- •Політична економія підручник
- •Капіталістичний спосіб виробництва
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 1. Суспільне виробництво і його роль у розвитку людського суспільства
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. З, с. 25.
- •2. Співвідношення між виробництвом, розподілом, обміном і споживанням
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 679—680.
- •§ 3. Критика буржуазних і ревізіоністських спотворень поняття «економічні відносини»
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 19, с. 22.
- •§ 4. Діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Суспільно-економічна формація
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 12, с. 669.
- •§ 5. Метод політичної економії
- •§ 6. Економічні категорії і економічні закони
- •§ 7. Класовий і партійний характер політичної економії
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 38.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 19#
- •§ 2. Рабовласницький спосіб виробництва
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с. 336,
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 21, с. 390.
- •§ 1. Загальний характер товарного виробництва при капіталізмі
- •§ 2. Товар і його властивості
- •1 Маркс /с.; Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 50.
- •§ 3. Форма вартості. Виникнення грошей
- •§ 4. Суть грошей та їхні функції
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 145.
- •§ 5. Закон вартості
- •§ 6. Товарний фетишизм
- •§ 7. Критика буржуазних теорій вартості і грошей
- •§ 1. Перетворення грошей у капітал
- •§ 2. Робоча сила як товар
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. Ш..
- •§ 3. Виробництво додаткової вартості
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 192.
- •§ 4. Суть капіталу*. Постійний і змінний капітал
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 168.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 2, с 349.
- •§ 5. Два способи підвищення ступеня експлуатації робітничого класу
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 479.
- •§ 7. Капіталістичне машинне виробництво і посилення експлуатації робітників
- •§ 8. Єдність і відмінність абсолютної і відносної додаткової вартості
- •§ 9. Основна економічна суперечність капіталізму. Основний економічний закон капіталізму
- •§ 1. Суть заробітної плати в капіталістичному суспільстві
- •§ 2. Основні форми і системи заробітної плати
- •1 Див.: Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 525.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 2, с. 502.
- •§ 3. Еволюція форм і систем заробітної плати
- •§ 4. Диференціація і дискримінація я оплаті робочої сили
- •§ 6. Критика буржуазних теорій заробітної плати
- •§ 1. Капіталістичне відтворення
- •1 Ленін в. І, Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •2 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 543,
- •§ 2. Технічний прогрес і нагромадження капіталу
- •1 Маркс /0, Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 602.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 292.
- •1 Маркс /(., Енгельс ф. Твори, т. 23, с. 595.
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 177—178.
- •1 Маркс к-, Енгельс ф, Твори, т. 23, с. 594.
- •§ 3. Процес капіталістичного нагромадження і утворення резервно! армії праці
- •§ 4. Загальний закон капіталістичного нагромадження. Відносне й абсолютне погіршення становища робітничого класу
- •§ 5. Пролетаризація трудящих і зміни в структурі робітничого класу в умовах сучасного капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 416.
- •§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії
- •§ 2. Оборот капіталу. Основний капітал і оборотний капітал
- •§ 3. Оборот змінного капіталу і його вплив на річну масу і річну норму додаткової вартості
- •§ 1. Перетворення додаткової вартості в прибуток
- •§ 2 Норма прибутку і фактори, що її визначають
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. С. 265.
- •§ 3. Утворення середньої норми прибутку і перетворення вартості товару в ціну виробництва
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 94.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 2, с. 299.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 202.
- •§ 4. Закон тенденції норми прибутку до зниження
- •§ 1. Суть торгового капіталу і торгового прибутку
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 289. * Див.: там же, с. 291.
- •§ 2. Форми капіталістичної торгівлі
- •§ 3. Позичковий капітал і позичковий процент
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. І, с. 389.
- •§ 4. Капіталістичний кредит
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 306.
- •§ 6. Роль кредиту в розвитку капіталізму і загостренні його суперечностей
- •1 Маркс /с, Енгельс ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 445.
- •§ 7. Грошовий обіг у капіталістичному суспільстві
- •§ 1. Капіталістична земельна рента
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 104.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 5, с. 99.
- •§ 3. Абсолютна рента
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 34.
- •§ 4. Ціна землі як капіталізована рента
- •§ 5. Розвиток капіталізму в сільському господарстві
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 181.
