
- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
Теорії «трансформації капіталізму» належать до соціологічного (інституціонально-соціального) напряму, який сформувався в 60-х роках в результаті спроб об'єднати політекономію і соціологію. Представниками цього напряму є американські економісти А. Берлі, У. Ростоу, Дж. Гелбрейт, французький економіст Ж. Фурастье. Багато з них скептично ставляться до спроб знайти закономірності розвитку виробництва у співвідношенні між доходами, заощадженнями і інвестиціями. Ці економісти ставлять під сумнів універсальний характер «вічних» догм «неокласиків» (теорія граничної корисності) та їхню суспільну цінність. Прихильники соціологічного напряму на перший план ставлять суспільні відносини людей і роль цих відносин для розуміння економічних процесів. Але буржуазні економісти по-своєму трактують ці відносини, спотворюють їх з метою захисту капіталізму. Так, вони обходять головне — відносини між класами, відносини в процесі виробництва, експлуатацію робітників капіталістами. На перший план ставляться сфера обміну, споживання, форми організації ринку, принципи моралі. У підсумку робиться висновок про можливість поліпшення капіталізму через перехід до організованого ринку, удосконалення морально-етичних норм.
Нерідко вони надають вирішального значення в економіці так званим інститутам (держава, великі корпорації і профспілки), пишуть яро роль соціальних факторів тощо. Ці економісти вказують иа суперечність між інститутами і ринковою економікою як на головну суперечність, маскуючи тим самим глибокі антагонізми капіталістичного суспільства. Іноді прихильники цього напряму виступають з пропозиціями буржуазних реформ, що свідчить про спроби буржуазних ідеологів пристосуватися до обстановки в сучасному світі, в якому соціалізм стає вирішальним фактором розвитку.
До соціологічного напряму належать і ті теорії, які за основу розвитку суспільства беруть зміни в техніці виробництва (теорія стадій економічного зростання, теорії індустріального суспільства), а також інші численні теорії «трансформації капіталізму». Для всіх них характерне ігнорування капіталістичних виробничих відносин і прагнення знайти якусь альтернативу комунізму. Деякі буржуазні економісти (в результаті своїх міркувань) роблять висновок про «конвергенцію», тобто про зближення, двох світових суспільних систем.
1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 270.
Теорія "демократизації капіталу"
Тепер акціонерні товариства — головна форма підприємств в імперіалістичних країнах. Грунтуючись на цьому, буржуазні економісти твердять, що організація таких підприємств і повсюдне поширення акцій серед населення означають перетворення всіх держателів акцій, незалежно від частки в сукупному капіталі акціонерного товариства, у співвласників капіталу і одержувачів прибутку. Вони створили міф про «демократизацію капіталу», «революцію власності», що виступає як одна з основних підвалин теорії «трансформації капіталізму».
Головна вада тверджень буржуазних економістів (А. Берлі та ін.) полягає в тому, що ототожнюються два різних процеси — процес концентрації капіталу і посилення суспільного характеру виробництва, який справді відбувається при капіталізмі, і процес ліквідації приватної капіталістичної власності, ідо неможливо здійснити в рамках капіталізму. З розвитком капіталізму змінюються форми буржуазної власності — поряд з індивідуальною капіталістичною власністю виникає й стає переважаючою групова капіталістична власність (корпоративна, державно-монополістична). Але остання аж ніяк не перетворюється в суспільну, як це твердять буржуазні ідеологи. За своїм змістом вона лишається капіталістичною, бо засоби виробництва перебувають у монопольному володінні союзу, об'єднання капіталістів або в особі імперіалістичної держави — всього класу монополістичної буржуазії.
Для буржуазних економістів дуже характерно розглядати власність на засоби виробництва як формальне право на доход. Тому поширення акцій серед населення вони зображують як «розпорошення власності». Насправді придбання робітником кількох дрібних акцій не змінює його становища в капіталістичному суспільстві — він, як і раніше, позбавлений засобів виробництва, змушений продавати свою робочу силу.
