- •Лекції з курсу “Кримінальне право України”. Загальна частина.
- •§ 1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання.
- •§ 2. Система кримінального права України.
- •§ 3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.
- •§ 4. Загальні та спеціальні принципи кримінального права.
- •§ 5. Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.
- •§ 6. Джерела кримінального права України.
- •§ 7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.
- •§ 8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •§ 8. Чинність кримінальних законів у просторі.
- •§ 9. Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •§ 10. Принцип громадянства та універсальний принцип дії кримінального закону.
- •§ 11. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотня сила).
- •§ 12. Поняття злочину та його ознаки.
- •§ 13. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •§ 14. Класифікація злочинів.
- •§ 15. Кримінальна відповідальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).
- •§ 16. Поняття складу злочину та його значення.
- •§ 17. Елементи та ознаки складу злочину.
- •§ 18. Види складів злочинів.
- •§ 19. Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
- •§ 20. Поняття об‘єкта злочину та його структура.
- •§ 21. Класифікація об‘єктів злочинів.
- •§ 22. Родовий та видовий об‘єкти злочинів (поняття, значення).
- •§ 23. Безпосередній об‘єкт злочину (поняття, значення).
- •§ 24. Предмет злочину.
- •§ 25. Об‘єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •§ 26. Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •§ 27. Матеріальні та формальні склади злочинів.
- •§ 28. Причинний зв‘язок та його кримінально-правове значення.
- •§ 29. Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.
- •§ 30. Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
- •§ 31. Місце, час, ситуація вчинення злочину.
- •§ 32. Суб‘єкт злочину (поняття, ознаки).
- •§ 33. Неосудність: поняття, критерії визначення. Проблема обмеженої складності в теорії кримінального права.
- •§ 34. Вік, по досягненні якого особа може нести кримінальну відповідальність.
- •§ 35. Спеціальний суб‘єкт та його види.
- •§ 36. Суб‘єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •§ 37. Поняття вини та її форми.
- •§ 38. Умисел та його види, зміст умислу.
- •§ 39. Необережність та її види.
- •§ 40. Складна вина.
- •§ 41. Випадок (казус) та його характеристика.
- •§ 42. Мотив злочину та його види.
- •§ 43. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- •§ 44. Юридична і фактична помилки та їх значення.
- •§ 45. Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
- •§ 46. Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •§ 47. Перевищення меж необхідної оборони.
- •§ 48. Крайня необхідність.
- •§ 49. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
- •§ 50. Закінчений злочин, момент закінчення окремих видів злочинів.
- •§ 51. Готування до злочину.
- •§ 52. Замах на злочин.
- •§ 53. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
- •§ 54. Співучасть у злочину (поняття, об‘єктивні та суб‘єктивні ознаки).
- •§ 55. Форми співучасті.
- •§ 56. Види співучасників.
- •§ 57. Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.
- •§ 58. Причетність до злочину та її форми.
- •§ 59. Множинність злочинів.
- •§ 60. Повторність злочинів та її різновиди.
- •§ 61. Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Розмежування кваліфікації діяння за правилами сукупності та конкуренції норм.
- •§ 62. Суть і мета покарання.
- •§ 63. Перелік основних і додаткових покарань.
- •§ 64. Позбавлення волі (характеристика).
- •§ 65. Виправні роботи (характеристика, відповідальність за ухилення від відбування цього покарання).
- •§ 66. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю (характеристика).
- •§ 67. Штраф, як міра покарання (характеристика).
- •§ 68. Конфіскація майна (характеристика).
- •§ 69. Загальні начала призначення покарання.
- •§ 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •§ 71. Призначення покарання за кількома вироками.
- •§ 72. Умовне засудження (суть, підстави, та порядок застосування).
- •§ 73. Відстрочка виконання вироку (суть, підстави, та порядок застосування).
- •§ 74. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •§ 75. Види звільнення від покарань.
- •§ 76. Звільнення з передачею особи на поруки трудовому колективу чи громадській організації.
- •§ 77. Звільнення від подальшого відбування покарання (підстави, умови, порядок).
- •§ 78. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •§ 79. Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, та порядок застосування).
- •§ 80. Примусові заходи виховного характеру (суть, підстави, та порядок застосування).
§ 68. Конфіскація майна (характеристика).
Конфіскація майна складається в примусовому безоплатному вилученні у власність держави усього чи частини майна, що є особистою власністю засудженого. Конфіскація майна може бути призначена тільки за державні і тяжкі корисливі злочини у випадках, зазначених у законі. Суд повинний вказати у вироку, чи конфіскується все майно засудженого чи частина його; в останньому випадку суд повинний указати, яка частина майна конфіскується, чи перелічити предмети, що конфіскуються. Не підлягають конфіскації предмети, необхідні для засудженого, членів його родини й обличчя, що знаходяться на його утриманні, відповідно до переліку, даному в додатку до кодексу (ст.35 КК).