- •1 Маркс к., Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 365.
- •2 Ленін в. L Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 57.
- •§ 1. Сукупний суспільний продукт і його складові частини
- •§ 2. Просте і розширене відтворення суспільного капіталу
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. З, с. 54.
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 24, с. 535.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 1, с. 76.
- •3 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 152—153.
- •2 Див.: Ленинскнй сборник XXXVIII. М., 1975, с. 86—94.
- •§ 4. Національний доход капіталістичного суспільства. Його виробництво і розподіл
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с. 71.
- •§ 5.Антагоністичні суперечності капіталістичного відтворення. Економічні кризи надвиробництва
- •§ 6. Циклічний карактер капіталістичного відтворення
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 4, с, 59.
- •§ 7. Критика аитимарксистських теорій криз
- •§ 1. Закономірності виникнення і суть імперіалізму
- •1 Ленін в. І. Повн, зібр. Творів, т. 27, с. 296,
- •1 Маркс /с. Енгельс ф. Твори, т. 4, с. 161.
- •2 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 362.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 304.
- •I 3. Концентрація і централізація банківського капіталу. Банківські монополії і нова роль банків
- •§ 4. Фінансовий капітал і фінансова олігаркія
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 323. 3 Див.: там же.
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 329.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 337,
- •§ 1. Вивіз капіталу
- •§ 2. Економічний поділ світу союзами капіталістів
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 349.
- •§ 3. Територіальний поділ світу великими державами і боротьба за його переділ. Міжнародна політика імперіалістичних держав
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 365.
- •§ 4. Система світового капіталістичного господарства
- •1 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 27, с. 363.
- •§ 2. Імперіалізм — монополістичний капіталізм
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 30, с. 154.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 26, с. 65.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. Зо, с. 155.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 271.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с 267.
- •§ 5. Закон нерівномірності економічного і політичного розвитку капіталізму
- •1 Маркс к, Енгельс ф. Твори, т. 26, ч. 2, с. 554.
- •1 Ленін в. 1. Повн. Зібр. Творів, т. 37, с. 111.
- •§ 6. Критика антипенінських теорій Імперіалізму
- •§ 1. Суть і найважливіші риси загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Етапи загальної крюм капіталізму
- •1 Брежнєв л. /.Ленінським курсом, т. 6, с. 56ft»
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партії. Документи і матеріали, с. 268.
- •1 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали» с. 268.
- •§ 2. Основні форми державно-монополістичного капіталізму
- •§ 1. Крах колоніальної системи як прояв загальної кризи капіталізму
- •§ 2. Неоколоніалізм
- •3. Два шляхи розвитку молодих національних держав. Соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 14.
- •§ 1. Нові фактори, що впливають на виробництво і привласнення додаткової вартості
- •§ 2. Система монопольних цін
- •§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку
- •§ 4. Своєрідність дії закону середньої норми прибутку в умовах сучасного капіталізму
- •§ 3. Боротьба трудящих сільського господарства проти гноблення монополій і великих землевласників у капіталістичних країнах. Аграрні програми комуністичних і робітничих партій
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 41, с. 17і.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 13, с. 119.
- •2 Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали, с. 278.
- •§ 1. Науково-технічна революція і загострення суперечностей капіталістичного відтворення
- •§ 2. Особливості внутрішнього ринку головних капіталістичних країн на сучасному етапі
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
- •1 Див.: Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 23, с. 31.
- •1 За мир, безпеку, співробітництво і соціальний прогрес у Європі. До підсумків Конференції комуністичних і робітничих партій Європи. Берлін, 2у—• зо червня 1976 року, с. 29.
- •§ 1. Загальна характеристика сучасної буржуазної політичної економії
- •1 Хансен 3. Зкономические цикли и национальиьій доход. М., 1959, с. 241,
- •§ 3. Критика теорії «свободи підприємництва»
- •§ 5. Критика теорій «трансформації капіталізму»
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с 32.
- •§ 7. Сучасні реформістські і ревізіоністські економічні теорії
- •2 Ленін в. І. Повн. Зібр. Творів, т. 18, с. 336.
- •1 Брежнєв л. /. Ленінським курсом, т. Б, с. 577.
- •1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. Зо.
