- •Вибори, їх класифікація й особливості при різних політичних режимах
- •52.Перевага та недоліки мажоритарної виборчої системи.
- •53. Концепція політичного реалізму г. Моргентау. Політичний реалізм г. Моргентау та р. Арона.
- •Політичний реалізм в. Вільсона.
- •55 М. Каплан про систему та процес в міжнародній політиці.
- •56 Р. Арон про види міжнародних систем.
- •57. Постбіполярна система та основні підходи до його визначення.
- •59 . Геополітична концепція х. Макіндера.
- •60. Західний вектор української геостратегії: проблеми і перспективи.
- •61.Передумови виникнення та головні напрями розвитку сучасної лобалістики.
- •Концепція глобалістики р.Робертсона.
- •65. Концепція світового порядку Римського клубу.
- •66Концепція глобальних проблем Римського клубу.
- •67Новий світовий порядок як глобальна проблема. Про новий світовий порядок
- •Глобалізаційні процеси та проблеми національної безпеки Глобалізаційні процеси і національна безпека України
Політичний реалізм в. Вільсона.
55 М. Каплан про систему та процес в міжнародній політиці.
М. Каплан у праці «Система та процес у міжнародній політиці» обґрунтовує положення про те, що саме структура міжнародної системи визначає взаємодію між державами і навіть може нав'язувати їм таку лінію поведінки, яка суперечить інколи власним інтересам. За Капланом, є шість типів міжнародних систем, які, окрім перших двох, не мали реального втілення, а саме: 1)система балансу сил, що характеризується мультиполярністю; 2)гнучка біполярна система, яка визначає співіснування акторів-держав та акторів нового типу (союзів, блоків, міжнародних організацій); 3) жорстка біполярна система, де немає нейтральних держав чи таких, що не приєдналися до одного з двох блоків) 4)універсальна система, що відповідає федерації; 5)ієрархічна система, аналогом якої світова держава; 6)система одиничного вето, де кожний актор має можливість блокувати систему, використовуючи певні засоби шантажу.
56 Р. Арон про види міжнародних систем.
За Р. Ароном, міжнародні відносини є відносинами між націями як політичними утвореннями (державами). У їх центрі — міждержавні відносини, які призводять до зіткнення між політичними утвореннями як такими. Міжнародні відносини проявляються через специфічні форми поведінки символічних персонажів — дипломата і солдата, які уособлюють і символізують міжнародні відносини, що будучи насамперед міждержавними, ведуть до дипломатії і війни.
57. Постбіполярна система та основні підходи до його визначення.
Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
Поняття геополітики характеризує місце та конкретно-історичні форми впливу територіально-просторових особливостей положення держав чи їх блоків на локальні, регіональні, континентальні чи глобальні процеси. Існують два підходи до розуміння змісту цього поняття: а) у вузькому розумінні геополітика - це політологічна концепція, яка визнає у зовнішній політиці держав визначальну роль географічного фактора, а саме: просторове розташування країни, розмір її території, кількість та щільність населення, наявність, відсутність чи обмеженість природних ресурсів, особливості клімату. В цьому сенсі геополітику прийнято розглядати як просторово-географічний аспект міжнародних відносин, пов'язаний із питаннями здійснення зовнішньої експансії держави за допомогою сили, передусім військової. б) у широкому ж розумінні геополітика - це сукупність фізичних, соціальних, матеріальних та моральних ресурсів держави, які складають той потенціал, використання якого дозволяє їй досягати своїх цілей на міжнародній арені З огляду на це прийнято розрізняти геополітичне і географічне положення держави. Геополітика — це цілеспрямована діяльність суб'єкта міжнародних відносин у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб'єкту здійснювати контроль над простором із метою реалізації своїх життєво важливих інтересів. Перший підхід акцентує увагу на географічному аспекті таких діяльності та відносин, а другий - на соціокультурному, не заперечуючи значення географічних його складових, але й не абсолютизуючи його. Різниця між двома підходами до поняття геополітика, зумовлена двома етапами становлення геополітичної думки: Класична геополітика. Реалії постбіполярного світу. Розрізняють власне класичну геополітичну думку кін. XIX - поч. XX ст. ,яка оформилася як німецька Г. та модерна Г.(Г. епохи холодної війни) Важливі складові модерної Г.: теорія ядерної зброї, теорія неоколоніалізму. Головне розрізнення між класичною Г. та суч. Г. вбачають у тлумаченні префіксу “гео”. Гаджиєв: Класична Г. тлумачить префікс “гео” буквально. Сучасна Г. тлумачить префікс “гео”, як синонім глобального, всепланетарного. Саме процеси глобального плану визначають зовнішню політику держави, а вміння використовувати ці процеси у власних інтересах визначають її геополітичне положення. |
|