Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників

Вплив капіталістичного машинного виробництва на становище робітничого класу

Перехід до фабрики зумовив різке зростан­ня експлуатації праці капіталом, подальше погіршення становища трудящих мас. Із застосуванням машин утверджується капіталістична дисципліна праці. Робітники по­діляються на виконавців і наглядачів за працею. Штрафна книга наглядача на капіталістичних підпри­ємствах замінює батіг наглядача за рабами.

Із застосуванням машин поглиблюється протилежність між розумовою і фізичною працею. На долю робітника випадає пере­важно фізична праця. Функції розумової праці виконують інже­нерно-технічні працівники, які здійснюють управління процесом виробництва. «Машинна праця,—писав К. Маркс,—до краю за­хоплюючи нервову систему, придушує багатосторонню гру му­скулів і віднімає у людей всяку можливість вільної фізичної і духовної діяльності. Навіть полегшення праці стає засобом катування, бо машина звільняє не робітника від праці, а його працю від усякого змісту» 1.

» Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 402.

Машина спрощує виробничі операції і робить можливим вико­ристання праці робітників, які не мають великої фізичної сили. Із запровадженням машин капіталісти почали широко застосо­вувати працю жінок і дітей, включаючи їх у комбінований робіт­ничий персонал. Машина в руках капіталістів була засобом під­порядкування безпосередньому пануванню капіталу всіх членів сім'ї робітника без розрізнення статі і віку, знаряддям подолан­ня опору мануфактурного робітника деспотизму капіталу.

Застосування жіночої і дитячої праці, як вже зазначалось, веде до зменшення вартості товару робоча сила, бо тепер всі працездатні члени сім'ї робітника створюють еквівалент варто­сті своєї робочої сили. Використання жіночої і дитячої праці збільшує виробництво додаткової вартості, бо їхня праця опла­чується значно нижче, ніж праця чоловіків. Прибутки капіталі­стів зростають ще й тому, що в результаті збільшення пропозиції робочої сили падає її ціна.

Машина сама собою є могутнім знаряддям збільшення про­дуктивності праці, тобто скорочення робочого часу, потрібного для виробництва продуктів. Проте як носій капіталу вона є могутнім засобом подовження додаткового робочого часу. Чим більше часу машина перебуває в процесі виробництва, тим біль­ше вона вбирає живої праці, тим більше створюється додаткової вартості.

Крім того, запроваджуючи машину, капіталіст прагне якомога швидше перенести її вартість на товари, що їх вона виробляє. Машина втрачає свою вартість не тільки з її використанням у процесі виробництва, а й у міру того, як на виробництво ма­шини такої самої конструкції затрачується менше коштів або починається випуск кращих, що вступають з цієї машиною в конкуренцію. В обох випадках вартість діючої машини визна­чатиметься не тим робочим часом, який фактично було втілено в неї під час її створення, а тим часом, який тепер затрачається на її виробництво або на виробництво машини досконалішої кон­струкції. Втрата машиною частини вартості у зв'язку із здешев­ленням виробництва машини тієї самої конструкції або у зв'язку із застосуванням сучасніших машин означає втрату частини авансованого постійного капіталу. Невтомне бажання одержати якомога більше додаткової вартості й уникнути втрати авансо­ваного капіталу змушує капіталіста подовжувати робочий день.

Подовження робочого дня зумовлює зменшення потреби в ро­бочій силі і тим самим призводить до збільшення кількості ро­бітників, що їх витісняє машина. У застосуванні машини при капіталізмі закладена внутрішня суперечність. Як відомо, вели­чина додаткової вартості, що її привласнює капіталіст, залежить від двох факторів: норми додаткової вартості і кількості зайня­тих робітників. Застосування машин спричиняє зростання норми додаткової вартості, але скорочує кількість зайнятих робітників. Це спонукає капіталіста до подовження робочого дня. Абсолют­ним збільшенням додаткового часу він прагне відшкодувати зменшення кількості робітників.

Прагнення капіталіста до подовження робочого дня наштовху­ється на опір робітників, що врешті-решт призводить до вста­новлення законодавчо обмеженого робочого дня. Обмеження робочого дня законом капіталіст компенсує підвищенням інтен­сивності праці робітника, що досягається як збільшенням швид­кості роботи машини, так і зростанням кількості машин, які об­слуговує один і той самий робітник. Машина як носій капіталу — засіб інтенсифікації праці робітників.

