3.Зовнішня політика незалежної України.
5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася із Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна згідно з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права. Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), у нормативно-правовому акті Верховної Ради «Основні напрямки зовнішньої політики України» (1993 р.), у Конституції України (1996 р,):
· невтручання у внутрішні справи інших держав,· взаємовигідне, рівноправне співробітництво з ними;· відмова від участі у військових блоках;Після проголошення незалежності Україна активізувала свою зовнішньополітичну діяльність у міжнародних організаціях: ЮНЕСКО, , Всесвітній організації охорони здоров'я, Союзі електрозв'язку. Україна має п'ять постійних представництв у міжнародних організаціях, є членом більш як 40 міжнародних і міжурядових організацій9 листопада 1995 р. Україна стала членом Ради Європи і пов'язує з участю в роботі цієї організації подальшу інтеграцію до Європи, Участь делегації України в засіданнях Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) покликана сприяти зміцненню демократії та правопорядку в Україні. Наприкінці січня 2001 р. в ПАРЄ відбулися слухання про свободу слова в Україні.Важливим напрямком зовнішньополітичної активності України є налагодження відносин з Російською Федерацією. Принципові розходження між Україною та Росією криються в різних підходах до Співдружності Незалежних Держав (СНД) і до розширення НАТО на схід.Україна вважає, що ставлення до Організації Північно-Атлантичного Договору, як і рішення щодо вступу до нього — це внутрішня справа кожної суверенної держави. Однак Україна виступає проти того, щоб на території країни, яка вступила до НАТО, розміщувалася ядерна зброя. Росія виступає проти вступу до цього альянсу країн, які свого часу знаходилися у сфері впливу СРСР.12 лютого 2001 р. відбувся візит в Україну Президента Росії Володимира Путіна. У ході переговорів були досягнуті домовленості про постачання газу через територію України в Європу; про співробітництво в галузі електроенергетики, освоєння космічного простору (спільна діяльність у ракетобудуванні). Велися переговори про борги України за енергоносії.16 лютого 2001 р. у Харкові міністри закордонних справ України, Росії і Молдови обговорювали питання митного врегулювання. 13—14 грудня 2001 р. у Харкові пройшов російсько-український економічний бізнес-форум за участю В. Путіна й Л. Кучми, на якому було підписано угоду про добудову реакторів Рівненської та Хмельницької АЕС, співробітництво в сфері літакобудування, транзит російського газу через територію України, спрощення перетину кордонів для жителів Харківської та Білгородської областей, митного режиму прикордонної торгівлі, охорону екології річки Сіверський Дінець.
Білет22
1.Посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України у хііі ст.
Обмеження автономії України відбувається після підписання Переяславського договору 1654 р. та Березневих статей.
Про це свідчить:
Московське-польське Вільненське перемир’я: Ставилося питання про повернення України під владу Польщі України на переговори не запросили.
Переяславські статті, ухвалені 27 жовтня 1659 р.: переобрання гетьмана можна здійснювати тільки з дозволу царя; гетьман втрачав право призначати і звільняти полковників; заборонялися відносини з іншими країнами;
Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріархові. Андрусівське перемир’я (20 січня 1667 р.) між Польщею та Росією: п
оділ
України на дві частини – Лівобережжя
залишалося у складі Росії, Правобережжя
у складі Польщі; Запоріжжя – під
контролем двох держав.Московські статті 1665 р., підписані І.Брюховецьким з Росією: керівництво фінансово-господарськими справами передавалося Москві.
Коломацькі статті 1687 р., підписані І.Мазепою: в Батурині при гетьманові розташовувався Московський стрілецький
полк; війську Запорізькому заборонялися відносини з іншими державами; козацька верхівка мала сприяти українсько-російським шлюбам.
За гетьманування Д. Апостола (1727-1734 рр.) наступ Росії на українську автономію зменшився, внутрішнє життя України стабілізувалося. Прості люди відчули себе більш захищеними від зловживань властей і багатих землевласників, старшина отримала підтвердження на старі маєтності, розвивалося ремесло і торгівля.
Після смерті Д.Апостола російський уряд 16 років не дозволяв обирати гетьмана. Вся повнота влади була передана тимчасовому державному органу, що дістав назву «Правління гетьманського уряду». До нього входило 6 осіб: троє росіян, троє українців. На чолі стояв російський князь О.Шаховський.
У 1764 р. ліквідовано гетьманство. Вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії.
У 1775 р. знищено Запорізьку Січ. ЇЇ землі були роздані царським фаворитам.
У 1775 р. знищено Запорізьку Січ. ЇЇ землі були роздані царським фаворитам.
У 1781 - 1782 р.р. ліквідовано поділ на полки та сотні, створено губернії.
У 1783 р. запроваджено кріпосне право. Ліквідовано українське козацтво як стан.
У 1785 р. Катерина ІІ видала «Жалувану грамоту дворянству» відповідно якої українська знать звільнялася від військової служби та урівнювалася у правах з російським дворянством.
