1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.

§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей

Вартість є суспільна властивість речі. Виявити її безпосе­редньо в товарі яким-небудь фізичним або хімічним аналізом не можна. Вона виявляється лише у відносинах товаровиробників, коли вони прирівнюють певний товар до інших това­рів у процесі обміну.

Розвиток форми вартості. Проста, одинична, або випадкова, форма вартості

Розвиток форми вартості вперше дослідив К. Маркс. Узагальнивши величезний істо­ричний матеріал, він показав, що обмін то­варів на ранній стадії розвитку мав випад­ковий характер. Цій стадії обміну відпові­дала проста, одинична, або випадкова, форма вартості. Що вона собою являла?

В умовах первіснообщинного ладу кожна община виробляла все необхідне їй для власного споживання своїми силами. Про­дукти праці між общинами обмінювались лише у виняткових ви­падках. Вартість окремих товарів тільки випадково виражалася в якому-небудь іншому товарі. Тому проста, одинична, або випад­кова, форма вартості є найелементарнішою формою вартості. Наприклад, власник кам'яної сокири міняє її на вівцю:

1 сокира = 1 вівці

У цій рівності один товар (сокира) виражає свою вартість в іншому товарі (вівці). Другий товар (вівця) є вираженням вар­тості першого товару (сокири), матеріалом для вираження його вартості. Товар, який виражає свою вартість в іншому товарі, перебуває у відносній формі вартості. Товар, який виражає вар­тість іншого товару, перебуває в еквівалентній формі вартості, є його еквівалентом.

Відносна й еквівалентна форми вартості нерозривно пов'язані одна з одною і є протилежними сторонами того самого виражен­ня вартості. При цьому відносна форма вартості відіграє актив­ну роль, а еквівалентна — пасивну, бо товар-еквівалент призна­чений для вираження вартості іншого товару. Відносна форма вартості насамперед виражає якісну однорідність обмінюваних товарів, те, що вони продукти загальнолюдської праці. У нашому прикладі обмін сокири на вівцю означає, що виробник сокира і скотар затратили на виробництво відповідних продуктів працю-, і ця обставина дає змогу прирівнювати зазначені товари-едмьяо одного. Але товаровиробники в процесі обміну повинні зважати й на кількість затраченої ними праці. Ніхто не обміняє продукт» створений за 10 годин, на продукт, який можна зробити протягом 5 годин *. Отже, відносна форма вартості має кількісну визна­ченість.

* Ф. Енгельс писав: «...середньовічному селянинові було досить точно ві­домо, скільки робочого часу треба на виготовлення предметів, одержуваних ним в обмін. Сільський коваль І стельмах працювали на його очах, так само як і кравець або швець;..» (Маркс К* Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 433).

Розглядаючи еквівалентну форму вартості, треба враховува­ти такі її особливості. Споживна вартість товару-еквівалента ви­ражає вартість іншого товару. Якщо сокира прирівнюється до вівці, це означає, що вартість сокири дістає своє вираження че­рез іншу споживну вартість — вівцю, тобто через товар, який відіграє роль еквівалента. Вівця може бути еквівалентом тому, що вона є іншою споживною вартістю, ніж сокира. У цьому обмі­ні товарів споживна вартість — вівця, будучи еквівалентом, свід­чить, що сокира є носієм вартості. Отже, вартість одного товару може бути виражена лише в споживній вартості іншого товару. На стадії випадкового обміну роль еквівалента не закріплюється за яким-небудь одним товаром. Цю роль випадково виконують різні товари.

Вже аналіз простої форми вартості, характерної для випад­кового обміну, показує, що зв'язок між різними власниками, ві­докремленими виробниками проявляється тільки в процесі обмі­ну, їхня праця не може бути виражена інакше як через прирів­нювання одного товару до іншого. Конкретна праця в процесі обміну стає формою прояву абстрактної праці. У нашому при­кладі конкретна праця скотаря є засобом вираження загально­людської абстрактної праці.