В умовах капіталізму заміна ручної праці машиною спричи­нює витіснення робітників з виробництва, зростання безробіття. Застосування машин посилює розорення дрібних виробників, продукція яких, створена за допомогою ручної праці, не ви­тримує конкуренції з товарами машинного виробництва. Розорю­ючись, вони поповнюють ряди пролетаріату, збільшують число безробітних.

Сучасна науково-технічна революція І посилення експлуатації робітничого класу

З другої половини XX ст. почалася науково-технічна революція, що поступово охопила всі промислово розвинуті країни. «Людство вступає в період науково-технічного пере­вороту,— говориться в Програмі КПРС,— зв'язаного з оволодінням ядерною енергією, освоєнням космосу, з розвитком хімії, автоматизації виробницт­ва та іншими видатними досягненнями науки і техніки»1.

1 Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., Політвидав України, 1977, с. 24.

Сучасна науково-технічна революція полягає в докорінних якісних змінах у розвитку продуктивних сил, матеріально-тех­нічної бази виробництва і зміні функцій працівників праці. Вона охоплює всі сфери суспільного виробництва, науки і техніки. Проте, зумовлюючи певні соціально-економічні зміни, науково-технічна революція не змінює основи капіталістичних виробни­чих відносин.

Революція у знаряддях праці виявляється в автоматизації виробництва, що є якісно новим ступенем у розвитку техніки, на якому функції людини з контролю й управління виробничим процесом замінюються механічними пристроями, самокеруючи-ми машинами. Ці машини складаються з чотирьох елементів: виконавчого, рушійного і передавального механізмів та контроль­но-керуючого пристрою.

Сьогоднішня науково-технічна революція характеризується також докорінними змінами в предметах праці. Тепер є можли­вість виробляти високоякісні штучні матеріали, що мають кращі властивості, ніж природні матеріали, а також речовини із зазда­легідь заданими властивостями і з меншими затратами праці на їх виготовлення. У виробництво широко впроваджується хімія, з'являються нові технологічні процеси, прискорюється розвиток їх. Революційні зміни відбуваються і в галузі енергетики. Вони пов'язані з використанням атомної і термоядерної енергії для виробничих потреб.

Характерною особливістю сучасної науково-технічної револю­ції є перетворення науки у важливий фактор розвитку продук­тивних сил. Наука виступає тепер як необхідний елемент у під­готовці і здійсненні процесу матеріального виробництва. Вона ставить перед ним дедалі складніші завдання і водночас розроб­ляє методи їхнього розв'язання.

Відбуваються зміни в кількості найманих робітників, зрушен­ня в галузевій, професійній і кваліфікаційній структурі робочої сили. Для обслуговування автоматичних систем машин потріб­ний новий тип робітника, який володіє знаннями основ ряду наук і має високу кваліфікацію. З'являються нові професії і спе­ціальності, зростає кількість кваліфікованих робітників. Процес підвищення кваліфікації робітників у буржуазних країнах має суперечливий характер. Він охоплює не всі категорії робітників і в масштабах, що визначаються потребами капіталу.

«Науково-технічна революція відкриває перед людством без­прецедентні можливості перетворення природи, створення вели­чезних матеріальних багатств, примноження творчих здібностей людини. В той час як ці можливості повинні були б служити благу всіх, капіталізм використовує науково-технічну революцію для збільшення прибутків та посилення експлуатації трудя­щих»1. Автоматизація виробництва, застосування високопродук­тивних знарядь праці зумовлюють швидке зростання продуктив­ності праці, здешевлення випуску продукції. Але в умовах капі­талізму це означає підвищення експлуатації робітників, збіль­шення виробництва додаткової вартості. Автоматизація вироб­ництва при капіталізмі породжує надмірну інтенсивність праці, надмірне витрачання розумової і нервової енергії працівника. Наслідком цього є зростання нещасних випадків на виробництві, збільшення професійних захворювань, рання втрата працездат­ності.

Використання в буржуазних країнах автоматичної техніки, посилює зростання безробіття. В результаті швидкого «мораль­ного старіння» професій звільнювані з тих чи інших виробництв робітники не можуть бути використані в нових галузях, що став­лять підвищені вимоги до кваліфікації працівника. Усе це озна­чає, що «техніка капіталізму з кожним днем все більше й біль­ше переростає ті суспільні умови, які засуджують трудящих на наймане рабство»2.

1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи І матеріали. К., Політвидав України, 1969, с. 268.

2 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 23, с. 91.