- •Лекції з курсу “Кримінальне право України”. Загальна частина.
- •§ 1. Поняття кримінального права, його предмет, методи та завдання.
- •§ 2. Система кримінального права України.
- •§ 3. Наука кримінального права, її зміст та завдання.
- •§ 4. Загальні та спеціальні принципи кримінального права.
- •§ 5. Поняття кримінального закону, його значення та основні риси.
- •§ 6. Джерела кримінального права України.
- •§ 7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.
- •§ 8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.
- •§ 8. Чинність кримінальних законів у просторі.
- •§ 9. Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •§ 10. Принцип громадянства та універсальний принцип дії кримінального закону.
- •§ 11. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотня сила).
- •§ 12. Поняття злочину та його ознаки.
- •§ 13. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
- •§ 14. Класифікація злочинів.
- •§ 15. Кримінальна відповідальність (поняття, момент виникнення та припинення, форми реалізації).
- •§ 16. Поняття складу злочину та його значення.
- •§ 17. Елементи та ознаки складу злочину.
- •§ 18. Види складів злочинів.
- •§ 19. Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
- •§ 20. Поняття об‘єкта злочину та його структура.
- •§ 21. Класифікація об‘єктів злочинів.
- •§ 22. Родовий та видовий об‘єкти злочинів (поняття, значення).
- •§ 23. Безпосередній об‘єкт злочину (поняття, значення).
- •§ 24. Предмет злочину.
- •§ 25. Об‘єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •§ 26. Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •§ 27. Матеріальні та формальні склади злочинів.
- •§ 28. Причинний зв‘язок та його кримінально-правове значення.
- •§ 29. Триваючі, продовжувані та складні (складені) злочини.
- •§ 30. Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
- •§ 31. Місце, час, ситуація вчинення злочину.
- •§ 32. Суб‘єкт злочину (поняття, ознаки).
- •§ 33. Неосудність: поняття, критерії визначення. Проблема обмеженої складності в теорії кримінального права.
- •§ 34. Вік, по досягненні якого особа може нести кримінальну відповідальність.
- •§ 35. Спеціальний суб‘єкт та його види.
- •§ 36. Суб‘єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
- •§ 37. Поняття вини та її форми.
- •§ 38. Умисел та його види, зміст умислу.
- •§ 39. Необережність та її види.
- •§ 40. Складна вина.
- •§ 41. Випадок (казус) та його характеристика.
- •§ 42. Мотив злочину та його види.
- •§ 43. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
- •§ 44. Юридична і фактична помилки та їх значення.
- •§ 45. Обставини, що виключають злочинність діяння (поняття, види).
- •§ 46. Необхідна оборона та умови її правомірності.
- •§ 47. Перевищення меж необхідної оборони.
- •§ 48. Крайня необхідність.
- •§ 49. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
- •§ 50. Закінчений злочин, момент закінчення окремих видів злочинів.
- •§ 51. Готування до злочину.
- •§ 52. Замах на злочин.
- •§ 53. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.
- •§ 54. Співучасть у злочину (поняття, об‘єктивні та суб‘єктивні ознаки).
- •§ 55. Форми співучасті.
- •§ 56. Види співучасників.
- •§ 57. Особливості кваліфікації дій співучасників та призначення їм покарання.
- •§ 58. Причетність до злочину та її форми.
- •§ 59. Множинність злочинів.
- •§ 60. Повторність злочинів та її різновиди.
- •§ 61. Реальна та ідеальна сукупність злочинів. Розмежування кваліфікації діяння за правилами сукупності та конкуренції норм.
- •§ 62. Суть і мета покарання.
- •§ 63. Перелік основних і додаткових покарань.
- •§ 64. Позбавлення волі (характеристика).
- •§ 65. Виправні роботи (характеристика, відповідальність за ухилення від відбування цього покарання).
- •§ 66. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю (характеристика).
- •§ 67. Штраф, як міра покарання (характеристика).
- •§ 68. Конфіскація майна (характеристика).
- •§ 69. Загальні начала призначення покарання.
- •§ 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •§ 71. Призначення покарання за кількома вироками.
- •§ 72. Умовне засудження (суть, підстави, та порядок застосування).
- •§ 73. Відстрочка виконання вироку (суть, підстави, та порядок застосування).
- •§ 74. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •§ 75. Види звільнення від покарань.
- •§ 76. Звільнення з передачею особи на поруки трудовому колективу чи громадській організації.
- •§ 77. Звільнення від подальшого відбування покарання (підстави, умови, порядок).
- •§ 78. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •§ 79. Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, та порядок застосування).
- •§ 80. Примусові заходи виховного характеру (суть, підстави, та порядок застосування).
§ 62. Суть і мета покарання.
Покарання – найбільш суворий захід кримінально-правового впливу, який, будучи основною формою кримінальної відповідальності особи за вчинений нею злочин, признається судом, призначається судом від імені держави в обвинувальному вироку і полягає в передбачених кримінальним законом позбавленнях чи обмеженнях її прав і свобод, а також тягне особливий кримінально-правовий стан особи – судимість. Місце покарання в системі заходів кримінально-правового впливу зумовлене тим, що: 1) покарання – це захід кримінально-правового впливу, що застосовується в межах кримінальної відповідальності особи; 2) покарання є основною формою кримінальної відповідальності особи; 3) за своїм змістом покарання є (має бути) найбільш суворою формою кримінальної відповідальності. Основні ознаки покарання: 1) покарання завжди є примусовим заходом з боку держави (застосовується відповідним державним органом до особи незалежно від її волі); 2) покарання – конкретні його види – передбачене лише в кримінальному законі; 3) покарання може бути передбачене лише за діяння, яке кримінальним законом визначене як злочин (інші правопорушення не тягнуть такого примусового заходу); 4) покарання за своїм змістом полягає у позбавленні або обмеженні певних прав і свобод особи, яка вчинила злочин (може стосуватися окремих особистих, політичних, майнових та інших прав і свобод людини і громадянина, передбачених КУ та іншими законами); 5) покарання має особистий характер (позбавлення чи обмеження стосуються лише певних прав і свобод фізичної особи і не повинні поширюватись на інших осіб); 6) покарання призначається лише судом в обвинувальному вироку від імені держави (жоден інший орган не може); 7) покарання тягне особливий кримінально-правовий стан особи – судимість. Ст.22 “Мета покарання” – покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Цілі безпосередньо із змісту статті: 1) виправлення і перевиховання; 2) запобігання вчиненню нових злочинів засудженим; 3) запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами. Ч.2 ст.22 – не може бути цілями покарання спричинення фізичних страждань засудженому або приниження його людської гідності. Виправлення і перевиховання передбачає досягнення певних змін у особистості засудженого. Виправлення – утримання від вчинення нових, принаймні умисних злочинів. Перевиховання – чесне ставлення до праці, точне виконання законів, поважання правил співжиття. Запобігання вчиненню нових злочинів засудженим (спеціальна превенція) – засуджений під час перебування покарання значною мірою обмежується в можливостях скоєння нових злочинів. Запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами (загальна превенція) – покарання особи, винної у вчиненні злочину, певною мірою утримує від вчинення злочинів інших осіб – принаймні якусь їх частину. Соціальна ефективність покарання з точки зору загальної превенції невисока, але залишається одним із реальних, хоча і не основних засобів боротьби зі злочинністю. Позбавлення чи обмеження прав злочинця має відповідати тяжкості скоєного ним злочину. В багатьох випадках застосування покарання більшість його цілей може бути досягнуто одночасно (крім смертної кари).