- •1 Ленін в. /. Пови. Зібр. Творів, т. 41, с. 72—73.
- •1 Ленін в. /. Повн. Зібр. Творів, т. 29, с. 229.
1 Матеріали XXV з'їзду кпрс, с. 31—32.
Про спланований капіталізм» і про неможливість усунення криз
Незважаючи на всі зусилля, буржуазній державі і монополіям не вдалося усунути циклічність відтворення, кризи надвиробництва. Буржуазна держава внаслідок своєї класової природи не спроможна ліквідувати головну основу економічних криз — приватнокапіталістичну власність на засоби виробництва. Більше того, охорона капіталістичного ладу, гарантування недоторканості приватнокапіталістичної власності — головна мета діяльності буржуазної держави.
Із розвитком імперіалізму відбувається процес прогресуючого посилення суспільного характеру виробництва. В умовах сучасного капіталізму він виявляється в збільшенні розмірів підприємств, прискоренні і поглибленні суспільного поділу праці і спеціалізації підприємств. В умовах монополістичного капіталізму посилення суспільного характеру виробництва спричинило підвищення рівня організації виробництва на окремому підприємстві, організації виробництва і обміну в масштабах великих виробничо-збутових комплексів, якими є монополістичні об'єднання. Державні заходи щодо регулювання виробництва поступово переплітаються з програмами окремих монополій, а також з їхніми спільними діями як наслідком картельних та інших зв'язків. Так з'явилося державно-монополістичне програмування економіки. Проте, оскільки зберігається панування капіталістичної власності, залишається непорушним приватнокапіталістичний характер привласнення результатів виробництва, у масштабі всього суспільного виробництва і далі панує анархія. Організація виробництва і обміну в умовах сучасного капіталізму неминуче залишається частковою, обмеженою, вона суперечить анархії товарно-капіталістичного виробництва.
Буржуазна держава не спроможна повністю овоЛодіти процесом відтворення. Про це свідчить практика державного програмування, наприклад, у Франції і Японії, де на період у п'ять і більше років розробляються погоджені програми дій держави і монополій. Це — найбільш розвинута система державно-моно-полістнчного програмування. Але й тут за межами програмування фактично лишається немонополістичний сектор, і спроби поставити його в загальні рамки регулювання, як правило, не дають бажаних результатів. Що ж до монополій, то вони, беручи участь у розробці контрольних цифр програм розвитку, керуються насамперед не інтересами суспільства, а власними інтересами. Тільки у виняткових випадках програма відповідає інтересам усіх монополістичних груп. Залежно від кон'юнктури ринку монополії запрограмовані обсяги виробництва.
Так зване «перевиконання» програми в роки доброї кон'юнктури відповідає об'єктивним закономірностям капіталістичного нагромадження і тому передує періоду поганої кон'юнктури, коли програма «недовиконується». Державно-монополістичне програмування лише видозмінює, але не відміняє властивого капіталістичному відтворенню циклічного характеру. Щоб подолати циклічність економіки, буржуазна держава повинна була б позбавити монополії можливості використовувати нагромадження на свій розсуд, а це означає посягнути на панування приватної власності.
Буржуазна держава не має реальних можливостей, щоб своєчасно передбачити зміни ринкової кон'юнктури. Внаслідок комерційної таємниці неможливо забезпечити приплив статистичних відомостей, потрібних для ефективного прогнозування і регулювання економіки.
Навіть тоді, коли прогноз збігається з дійсністю, засобів, до яких держава може вдатися, не досить. Відомо, що матеріальною основою циклу є рух основного капіталу. У сучасній капіталістичній економіці велике значення мають фонди домашнього господарства, від періодичного оновлення яких залежить коливання попиту на споживчі товари тривалого користування. Припустимо, що прогноз передбачає скорочення попиту на устаткування і споживчі товари тривалого користування. Держава може збільшити розміри власного будівництва, дати додаткові замовлення монополіям, які випускають ці види продукції, надати податкові пільги з капіталовкладень, полегшити умови продажу споживчих товарів на виплат, компенсувати скорочення виробництва в машинобудуванні і галузях, що випускають споживчі товари тривалого користування, зростанням попиту на інші товари. Але вона не може закупити всю нереалізовану продукцію й устаткування, примусити капіталістів замінювати устаткування негайно після його встановлення, а споживача — купувати нові товари тривалого користування відразу після придбання аналогічних товарів.