Акціонерна форма підприємств стимулю.е централізацію суспільного багатства в руках жменьки капіталістів, полегшує їм привласнення результатів суспільної праці в масштабах, що дедалі зростають. «Демократизація» володіння акціями,— писав В. І. Ленін,— від якої буржуазні софісти й опортуністичні «теж-соціал-демократи» сподіваються (або запевняють, що сподіваються) «демократизації капіталу», посилення ролі і значення дрібного виробництва і т. п., на ділі є одним із способів посилення могутності фінансової олігархії» 1
1 Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 27, с. 324—325.
Одним з сучасних різновидів міфа про «демократизацію капіталу» є політика «інвестиційної заробітної плати». Суть її полягає в примусовому вилученні частини заробітної плати, замість якої видаються цінні папери — боргові зобов'язання підприємців. При цьому пропагуються ідеї про перетворення робітників у власників. Насправді ж таким шляхом монополісти акумулюють частину доходу робітників, використовуючи його або для нових капіталовкладень, або для передачі банкам у вигляді позичкового капіталу. В обох випадках політика «інвестиційної заробітної плати» приносить вигоди монополістам. Вони мають можливість протягом п'яти-десяти років вільно розпоряджатися цими сумами, добуваючи додатковий прибуток.
Як своєрідний варіант вигадки про «демократизацію капіталу» виступає й теорія «людського капіталу», яку тепер визнає більшість буржуазних економістів. Під «людським капіталом» розуміють знання, навички і здібності людини, що ведуть до зростання продуктивності праці і є джерелом майбутніх заробітків. Об'єднавши під однією рубрикою фізичний і «людський капітал», буржуазні економісти намагаються замаскувати антагоністичні суперечності між працею і капіталом, показати капіталістичне виробництво як гармонійну взаємодію двох видів капіталу, а капіталістичне суспільство — як таке, що складається лише з капіталістів.
Міф про "управлінську революцію»
Багато буржуазних економістів (А. Берлі, Д. Бернхем) твердять, нібито в умовах посилення втручання держави в процес відтворення капіталісти втратили право контролю над економікою; оскільки приватна власність начебто зникла, а відносини власності зазнали докорінних змін. На цій підставі виникла теорія «управлінської революції». Найманих управляючих, які тепер здійснюють функції керівництва акціонерними товариствами, буржуазні економісти зображують як «довірених народу». На думку прихильників цієї теорії, управляючі керуються вже не мотивом прибутку, а інтересами народу, суспільства.
Щоб виправдати свої вигадки, буржуазні економісти використовують факт відокремлення капіталу-власності від капіта-лу-функції, про що писав ще К. Маркс. З розвитком акціонерних товариств справді функціонуючий капіталіст розпоряджається чужими капіталами, а власники великих володінь стають лише грошовими капіталістами. При імперіалізмі, коли акціонерна форма підприємства стала головною, відокремлення власності на капітал від застосування капіталу досягло величезних розмірів.
Сучасний науково-технічний прогрес і посилення суспільного характеру виробництва сприяють підвищенню ролі інженерів, техніків, економістів в управлінні господарством. На цій підставі буржуазні ідеологи намагаються довести, ніби капіталісти-власники втратили владу над виробництвом, видають акціонерні підприємства загальнонародними, підмінюючи питання про форму власності питанням про форму управління. Проте форму управління підприємствами визначає панівний спосіб виробництва.
Буржуазні економісти навмисно заплутують питання про класову приналежність управляючих. Насправді немає особливого класу управляючих, який ніби замінив клас буржуазії. Якщо мати на увазі нижчі ланки управлінського апарату, тобто тих, хто бере участь у процесі матеріального виробництва, то ці люди належать до найманих працівників і одержують заробітну плату. Вони не наділені функціями обирати рішення про напрям діяльності підприємства, брати участь у розподілі прибутку. Щодо вищих управляючих, то вони належать до монополістичної буржуазії. їхні величезні доходи є однією з конкретних форм додаткової вартості. Призначення теорії «управлінської революції» — замаскувати панування фінансової олігархії і зростання її прибутків.
