56. Класифікація цінностей

Цінності – це поняття, яке вказує на культурне, суспільне або ж особистісне значення (значущість) явищ і фактів дійсності.

За традиційною класифікацією цінності поділяють на матеріальні (цінності, які існують у формі речей — одяг, продукти харчування, техніка, храм, картина) і духовні — моральні, релігійні, художні, політичні та ін.

Однак такий поділ не враховує того, що в продуктах людської діяльності матеріальне і духовне взаємопроникають і чітко розмежовувати їх неможливо. Наприклад, нелегко зарахувати єгипетські піраміди чи грецькі храми до матеріальних чи духовних цінностей. Тому крім цінностей, які задовольняють матеріальні і духовні потреби, виокремлюють психічні і соціальні цінності, які задовольняють відповідні потреби.

3 погляду ролі, яку виконують цінності, їх поділяють на три групи:

• цінності, що мають другорядне значення для людей і суспіль­ства (без яких суспільство може функціонувати);

• цінності повсякденного життя (без яких суспільство не мо­же повноцінно розвиватись і функціонувати);

• вищі цінності, які віддзеркалюють фундаментальні потреби (матеріальні та духовні) суспільства й особи. Без вищих ціннос­тей неможливий розвиток суспільства і формування особистості. Вищі цінності залучають індивіда до суспільного життя, вони ви­значають зміст і сенс життя загалом. До вищих цінностей зазви­чай відносять уявлення про справедливість, свободу, права та обов'язки людини, дружбу, любов тощо. Серед групи вищих цін­ностей виділяють насамперед цінності життя й цінності свободи.

Особливість класифікації цінностей полягає в тому, що зазви­чай вона є умовною. Цінності діалектично пов'язані між собою, вони можуть переходити одна в одну, сприяти створенню нових і зникненню старих.

Отже, існує величезна кількість цінностей, які з певною логі­кою необхідності трансформуються в конкретну діяльність і вчин­ки людей. Усвідомлені цінності стають конкретними імператива­ми поведінки людей, ціннісними орієнтаціями людини.

57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.

Особистісні цінності складають внутрішній стрижень особистості, який можна інтерпретувати як ціннісну етичну орієнтацію. Остання забезпечує цілісно-суб'єктивне розуміння окремих актів поведінки людини та сприяє побудові прогнозу її поведінки у більш широкому полі ситуацій.

Ціннісні орієнтації конкретної особистості формуються і функціонують на основі системи цінностей, виробленої суспільством, нерозривно і тісно пов'язані з цим утворенням.

У суспільній та індивідуальній свідомості цінності виконують функцію життєвого орієнтира, моральної основи для вибору діяльності і субординації цілей. Отже, аналізуючи ціннісні орієнтації, можна робити висновки про те, яке місце та позицію займає особистість у соціальній структурі суспільства, які соціальні ролі виконує чи хоче виконувати.

Цінність виступає важливою характеристикою психологічної структури особистості і визначає:

1) спрямованість суб'єкта на реалізацію певних відношень, які відповідають певній цінності, спрямованість на певну діяльність;

2) зміст уявлення про своє «Я», що відповідає спрямованості;

3) виділення у свідомості певного предметно-діяльнісного змісту і його провідну роль у формуванні самосвідомості особистості.

У зв'язку з тим, що цінність визначає особливості інших компонентів психологічної структури особистості, її розглядають в ролі центрального компонента психологічної структури особистості.

На сучасному етапі під структурою особистості розуміємо єдність, взаємозв'язок та цілісність її елементів, які об'єднуються у чотири підструктури:

1) біологічно обумовлена структура темпераменту;

2) властиві для індивіда особливості форм психічного відображення – відчуттів, сприймання; емоцій і почуттів; мислення, памяті, волі;

3) досвід особистості (знання, вміння, навички);

4) спрямованість особистості (інтереси, прагнення, ідеали, світогляд, переконання, ставлення до себе та інших). До останньої з цих підструктур належать ціннісні орієнтації.