Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Паламарчук В.В. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
5.08 Mб
Скачать

§ 3. Монопольний надприбуток — специфічна сучасна форма капіталістичного прибутку

Монополістична власність і монопольний надприбуток

В епоху вільної конкуренції, коли типовою була одноосібна форма капіталістичної влас­ності, норма прибутку в кожній галузі ка­піталістичного господарства об'єктивно тя­жіла до середньої норми прибутку. Правда, був надлишковий прибуток, але окремий капіталіст міг одержати його, лише за­стосовуючи якесь істотне технічне удосконалення; причому цей прибуток для окремого капіталіста мав епізодичний, перехідний характер. Він міг одержувати його лише доти, поки застосову­ваний ним технічний винахід значною мірою не поширювався в певній галузі. І в умовах монополістичного капіталізму є такий прибуток від застосування технічних нововведень. Він утворює­ться й на немонополістичних підприємствах, але особливо у ве­ликих розмірах одержують його на підприємствах монополій, які мають величезні кошти, а тому можуть застосовувати досягнення науки і техніки в масштабах, немислимих для дрібних і середніх капіталістів.

Проте не той надприбуток, який одержують в результаті за­стосування технічних нововведень, є специфічним для монопо­лістичної форми капіталістичної власності. Монополії можуть мати надприбуток і без застосування нової техніки. Специфічний для монополістичної власності такий надприбуток, який є ре­зультатом концентрації в руках монополій вирішальної маси засобів виробництва, науково-технічних відкриттів і винаходів, джерел і ресурсів сировини, засобів сполучення, грошового ка­піталу, збуту товарів.

Загальний прибуток монополій включає в себе крім специ­фічно монопольного надприбутку ще й середній прибуток і до­датковий (надлишковий) прибуток, одержуваний в результаті застосування технічних винаходів. Монопольно високі ціни дорів­нюють с + v + р1 + р2 + рз, Де с + v — витрати виробництва, р1 — середній прибуток, р2додатковий (надлишковий) прибу­ток, а рз — монопольний надприбуток. У своїй господарській практиці монополії, звичайно, не розмежовують цих форм при­бутків. Вони намагаються одержати якомога більший прибуток без відмінності його форм. Але сама природа монополій визначає вилучення не прибутку взагалі, а монопольного надприбутку, без привласнення якого капіталісти не були б економічно заінтере­совані в існуванні монополій.

Джерела надприбутку монополій

Ще до панування монополістичної власності на засоби виробництва були капіталісти, які поєднували діяльність промисловця з функ­ціями купця, власність на капітал і влас­ність на землю й збагачувалися за рахунок не однієї, а двох або всіх форм додаткової вартості.

Те, що в епоху домонополістичного капіталізму було випад­ковим явищем, при імперіалізмі стало закономірністю. Представ­ники монополістичної верхівки буржуазії в результаті концент­рації в їхніх руках величезних економічних ресурсів почали вкла­дати свої капітали в різні сфери економіки —у промисловість, транспорт, торгівлю, у сфері послуг, у банківську і страхову справу і, нарешті, в сільське господарство. Тим самим доходи монополістичної буржуазії охоплюють усі форми додаткової вар­тості.

Прибуток, привласнюваний монополіями, своєю величиною виходить за межі додаткової вартості, що її виробляють на мо­нополістичних підприємствах. Він включає такі елементи:

1. Надлишок додаткової вартості створеної на підприємствах монополій внаслідок того, що там продуктивність праці, а тому й ступінь експлуатації вищі, ніж на немонополістичних підпри­ємствах.

2. Частину вартості робочої сили, що її відбирають монополії в робітників, оплачуючи їхню працю по ціні, яка нижча від вар­тості робочої сили, і продаючи їм предмети споживання по цінах, що перевищують вартість і ціну виробництва цих предметів. Привласнення монополіями частини вартості робочої сили вияв­ляється в розриві між вартістю робочої сили і рівнем заробітної плати, яку виплачують монополії, а також у розбіжності між динамікою продуктивності праці на підприємствах монополій, що виробляють предмети споживання, і динамікою цін на ці товари. Продуктивність праці зростає, і, отже, вартість предме­тів споживання знижується. Але ціни на них монополії постійно підвищують.

3. Частину тієї додаткової вартості, яку виробляють на не­монополістичних капіталістичних підприємствах, але яку при­власнюють монополії через сферу обігу, продаючи цим підпри­ємствам свої товари по високих цінах і закуповуючи їхню про­дукцію по штучно занижених цінах.

4. Вартість додаткового і частини необхідного продукту дріб-них виробників міста й села, що її захоплюють монополії через сферу обігу, продаючи цим виробникам товари по завищених цінах і скуповуючи їхню продукцію по занижених цінах. Це особ­ливо стосується вартості товарів, що їх виробляє основна маса селян.

5. Вартість, створювану в країнах застосування капіталу, який вивозять монополії. Йдеться про такі види цієї вартості:

а) додаткову вартість, яку виробляють на підприємствах, створених монополіями в країнах застосування капіталу. Моно­полії широко використовують ту обставину, що в цих країнах заробітна плата низька. Особливо низька вона в економічно сла­борозвинутих країнах;

б) частину додаткової вартості, яку виробляють на підприєм­ствах, що належать місцевому капіталу. Іноземні монополії не­рідко вкладають свої капітали в ці підприємства, привласнюючи таким чином частину створюваної там додаткової вартості;

в) вартість додаткового і частини необхідного продукту дріб­них виробників країни застосування капіталу, яку захоплюють іноземні монополії через сферу обігу за допомогою нееквіва­лентного обміну.

Отже, монопольно високий прибуток акумулює всі форми до­ходів, які одержує монополістична буржуазія внаслідок її пану­вання в економіці і експлуатації переважної більшості населен­ня імперіалістичних, колоніальних і економічно залежних країн.

Крім надприбутку, що його мають промислові монополії, мо­нополістична буржуазія одержує надприбуток і за допомогою різних фінансових операцій; до них належать емісійний і за­сновницький прибуток, який утворюється внаслідок випуску мо­нополістами цінних паперів. Монополістична буржуазія збага­чується, експлуатуючи робітничий клас і непролетарські верстви трудящих своєї країни, а також робітничий клас і непролетар­ські верстви трудящих інших країн. Існує антагонізмне тільки між монополістичною буржуазією і пролетаріатом, а й між нею і всіма трудящими. Усе це є об'єктивною основою для створення широкого антимонополістичного фронту.