Політика Петра І щодо України:
роздача українських земель російським феодалам;
вільна торгівля фактично скасовувалася:
заборона вивозу з України селітри та сировини, виготовлення пороху, вовни, вугілля;
заборона ввезення до України тканин, голок;
у 1709 р. цар призначив до І.Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;
у 1720 р. була вперше офіційно заборонена українська мова;
у 1722 р. була створена Малоросійська колегія, яка обмежувала владу гетьмана;
розправа з гетьманом Павлом Полуботком (1722-1724 рр.).
2) Мета індустріалізації:
ліквідація механіко –економічної відсталості ;
забезпечення економічної самостійності і незалежності ;
створення матеріально-технічної бази для модернізації як промисловості так і сільського господарства ;
зміцнення обороноздатності країни ;
стимулювання неухильного зростання продуктивності праці і на цій основі підвищення матеріального добробуту й культурного рівня трудящих.
Індустріалізацію
передбачалося здійснювати плановими
методами –п’ятирічками
І- ша п’ятирічка 1927-1932 рр.
ІІ- га п’ятирічка 1933-1937 рр.
ІІІ- тя п’ятирічка 1938- 1943 рр.
Індустріалізацію передбачалося проводити:
шляхом будівництва нових підприємств;
шляхом реконструкції старих підприємств.
Труднощі індустріалізації
Кошти. Радянський Союз міг розраховувати тільки на внутрішні фінанси для індустріалізації:
перекачування коштів із села , із легкої та харчової промисловості ;
внутрішні позики, спочатку добровільні, а згодом - „ під контролем суспільних організацій” ;
розширення продажу горілки ;
режим економії ;
збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, зерна ;
податки з населення.
не вистачало кваліфікованих кадрових робітників, інженерів ;
низький рівень економічної освіти у радянського керівництва, відсутність досвіду здійснення планової індустріалізації.
перетворення мали здійснюватсь на великій території і це ставило питання про розвинуту інфраструктуру, яка була недостатньо розвинута в СРСР.
Білет 23
рос-лівоб, слобож, правоб,крим, Австр-сх галичина, пн Буковина, Закарпаття
основа екон-с/г, феод відносини, експлуат селян, падіння врожайності, малоземелля
занепад кріпосницьких, розвиток ринкових відносин, промисловий переворот(перехід від феод мануфактури рабів, до капіталіст, робітників)
у 1 пол19ст пожвавл. Торгівля, особл ярмарок, чумацький промисел
ліквід: Катерина ІІ 10.10.1764-ліквід гетьманства, почал русифікація росія хотіла щоб після лік від гетьманства народ протнього забув
ще вона хотіла лік від ЗС, але вона допомагала у війні протитуречч за Причорномор’я, а після війни4.06.1775 за наказом Катерини знищена ЗС
останній геть-калнишевський, був засланий до соловец.монамтиря
деяка част козак утвор Задунайську січ
1783 укр нац армію перетвор у армію рос зразка,запровадж кріпацтво
2) індустріалізацію могли зірвати хлібна криза27-28 і брак валюти, що надходила від продажу хліба за кордон.потрібен був механізм постачання хліба, це-колгоспи
Колект: обєдн с/г у колгоспи
Колект мала буди здвйсн за 2р, тому відбул. Насильницьке залучення селян до колгоспів
Для заможн селян: посилене оподаткуван, обмежена оренда землі, заборона викор найм праці, забор купувати машини, інвентар, на поч. 30рр почався терор проти замож селян:конфіск майна, виселення в Сибір
Завдяки колект держ отримала кошти для індустріалізації
Найстраш наслідок колект-голодомор32-33
1голод21-23
2голод32-33-спровокований владою заради вступу у колгоспиПРИЧ:конфіск зерна, закон «про 5колосків», запровадження паспортного режиму в містах, конфіскація продов, посівнв фонди
3голод46-47-в період відновлення госп
3) Пробудження та активізація суспільних сил з 1985- 1988 рр. Перехід від критики до активних політичних дій: мітинги, масові акції, страйки шахтарів, які розпочалися 15 липня 1989 р. Страйкувало 193 шахти.
Поява масових рухів та організацій : Українська Гельсінська спілка, Товариство української мови ім. Т. Шевченка, екологічна організація «Зелений світ», студентське об’єднання «Громада».
Народни рух України:
вересень 1989 р. з ініціативи Спілки письменників України та інституту АН була створена політична організація « Народний рух України за перебудову». Рух боровся за вихід України з СРСР, відновлення української державності, усунення комуністичної партії від влади.
Роль руху в перебудові:
сприяв активізації національно-визвольного руху, визначенню його цілей;
консолідація демократичних, національно свідомих сил.
Жовтень 1989 р закон «Про мови в УРСР»
1990 р ліквідація статті в Конституції УРСР
16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю.
Основ. Положення: народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову; виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством; — миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет; — самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;
Білет 24