1. Рабовласницькі античні міста-держави Північного Причорномор’я.

• VIIIст. - кінець VI ст. до н. е - це період Великої грецької колонізації, одним з напрямів якої було освоєння Північного Причорномор'я.

• Дошукуючись причин еллінської міграції, вчені сформулювали кілька теорій, які умовно можна поділити на:

• демографічну - демографічний вибух, що відбувся в цей час, зумовив перенаселення в материковій Греції, і тому надлишок населення змушений був мігрувати;

• аграрну - нестача землі в метрополії штовхала до освоєння нових територій;

• торговельну - колонізація - це побічний продукт торгової експансії;

• сировинну - в нових землях греки шукали не ринки збуту, а, насамперед, продукти і джерела сировини, яких не вистачало в Греції: зерно, метали, будівельний ліс тощо;

• воєнну - до міграції греків змушувала агресія лідійців та персів;

• соціальну - невщухаюча соціальна боротьба між окремими верствами грецького населення примушувала тих, хто зазнав поразки, мігрувати;

• етнічну - етноплемінний склад полісів материкової Греції не був однорідним, міжетнічні тертя штовхали багатьох до пошуків нових земель.

• І. Грецький період (друга половина VII – середина І ст. до н. е.). Характерними рисами цієї доби були виникнення й становлення міст-держав та Боспорського царства

• II. Римський період (середина І ст. до н. е. — IV ст. н. е.). Війни понтійського царя Мітрідата VI Євпатора проти Риму (89-63 рр. до н. е.) стали поворотним моментом у житті міст держав Північного Причорномор'я

2) Економічний розвиток та суспільно-політичний рух в Україні на початку хх ст. Діяльність політичних партій в Україні.

Україна на початку ХХ ст. була складовою частиною двох імперій — Російської, до якої входили землі на схід від р. Збруч, та Австро-Угорської, до якої відійшли Галичина, Буковина та Закарпаття. У Росії проживало понад 20 млн українців, у Галичині — 3 мли, на Закарпатті —

0,5 млн, а в Буковині — 300 тис. У Східній Україні промисловість і сільське господарство розвивалося

досить високими темпами

Тогочасне сільське господарство України визначалося багатоукладністю. Тут продовжували існувати поміщицькі латифундії, і в той же час було багато дрібних селянських господарств

Важливою складовою суспільного життя в Україні початку XX ст. був національний рух

Кінець XIX ст. став переломним у розвитку українського національного руху.

Перші українські політичні партії з'явилися у Галичині. У жовтні 1890р. у Львові було створено Русько-українську радикальну партію (РУРП).

Ініціаторами створення цієї партії стали І. Франко і М. Павлик. Соціалістичні ідеї не мали підтримки через малочисельність українського пролетаріату. Наприкінці 1899р. партія переживає кризу.

У 1899р. з'являється Українська соціал-демократична партія (УСДП), яку заснували Микола Ганкевич, Семен Вітик, Юліан Бачинський.

У 1899р. утворилась Українська Національно-демократична партія, яка стала наймасовішою і найвпливовішою партією.

Першою національною партією в Наддніпрянській Україні була Революційна Українська Парня (РУП), заснована 29 січня 1900 р. у Харкові діячами студентських громад Д. Антоновичем, М.Русовим, Г. Андрієвським, Л. Мацієвичем та ін

1902 р. від РУП відділилося найбільш радикальне крило і утворило свою партію – Народну українську партію (НУП) на чолі з М Міхновським.

У 1905 р. Утворилася Українська Соціал-демократична спілка. Спілка влилася до меншовицької фракції РСДРП на правах її автономної секції.

1905 р. відбулася й реорганізація залишків РУП, яка після цього прийняла назву Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Її провідники – Д. Антонович, В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш

Білет 9

1) Виникнення Давньоруської держави (передумови та основні теорії про походження Київської Русі.

У VІІ-VШ ст. у слов′янських племен активно утворюються племенні княжіння. Одним з таких центрів став Київ, який виникає як центр полянського князівства, потім - центром "Руської землі" і нарешті - Київської держави.

Літописна традиція наводить легенду про заснування Києва трьома братами: Києм, Щеком та Хоривом і їх сестрою Либіддю, які збудували перше городище на Старокиївській горі.

(для святкування 1500-ліття Києва було взято 482 р., у 1982 р. урочисто відзначили цю знаменну дату)

На зламі VІІІ-ІХ ст. Київ перетворився у значний політичний міжплемінний центр. Поступово навколо нього були об'єднані значні території між Балтійським та Чорним морями.

Історики вважають, що останніми князями династії, яку започаткував Кий, були Аскольд і Дір. У давньоруських літописах вони завжди виступали разом, але, на думку вчених, князювали вони не одночасно:

Дір у 30-ті рр. IX ст., а Аскольд заступив його у 60-ті рр. IX ст. Про Діра залишилося мало свідчень, значно більше про Аскольда.

Територія Київського князівства Аскольда була невеликою - воно охоплювало землі навколо Києва, головним чином колишнього князівства полян

З процесом становлення державності у слов'ян середнього Подніпров'я тісно пов'язаний термін "русь". У давньоруських письменних пам'ятках має чотири значення: етнічне - народ, плем'я тощо; соціальне - суспільний прошарок або стан; географічне - як територія, земля; політичне - держава.

Назва "Україна" щодо українських земель вперше зустрічається в Київському літописі під 1187 р. Того року в битві з половцями загинув переяславський князь Володимир Глібович