Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,

Дальший розвиток продуктивних сил феодалізму

Завдяки перевагам економічної системи фе­одалізму перед рабовласницькою до життя були покликані нові, більш високі продук­тивні сили. У сільському господарстві ши­роке застосування дістали зроблені з заліза знаряддя праці. З розвитком землеробських знарядь підвищився агротехнічний рівень сільського господарства. Виникли нові галузі рільництва. Зросло значення тваринництва.

Ремісниче виробництво зазнало також істотних змін.

Для удосконалення знарядь праці першочергове значення мало поліп­шення процесів плавлення й обробки металу. З'явилися найпростіші волочиль­ні й прокатні стани для виробництва листового заліза і дроту. Вже в XV ст. почали застосовувати токарні, шліфувальні, гвинторізальні верстати, хоча й дуже примітивні. З'явилися перші свердлильні верстати, які приводяться в рух водяним колесом. Верхньобійне водяне колесо використовувалось як дже­рело енергії в гірничій і лісопильній справі, паперовому і пороховому вироб­ництві. Розвивалася будівельна справа.

Певні технічні зрушення відбулися в текстильній промисловості. Дістають поширення ткацькі верстати, в XIV—XV ст. здійснюється перехід до горизон­тальних верстатів. У 1600 р. був винайдений стрічковий ткацький верстат, Наприкінці XVI ст. дістала поширення самопрядка. У сукноробстві починають застосовувати снувальні барабани, сукновальні млини. Про значні досяг­нення -в техніці виробництва феодальної епохи свідчило винайдення . годин* ннка, паперу, книгодрукування. Винайдення компаса сприяло дальшому роз­витку судноплавства і мореплавання. Був створений новий тип морського корабля (каравела), який відрізнявся великою рухливістю і маневреністю.

Прогрес у техніці виробництва, підвищення професійної май­стерності трудящих свідчили про зростання продуктивних сил феодального суспільства. Разом з тим розвиток виробництва де­далі більше наштовхується на вузькі рамки феодальних вироб­ничих відносин, які гальмують дальше його зростання. Невідпо­відність між продуктивними силами, які зросли, і відсталими виробничими відносинами об'єктивно вела до загострення всіх властивих феодалізму суперечностей: між селянами і феодала­ми; між трудящими (селянами і ремісниками) і буржуазією, що виникала в надрах феодалізму, з одного боку, феодалами і фео­дальним ладом — з другого; між містом і селом; між розумовою і фізичною працею; натуральним характером феодального ви­робництва і зростаючим товарним господарством.

Розклад феодалізму

Виробництво ремісників і селян в тій його частині, яка призначалася для обміну, було виробництвом товарів. Просте товарне господарство ремісників і селян являло собою в надрах феодалізму ту базу, на основі якої зростали капіталістичні виробничі відносини. Розвиток про­дуктивних сил сільськогосподарського і ремісничого виробни­цтва, поглиблення суспільного поділу праці між містом і селом посилили ринкові зв'язки між окремими господарствами і при­вели до утворення місцевих ринків, а потім пожвавлені еконо­мічні зв'язки між господарськими районами і містами зумовили створення національного ринку.

Різні товаровиробники витрачали різну кількість часу на ви­робництво тих самих товарів. Товаровиробники, в яких затрати праці внаслідок гірших умов виробництва були вищі, повертали їх при продажу товарів лише частково і зрештою розорялися. Інші збагачувалися за рахунок кращих умов їхньої праці і при­власнення продуктів чужої праці. Дальший розвиток товарно-грошових відносин прискорив процес економічного розшаруван­ня товаровиробників: з одного боку, виділялася маса людей, позбавлених засобів виробництва і засобів існування, а з дру­гого — утворювалася невелика група багатіїв.

Важливе значення для виникнення капіталістичного укладу господарства мало розширення ринку за національні рамки. Світовий ринок мав величезний попит на товари. Проте цехове ремесло виробляло їх в обмеженій кількості. Цеховий устрій з його замкненістю, рутиною, суворою регламентацією технології і обсягу виробництва стримував економічний розвиток суспіль­ства. У цих умовах деякі цехові майстри, обходячи цеховий устагв, почали розширювати виробництво, збільшувати кількість працю­ючих в майстерні і тривалість робочого дня. Окремі майстри переносили виробництво в село, де не було цехового контролю, і роздавали замовлення підмайстрам додому. Монопольний стан цехів підривався. Найбагатші ремісничі майстри, які експлуату­вали найманих робітників, перетворювалися в капіталістів, а ма­са підмайстрів і учнів, гноблена злиднями,— в пролетарів, по­збавлених засобів виробництва і змушених продавати свою ро­бочу силу як товар.

У зародженні буржуазних форм господарства велику роль відіграв торговий капітал, який зростав із розвитком товарно-грошових відносин. Роль торгового капіталу подвійна. З одного боку, купець міг підкорити собі дрібного товаровиробника (ре­місника чи селянина) і примусити його працювати на себе. Він не вносив у виробництво ніяких технічних і організаційних ново­введень, але перетворював дрібного товаровиробника фактично в найманого робітника, зберігши, проте, його зовнішню самостій­ність. З другого боку, сам безпосередній виробник товарів інко­ли ставав промисловим капіталістом і купцем.

Процес розкладу феодальних і становлення капіталістичних відносин відбувався не тільки в місті, а й у селі. «Ще задовго до того,— писав Ф. Енгельс,— як стіни рицарських замків були пробиті ядрами нових гармат, їх фундамент був підірваний гріш­ми. Фактично порох був, так би мовити, звичайним судовим ви­конавцем на службі у грошей» 1.

Господарство феодала дедалі більше втягувалося в ринковий оборот і підпадало під владу грошей. Якщо розміри панщини і оброку обмежувались обсягом потреб феодала і його почту, то грошова форма ренти збільшила повинності селян. Селяни тепер постійно відчувають потребу в грошах. Купці через не­еквівалентний обмін і лихварі наданням кабальних позичок ще більше посилювали експлуатацію селянства. Розвиток товарно-грошових відносин прискорював диференціацію, розшарування селянства на соціальні групи. Тоді як більшість селян перебу­вала в злиднях, задихалась від непосильної праці і розорялась, зростав сільський куркуль, який відкуплявся від феодала і, в свою чергу, ставав експлуататором найбідніших селян.

Становлення капіталістичного способу виробництва було прискорено застосуванням найгрубіших методів насильства з бо­ку обуржуазнених землевласників, міської буржуазії і держав­ної влади. Насильство, підкреслював К. Маркс, відіграло роль повитухи, яка прискорила народження нового, капіталістичного способу виробництва.