Праця виробника сокири і праця скотаря є працею приват­них виробників, відокремлених власників. Проте в процесі обмі­ну продукт приватної праці скотаря відіграв роль еквівалента, тобто виступив безпосередньо як продукт суспільної праці. Оскільки обмін здійснився, остільки приватна праця скотаря «ствердила», що на виробництво сокири затрачено суспільну пра­цю. Отже, приватна праця в процесі обміну виступає як втілення суспільної праці.

Таким чином, внутрішні суперечності, втілені в товарі і пра­ці, яка виробляє товар, в процесі обміну знаходять своє зовнішнє вираження. У цьому процесі дві різні властивості товару і праці, яка його виробляє, ніби відокремлюються одна від одної і розмі­щуються на різних полюсах. Товар у відносній формі вартості виступає як споживна вартість, продукт конкретної, приватної праці, а товар, що відіграє роль еквівалента,— як вираз вартості, абстрактної праці, втілення суспільної праці.

Повна, або розгорнута, форма вартості

Розвиток суспільного поділу пращ і зростан­ня виробництва, яке тривало, зумовили дальший розвиток обміну Дедалі більша кількість продуктів втягувалась у процес обміну. Він став регулярнішим. В результаті першого великого суспільного поділу праці (відокремлення скотарства від земле­робства) худобу вже не випадково, а систематично почали обмі­нювати на інші товари. Решта товарів (зерно, сокири тощо) по­чала виступати як еквіваленти щодо худоби, а худоба здебіль­шого була у відносній формі вартості.

Оскільки обмін втратив випадковий характер, всі товари, які виконують функцію еквівалента, виступають уже не як випадко­ві, а як особливі еквіваленти. Кожний з них є одним з багатьох еквівалентів, до яких прирівнюється худоба, вбмін тепер набу­ває такого вигляду:

1 вівця = 4 мішкам зерна, або = 1 сокирі, або = і т. д.

Цю форму обміну, яка виражає новий ступінь, його розвитку, називають повною, або розгорнутою, формою вартості. Вона характеризує розширення і зміцнення виробничих зв'язків. За цих умов зростає і значення точності кількісних співвідно­шень між обмінюваними товарами, оскільки обмін починає відігравати дедалі більшу роль у відшкодуванні затраченої на їх виробництво праці.

Загальна форма вартості

В результаті зростання обсягу товарного ви­робництва, розвитку процесу обміну і по­глиблення суспільного поділу праці із то­варного світу виділяється один товар, який стає еквівалентом для решти товарів, загальним еквівалентом. Розгорнута форма вартості перетворюється поступово у загальну форму вартості:

На попередніх стадіях розвитку обміну функцію еквівалента міг викогіувати будь-який товар. Роль загального еквівалента ві­діграє тільки один з товарів. Тепер вартість усіх товарів вира­жається в одному товарі, який виступає як безпосереднє втілен­ня суспільної праці. За товар, який відіграє роль загального екві­валента, можна одержати будь-який товар. Загальний еквівалент має властивість загальної обмінюваності.

Необхідність загального еквівалента пояснюється тим, що на певному етапі розвитку продуктивних сил обмін перетворився в регулярне явище, набув життєво важливого значення, почав ви­значати умови життя певної частини виробників. Стихійний розвиток виробництва продуктів як товарів загострює суперечно­сті між приватною і суспільною працею, що й зумовлює появу за­гального еквівалента.

При простій і розгорнутій формах вартості безпосередній об­мін товарів також містив у собі певні труднощі. Але вони не мали великого значення, оскільки сам обмін був випадковим, нерегу­лярним. З розвитком виробництва і обміну труднощі безпосеред­нього обміну товару на товар не зменшувалися, а, навпаки, зро­стали. У цьому виявлялося поглиблення суперечностей товарного виробництва внаслідок його розвитку, в результаті того, що де­далі більше продуктів починають виробляти для обміну. Оскіль­ки обмін перетворився в постійну життєву необхідність, утруд­нення в його здійсненні безпосередньо позначалися на долі това­ровиробників. Для того щоб існувати, вони повинні були обміню­вати свій товар на необхідний їм або одержувати за нього такий товар, який можна було обмінювати на різні інші товари. Виникла необхідність у загальному еквіваленті.