«Держава загального благоденства»
Одним із ідеологічних засобів маскування державно-монополістичного капіталізму є поширення теорії «держави загального благоденства». Суть цієї теорії полягає у твердженні, ніби буржуазна держава взяла на себе відповідальність за забезпечення всім громадянам здорового і гідного рівня життя, що через бюджет держава начебто перерозподіляє доходи на користь бідних, в результаті чого багатих і бідних дедалі більше витісняють середні класи з середніми доходами. Так, американський економіст П. Самуельсон вважає, що «дедалі більша частина національного продукту йде в колективне споживання. І дедалі зростаюча частина національного доходу передається від відносно багатих до відносно бідних».
Буржуазну державу ця теорія зображує як надкласову, що діє в інтересах усього суспільства, усіх його класів, прошарків і груп. Проте насправді вона є органом класового панування буржуазії, насамперед монополістичної. Тому і її політика має класовий характер.
Під тиском класової боротьби трудящих буржуазна держава іноді змушена йти на деякі поступки. Але це не змінює основного напряму, змісту і ролі політики буржуазної держави.
Кошти, що їх вилучають у населення у формі податків, в основному надходять в сейфи монополій при оплаті воєнних замовлень, наданні субсидій тощо.
Про те, що насправді доходи не перерозподіляються на користь робітничого класу, свідчить зниження його частки в національному доході. Так, якщо в розвинутих капіталістичних країнах ця частка в середині минулого століття дорівнювала приблизно 50%, то тепер вона знизилася до 30—40%.
Ні про яке «вирівнювання доходів» багатих і бідних при капіталізмі не може бути й мови. Безодня між багатими і бідними не скорочується, а поглиблюється. Разючий контраст між доходами мільйонерів і доходами трудящих важко приховати.
У. Ростоу та інші буржуазні економісти намагаються представити США суспільством «безпрецедентного достатку». Для доказу ніби наявного в США «достатку» вони посилаються на надлишок товарів, особливо продовольчих, прагнуть довести, що метою капіталістичного виробництва є не добування прибутку, а задоволення потреб трудящих.
Неспроможність цих тверджень видно з того, що уряд США був змушений офіційно висунути програму боротьби з бідністю. Сама постановка цієї проблеми не випадкова і свідчить про те, що в США багатство існує не для всіх. Навіть за офіційними американськими даними, в США налічується 35 мли. осіб, які живуть на межі злиднів.
«Обіцянки «оздоровити» капіталізм і створити в його рамках «суспільство загального благоденства» зазнали очевидного провалу»,— говорив Л. І. Брежнєв у доповіді на XXV з'їзді КПРС 1.
Теорія "індустріадьного суспільства»
В умовах науково-технічної революції буржуазні економісти (Дж. К. Гелбрейт, У. Ростоу та ін.) висунули так звані технократичні теорії, в яких містяться спроби пояснити основні соціально-економічні явища змінами безпосередньо в галузі техніки.
На думку авторів цих теорій, технічний прогрес і зростання великого машинного виробництва привели розвинуті капіталістичні країни до «індустріального суспільства», що характеризується високим рівнем промисловості, провідною роллю міст, єдиним внутрішнім ринком, поглибленим професійним розподілом праці, широко розвинутою системою загальної освіти, наявністю «спільних ідеалів», насамперед прагнення до «досягнення успіху».
Як видно, з визначення виключено якісну характеристику соціально-економічного ладу суспільства, що дає можливість буржуазним ідеологам зображати «індустріальне суспільство» як єдину модель для всіх країн. Насправді ця модель наповнена суто капіталістичним змістом. Замість аналізу характеру власності на засоби виробництва автори обмежуються твердженням, що виробництво товарів і послуг буде зосереджено в руках великих організацій.
«Індустріальне суспільство» його ідеологи характеризують також посиленням активності держави в галузі економіки, внутрішньої і зовнішньої політики. Насправді мова йде про посилення державно-монополістичного капіталізму.
На думку буржуазних теоретиків, в «індустріальному суспільстві» зберігаються класи або соціальні групи, що грунтуються на розподілі праці. Разом з тим вони твердять, що розви ваються нові відносини між управляючими і тими, ким управляють. Тут чітко проявляється прагнення підмінити поділ суспільства на класи поділом людей за професіями, заняттям і замаскувати класову структуру й класовий антагонізм буржуазного суспільства.