1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.

З розвитком світової торгівлі і кредитних відносин валюта країни, яка має високу питому вагу в цій торгівлі і надає значні кредити іншим країнам, набуває деяких переваг, бо розрахунки між країнами здійснюються у валюті саме тієї країни, яка має певну монополію в світовому платіжному обороті. При цьому мають на увазі, що дана валютна одиниця — це певна кількість золота.

Розвиток світових економічних зв'язків приводить до виник­нення різних міжнародних засобів розрахунків, які заміняють золото. Оскільки світові гроші за своєю природою повинні висту­пати безпосередньо як золото, остільки валюта, що є світовими грошима, і різні засоби розрахунків повинні вільно перетворю­ватись у золото. Відсутність цієї властивості характеризує кризу платіжного обороту.

Кількість грошей, необхідна для обігу

Обіг товарів визначає обіг грошей. Оскіль­ки в грошах, що виступають як засіб обігу, реалізуються ціни товарів, то кількість гро­шей, необхідних для обігу, залежить насамперед від суми цін товарів. Далі, треба враховувати, що кожна монета протягом певного періоду часу може переходити з рук у руки кілька разів, роблячи кілька оборотів. Чим швидший оборот грошей, тим менше їх потрібно для обігу. Звідси випливає, що кількість гро­шей, необхідних для обігу, дорівнює сумі цін товарів, поділеній на швидкість обороту однойменних грошових одиниць (карбо­ванців, марок, доларів тощо).

Таким чином, кількість грошей, необхідна для обігу (К), ви­значається трьома факторами: 1) кількістю товарів (Т), 2) їхні­ми цінами (Ц), 3) швидкістю обороту грошей (ШО). Цю залеж­ність можна записати такою формулою:

Стан грошового обігу відображує вплив ряду факторів, зу­мовлених обставинами, які лежать поза сферою грошового обігу ї є об'єктивними для нього. Процес купівлі-продажу товарів, його швидкість, як і швидкість обороту грошей, залежать від умов виробництва, розвитку транспорту, економічних зв'язків між містом і селом, станом кредитної системи тощо.

Якщо засобом обігу виступає сам грошовий товар золото, в обігу постійно перебуває така кількість грошей, яка справді потрібна для нього. Оскільки повноцінні гроші, якщо вони не беруть участі в обігу, переходять у скарб, кількість грошей, яка перебуває в обігу, цілком залежить від обставин, що залежать від самих товарів.

Гроші виконують функції не тільки засобу обігу, а й засобу платежу, а тому з розвитком кредитних відносин формула зако­ну грошового обігу набуває такого вигляду:

Кількість грошей, які перебувають в обігу, дорівнюватиме сумі цін товарів, що підлягають реалізації (ТЦ), мінус сума цін товарів, проданих у кредит (Кр), плюс платежі (П), по яких настав строк сплати, мінус сума платежів, які взаємно зарахо­вуюся (ВП), все це поділене на число оборотів однойменних грошових одиниць (ШО).

Паперові гроші

Як вже зазначалось, розвиток грошового обороту виявляє можливість заміни грошей знаками, які не мають самостійної вартості. Паперові гроші, як і неповноцінні монети, заміщають в обігу грошовий товар золото. Проте функцію міри вартості і при паперовогрошовому обігу виконує золото, оскільки паперові гроші власної вартості не ма­ють і є лише знаками золота.

Паперові гроші вводить в обіг держава, яка встановлює їхній примусовий курс. Примусовий курс паперових грошей має чин­ність тільки в межах певної держави. Реальна вартість, яку виражають паперові гроші, залежить не від державної влади.

Тут діє об'єктивний закон грошового обігу. Коли паперові гроші випускають в оборот відповідно до кількості необхідних для o6irv золотих грошей, вони відповідають в обігу вартості замі­нених ними золотих монет. Коли кількість паперових грошей перестає відповідати потребам товарного обігу в золотих грошах, то кількість золота, яку виражає кожна паперовогрошова оди­ниця, відхилятиметься від позначеної на ній номінальної варто­сті. Якщо паперових грошей буде випущено, припустимо, вдвоє більше, ніж необхідно для обігу відповідних золотих монет, то кожна паперовогрошова одиниця становитиме тільки половину вартості відповідної золотої одиниці. В результаті сума цін то-варів збільшиться вдвоє.

Капіталістична держава може випустити в обіг надмірну кількість паперових знаків. Але вона не може визначити їхню «вартість». Через зміну цін стихія товарного ринку примусово прирівнює паперові гроші до тієї кількості золота, яку вони ре­ально виражають.

Надмірний випуск паперових грошей і їхнє знецінення (тобто інфляція)* є в капіталістичному світі одним із засобів збіль­шення прибутків буржуазії і зниження реальних доходів трудя­щих. Великий капітал використовує випуск паперових грошей, щоб перекласти на трудящих тягар бюджетного дефіциту, ви­кликаний гонкою озброєнь й агресивною політикою імперіалі­стичних держав. У сучасних умовах майже в усіх капіталістич­них країнах збільшується емісія грошей, яка перевищує справж­ні потреби обороту.

* Докладніше про механізм і соціально-економічні наслідки інфляції див. у розд. IX.