Здебільшого буржуазна держава не може вжити скільки-небудь ефективних заходів щодо врегулювання економічного циклу. Підвищення або зниження податків, дисконтної ставки позичкового процента та інші заходи звичайно зустрічають протидію окремих груп монополістичної буржуазії, яким вони невигідні. Далеко не завжди можлива й координація дій між урядами різних капіталістичних країн: заважають міжімперіалі-стичні суперечності. Та оскільки існує розвинутий світовий ринок, жодна з країн не може запобігти погіршенню економічної кон'юнктури, якщо в інших країнах не здійснюють таких заходів.
Нарешті, не завжди вжиття певних заходів антикризової державної політики відповідає загальнокласовим інтересам буржуазії. В умовах промислового піднесення знижується рівень безробіття, робітничий клас, як правило, добивається збільшення заробітної плати. Але капіталісти заінтересовані у збільшенні безробіття, зниженні життєвого рівня трудящих і аж ніяк не завжди прагнуть запобігти кризам. Невелику кризу вони розглядають як наступ на життєвий рівень трудящих.
Нерідко таке «кровопускання» роблять ще до того, як в економіці намічається перелом кон'юнктури. Буржуазія підносить «дефляційні» заходи як боротьбу з інфляцією і кризою платіжного балансу. Насправді зміст їх — це наступ проти трудящих, а результат — застій або кризовий спад економіки.
Економічна криза 1974—1975 pp., а також інші кризові явища, що вразили багато сфер життя буржуазного суспільства, свідчать про безсилля державно-монополістичного регулювання перед стихійними законами капіталістичного способу виробництва, яке грунтується на пануванні капіталістичної власності на засоби виробництва. Тепер вже ніхто не може заперечувати існування кризи державно-монополістичного регулювання економіки як прояву дальшого поглиблення загальної кризи капіталізму. Життя знов і знов підтверджує справедливість ленінських слів про те, що «повної планомірності, звичайно, трести не давали, не дають досі і не можуть дати» *.
Нестійкість капіталістичної економіки
Поряд з періодичними кризами надвиробництва є ряд інших об'єктивних процесів, що розхитують економіку капіталізму в період його загальної кризи. На XXV з'їзді КПРС у доповіді Л. І. Брежнєва відзначалось, що «різке скорочення виробництва і зростання безробіття в більшості капіталістичних країн переплелися з такими серйозними потрясіннями світового капіталістичного господарства, як валютна, енергетична, сировинна кризи. Особливої гостроти кризовим процесам надала інфляція»2.
1 Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 33, с. 64.
2 Матеріали XXV з'їзду КПРС, с. 31.
У сучасних умовах нестійкість капіталістичної економіки особливо наочно проявляється в розладі грошового обігу, інфляції, нестійкості платіжних балансів, валют. Зростання панування монополій, посилення зрошування монополій з державою, нерівномірність економічного розвитку призвели до кризи золотого стандарту і глибокого розладу грошового обігу капіталістичних країн. При золотому обігу або при паперових грошах, розмінних на золото, будь-яке підвищення цін, якщо воно не було зумовлене зростанням суспільних витрат виробництва, з часом призводило до зворотного результату — зниження цін і встановлення правильних пропорцій між товарним і грошовим обігом. Із зростанням капіталістичних монополій дедалі більшу частину товарної продукції почали реалізовувати по монопольних цінах. Намагання тривалого суміщення системи монопольних цін з грошовим обігом, що грунтується на золоті, виявилося неспроможним. В результаті — глибоке потрясіння грошової системи капіталізму і крах золотого стандарту. Це сталося в 30-х роках XX ст.
Виник новий тип грошового обігу, який більшою мірою відповідав системі монопольних цін. Для нього характерні відмова від вільного розміну паперових грошей на золото в межах певної країни (це право з обмеженнями було збережено лише за іноземними громадянами й організаціями), визначення випуску паперових грошей потребою держави, а не величиною золотого забезпечення. Золотий запас перетворився тільки в резерв світових грошей. Щоб підтримати таку систему у відносній рівновазі, потрібно було запровадити захисні імпортні мита, організувати демпінг товарів.