Поява загального еквівалента — результат стихійного проце­су розвитку товарного виробництва і обміну. Він не є наслідком якоїсь свідомої згоди між людьми. Той продукт, який виступав переважно як товар, тобто вироблявся головним чином для об­міну, і почав відігравати роль загального еквівалента. Функцію загального еквівалента залежно від конкретних умов виробни­цтва виконували різні товари: худоба, шкури диких звірів, риба, черепашки тощо.

Грошова форма вартості

Коли обмін поширився, вийшов за межі міс­цевого ринку, виникла необхідність закріп­лення функції загального еквівалента тіль­ки за одним товаром, який і став грішми. Гроші — це закінчена форма загального еквівалента, особливий товар, із споживною вартістю якого міцно зрослася еквівалентна форма вартості.

Аналіз розвитку обміну, форми вартості дає змогу з'ясувати суть грошей. Розвиток форми вартості, який спричинив необхід­ність грошей, був закладений вже в простій формі її. К. Маркс вперше проаналізував процес розвитку форми вартості, узагаль­нив гігантський матеріал з історії обміну. Логічна послідовність розвитку форми вартості відповідає історичному процесу роз­витку обміну. Вона відображує розвиток реальних суперечностей обміну і товарного виробництва, про які було сказано вище. Роль грошей виконували різні товари. Але поступово, в про­цесі розвитку виробництва вона закріпилася за золотом. Це пояснюється не якимись надприродними властивостями золота. Природа, писав К. Маркс, не створює грошей, як не створює вона й банкіра. Справа в тому, що розвиток ремесла привів до зростання добування й обробітку металів, поширення металевих грошей. Поява металевих грошей пов'язана з другим великим суспільним поділом праці — відокремленням ремесла від земле­робства, коли виникло виробництво, спеціально призначене для обміну,— товарне виробництво. Спочатку для металевих грошей "використовували мідь, бронзу, срібло і тільки пізніше—золото. Благородні метали за своїми природними властивостями (однорідністю, подільністю, збереженістю) найбільшою мірою пристосовані до суспільної ролі грошей. Золото було відоме лю­дині раніше від інших металів. Проте на добування золота по­трібно було дуже багато праці. Тому процес закріплення за ним ролі грошей був тривалим. Як гроші золото набуло безрозділь­ного панування лише в XIX ст., коли були відкриті його багаті запаси і більш розвинувся світовий ринок.

Вартість і ціна

Виникнення грошей приводить до дальшо­го розвитку форм товарного обмінуЗ поя­вою грошей усі товари прирівнюються до грошей, вартість будь-якого товару виражається в грошах. Тим самим товари набува­ють ціну. Ціна є грошовим виразом вартості товару.

Оскільки вартість товарів виражається через прирівнювання товарів у процесі обміну, зміна пропорцій обміну на всіх ста­діях розвитку форми вартості може призводити до відхилень від справжнього руху вартості товарів. Адже пропорції обміну залежать і від вартості товарів, які перебувають у відносній формі вартості, і від вартості товару-еквївалента. Поява ціни відображує дальший розвиток пов'язаних з цим суперечностей.

До появи загального еквівалента умови обміну кожного то­вару цілком залежали від обставин, що визначали дану товарну угоду. З появою грошей і цін на мінову вартість товарів почали впливати не тільки обставини, які спричинили конкретну угоду, а й загальний стан виробництва і ринку. Під впливом співвідно­шення попиту і пропозиції відхилення цін обмінюваних товарів від їхньої вартості набуває загального характеру і виявляється не тільки в кожному окремому акті купівлі-продажу, а й на всьому ринку цих товарів.

Ціни можуть набувати й речі, які не мають вартості, напри­клад необроблені ділянки землі, до яких не докладено людської праці, тобто можливе існування цін, які не виражають вартості. Отже, поява ціни відображує поглиблення суперечностей товар­ного господарства.