Конфіскація майна є мірою покарання, що ущемляє, насамперед, майнові права засудженого. Однак, на відміну від штрафу, що призначається завжди в грошовому вираженні і з урахуванням матеріального положення винного, конфіскація як покарання поширюється на всяке майно засудженого, приналежне йому на праві особистої власності, на грошові суми й інші цінності, предмети одягу, домашнього побуту і т.п., крім майна, на яке не може бути звернена конфіскація.
У випадку конфіскації частки засудженого в загальному майні розмір його частки визначається після виключення з цього майна того, що не підлягає конфіскації. Конфіскації по вироку суду підлягає як майно, що цілком належить засудженому, так і його частка в загальній власності, наприклад, на будинок, автомашину і т.д.
Розрізняються два види конфіскації, застосовуваної як карне покарання: повна і часткова.
Повна конфіскація майна складається в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього майна, що є особистою власністю засудженого, а також його частки в загальній власності, у чому б вона не виражалася і де б вона не знаходилася, за винятком предметів необхідності, перерахованих у додатку до КК. Повна конфіскація поширюється також на майно засудженого, котре з метою приховання від конфіскації оформлено по фіктивних угодах на ім'я інших осіб. При повній конфіскації майна повинні бути враховані права і законні інтереси членів родини засудженого, проживаючого разом з ним.
Часткова конфіскація майна складається в безоплатному вилученні у власність держави точно визначеної судом частини майна, що є особистою власністю засудженого. Щоб уникнути непорозумінь, що можуть виникнути при виконанні вироку, суди зобов'язані точно вказувати, яка саме частина (половина, третина і т.д.) усього майна засудженого підлягає конфіскації, чи конкретно перелічити предмети, що конфіскуються. Заміна конфіскації майна стягненням грошової суми, рівної вартості цього майна, не допускається.
Якщо в процесі попереднього розслідування на майно винного був накладений арешт, то суд, розглядаючи справу, повинний перевірити, чи дотримані вимоги ст.35 КК у відношенні майна, не підмета конфіскації. Якщо таке майно було включено в опис, суд зобов'язаний своїм визначенням виключити його з опису і зняти арешт.
Конфіскація майна відрізняється від вилучення майна, придбаного в результаті необґрунтованого збагачення, по-перше, тим, що вилучення такого майна і звертання його в доход держави не є мірою карного покарання і тому не створює судимості; по-друге, тим, що це майно може бути вилучено не тільки в засудженого, але, наприклад, у його родичів, що необґрунтовано збагатилися, і в третіх осіб (конфіскація майна в засудженого виробляється тільки по вироку суду); по-третє, тим, що при вилученні майна держава ніякої відповідальності по боргах особи, в якої вилучається майно, не несе (при конфіскації майна держава несе відповідальність по всіх боргах і зобов'язанням засудженого, виниклим до прийняття слідчими чи судовими органами заходів для охорони майна, в обсязі, не перевищуючий актив конфіскованого майна); по-четверте, таке майно вилучається в будь-якої особи цілком (конфіскація ж майна поширюється тільки на особисте майно засудженого чи на його частку в загальному майні).
Відрізняється конфіскація і від відшкодування заподіяної шкоди. Речовинні докази і речі, добуті злочинним шляхом, не можуть включатися в майно, що конфіскується. Вони повертаються їхнім законним власникам. Це ж правило поширюється і на речовинні докази, що належать третім особам (ст.330 УПК).
Якщо третя особа подало позовну заяву про виключення майна з числа конфіскованого і поверненні його, суд зобов'язаний розглянути заяву в порядку цивільного судочинства з залученням як відповідача тієї організації, який було передане майно (де воно знаходиться), за участю прокурора.
Речі, що не є речовинними доказами в справі, повинні бути повернуті їх законному власнику (ст.330 УПК). Суд, що виніс вирок, незалежно від прохання засудженого, при одержання визначення вищестоящого суду зобов'язаний направити копію визначення фінансовому органу, у розпорядження якого надійшло конфісковане розпорядження майно, для виконання – повернення чи майна відшкодування його вартості.
При конфіскації майна держава не відповідає за обтяжуючі майно борги і зобов'язання, якщо вони виникли після прийняття слідчими чи судовими органами заходів для охорони майна і притім без згоди цих органів. Держава відповідає за обтяжуючі конфісковане майно борги і зобов'язання тільки у визначених випадках, точно передбачених ст.36 КК, і в порядку, установленому цивільним і цивільно-процесуальним законодавством.
У відношенні претензій, що підлягають задоволенню за рахунок конфіскованого майна, держава відповідає лише в межах активу, тобто вартості цього майна, по оцінці фінансових органів.
При виконанні вироків, якими, крім конфіскації майна, із засудженого стягнені суми у відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином, у першу чергу стягуються ці суми, конфіскація ж звертається на іншу частину майна, якщо це майно може бути конфісковано.
Черговість задоволення інших претензій за рахунок конфіскованого майна встановлюється цивільним і цивільно-процесуальним законодавством.