Цей процес триває й досі. Так, за першу половину 1979 р. загальна сума коштів обороту зростала швидше, ніж валовий внутрішній продукт: у США в 2 рази, а в країнах ЄЕТ в 3—4 рази. Це призвело до дальшого зростання споживчих і оптових цін, до нового підвищення вартості життя.
Погіршенню платіжного балансу сприяє й зростання державних витрат. Зростання воєнних витрат спричинює безпосереднє збільшення валютних видатків даної країни за рубежем і послаблення її платіжного балансу. Держава сприяє збільшенню попиту на внутрішньому ринку і імпорту сировини, палива та інших товарів. Збільшення імпорту аж ніяк не компенсується експортом, особливо коли зростають воєнні витрати.
Такими є причини постійної нестійкості платіжних балансів капіталістичних країн і нинішньої надзвичайно гострої міжнародної валютної кризи.
Конкретні фактори, що спричинили значне загострення міжнародної валютної кризи, такі. Після другої світової війни, користуючись своєю гегемонією в капіталістичному світі, США нав'язали іншим капіталістичним країнам паперовий долар як валюту для міжнародних розрахунків нарівні з золотом. У них був великий золотий запас (наприкінці 1949 р. більш ніж 70% запасів золота капіталістичного світу), і вони забезпечували розмін на золото тих доларів, які пред'являли іноземні банки. США використовували особливе становище своєї валюти в капіталістичному світі і оплачували доларами свої капіталовкладення в інших країнах й витрати, пов'язані з агресивною політикою.
В результаті вибухнула доларова інфляція. За межами США нагромадилася велика маса знецінених доларів. В цих умовах найбільші капіталістичні банки припинили обмін паперових доларів на золото. США змушені були офіційно провести девальвацію і підвищити ціну золота в доларах. Долар був девальвований. Офіційну «ціну» золота було підвищено з 35 до 42,2 дол. за унцію. У наш час «ціна» золота на капіталістичних ринках зросла приблизно до 400 дол. за унцію. Долар і далі знецінюється, а держателі доларів зазнають величезних втрат. Великі втрати мають насамперед країни, що розвиваються, валютні резерви яких зберігаються головним чином у доларах. Але основний тягар валютної кризи ліг на трудящі маси.
Сучасний інфляційний процес живиться з двох джерел. З одного боку, підвищення монопольних цін викликає потребу в зростанні грошового обороту; випуску нових паперових грошей заднім числом закріплює підвищення цін. З другого боку, зростаючі державні витрати, переважно на воєнні цілі, викликають збільшення кількості паперових грошей, які надходять в оборот, що дає змогу монополіям порівняно легко підвищувати ціни.
У наш час інфляція в капіталістичному світі набула величезних розмірів і стала абсолютно «некерованою». Проте якщо раніше інфляція розвивалась в основному в періоди воєн і післявоєнної розрухи, то тепер вона розвивається на всіх фазах капіталістичного укладу і навіть у його кризовій фазі. Інфляція набула міжнародного характеру.
Здійснення провідними імперіалістичними державами спільних державно-монополістичних заходів, спрямованих на врегулювання валютної сфери, не дає позитивних результатів і зрештою веде до поглиблення економічних, соціальних і політичних антагонізмів.
Великі ускладнення в капіталістичній економіці спричинила енергетична криза. її головна причина в самій суті капіталістичного способу виробництва, у неможливості в умовах капіталізму цілеспрямовано і в загальнонаціональному масштабі збалансувати використання в інтересах усього суспільства енергетичних та інших сировинних ресурсів. Енергетична криза не тільки згубно позначається на економіці, а й зачіпає також політичні відносини розвинутих капіталістичних країн та їхні відносини з країнами, що розвиваються.
Що ж до нафтових монополій, то вони за цих умов казково збагачуються. Стримуючи в корисливих цілях розробку власних природних ресурсів, грабуючи країни, гікі розвиваються, вони штучно створюють дефіцит нафтових продуктів, роздувають на них ціни.
Ця тактика монополістичного капіталу не нова в історії капіталізму. На неї вказував свого часу В. І. Ленін у статті «Про нафтовий голод» (квітень 1913 p.). 1