробництва та інших наслідків, що характеризують процес погіршення становища робітничого класу.
Історично виробництво абсолютної додаткової вартості переважало на ранніх стадіях розвитку капіталізму—при простій кооперації і мануфактурі, коли виробництво грунтувалося на ручній праці і для створення додаткової вартості капітал використовував методи, засоби і умови виробництва ремісничих майстерень і селянських господарств. При простій кооперації і мануфактурі подовження робочого дня було основним способом виробництва додаткової вартості. Зрозуміло, що на цих стадіях розвитку капіталізму мало місце і виробництво відносної додаткової вартості, бо кооперація і мануфактура є історичними стадіями підвищення суспільної продуктивності праці при капіталізмі, а отже, і виробництва відносної додаткової вартості.
Виробництво додаткової вартості передбачає підпорядкування праці капіталу. Це означає, що найманий робітник продає свою робочу силу капіталісту, працює під його контролем і створює капіталісту додаткову вартість. Переважання виробництва абсолютної додаткової вартості характеризувало здебільшого формальне підпорядкування праці капіталу. У мануфактурний період наймані робітники не були ще остаточно прикуті до капіталістичних підприємств. Колишні селяни ще не втратили зв'язків із землею, мали своє господарство. Колишні ремісники, навчені робітники могли залишити підприємство капіталіста і стати самостійними виробниками. Різниця в затратах праці на виробництво продукції на капіталістичних підприємствах і в ремісничих майстернях була невелика. Продукція ремісників могла витримувати конкуренцію з продукцією капіталістичних підприємств.
У цей період капітал ще не повністю підпорядкував собі працю. Підпорядкування праці капіталу було ще формальним.
З переходом до машинної індустрії основним сяособом виробництва, додаткової вартості стало виробництво відносної додаткової вартості. Проте капіталісти продовжували і продовжують використовувати також методи виробництва і абсолютної додаткової вартості — подовження робочого дня, підвищення інтенсивності праці.
Переважання виробництва відносної додаткової вартості означає, що капіталісти для її створення застосовують властиві їм специфічно капіталістичні методи, засоби і умови виробництва. Переважання виробництва відносної додаткової вартості виражає реальне підпорядкування праці капіталу, панування капіталістичного способу виробництва. Тепер машина виконує виробничі функції робітника, визначає поділ праці всередині підприємства, задає темп і ритм роботи. Робітник перетворюється в придаток машини і поза роботою на капіталістичному підприємстві не може виявити свою здатність до праці, а отже, одержувати засоби існування. Підпорядкування праці капіталу стало не тільки формальним, а й реальним. Завершився процес, який розпочався з виникненням капіталістичного способу виробництва.
Нині в країнах капіталу широко використовують обидва способи виробництва додаткової вартості, але, як і колись, переважає виробництво відносної додаткової вартості. Зростанню ступеня експлуатації робітників служать використання капіталістами науково-технічного прогресу і підвищення інтенсивності лраці.