- •1. Філософія як світогляд
- •2. Історичні типи світогляду
- •3. Проблема визначення предмету філософії
- •4. Система філософії та її структурні складові.
- •5. Основні функції філософії
- •6. Буття та його основні форми
- •42. Методологія, рівні методологічного знання. (див № №18-19 як доповнення)
- •7. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •8. Рух, основні його форми і властивості
- •10. Свідомість, як вища форма відображення дійсності
- •12. Чуттєве пізнання, його форми
- •13. Істина як процес
- •14.Критерії істини
- •15. Інтуїція, її різновиди.
- •16. Моральні регулятиви пізнання.
- •17. . Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
- •18.Емпіричні методи пізнання
- •19.Теоретичні методи пізнання
- •20.Методи пізнання, які використовуються як на емпіричному так і на практичному рівнях
- •21. Основні поняття і завдання праксеології (практика, успіх, дія)
- •23. Взаємодія природи і суспільства.
- •24.Форма буття людини
- •25. Сутність людини, сенс її життя.
- •26. Проблема свободи і відповідальності людини
- •27. Філософська антропологія
- •38. Політична свідомість.
- •28. Людина, як індивід, індивідуальність, особа та особистість.
- •29. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •30. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •31. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •32. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
- •33Формаційна теорія суспільного розвитку(к.Маркс)
- •34. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства
- •40. Економіка і мораль.
- •36. Поняття суспільної свідомості, її структура
- •37. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •39. . Правова свідомість
- •41. Екологічна свідомість.
- •43. Плюралізм філософських методологій.
- •44. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •45. Парадигма ,стиль мислення , наукова картина світу.
- •46. Основні принципи діалектики
- •47. Діалектика і її альтернативи
- •51. Проблема єдності світу.
- •48. Категорії діалектики
- •49. Закон єдності і боротьби протилежностей в діалектиці.
- •50. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •52. Проблема методологічного забезпечення сучасних економічних досліджень.
- •53. Сутність духовного життя суспільства.
- •54. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •55. . Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •56. Класифікація цінностей
- •57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •58. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •59. Сутність історчичного процесу.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •61.Становлення і розвиток філософії Стародавньої Індії
- •62. Становлення і розвиток філософії Стародавнього Китаю
- •63. Основні риси і етапи розвитку Античної філософії
- •64. Антична філософія: космоцентризм.
- •65. „Лінія Платона” і „лінія Демокрита” в філософії античності.
- •66. „Наївний матеріалізм” філософів мілетської школи.
- •67. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •68. Етика Сократа.
- •69.Ідеальна держава Платона
- •70. Арістотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- •71. Етика стоїків.
- •72. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •73. Апологетика: примат віри.
- •74. Патристика: віра для розуміння.
- •75. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •76. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •77. Основні риси філософії Відродження.
- •78.Діалектика доби відродження(м.Кузанський).
- •79.Соціально-політичні погляди мислителів доби відродження
- •86. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •80. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- •81. Натурфілософія доби Відродження.
- •82. Основні риси філософії Нового часу.
- •83. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •84. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •85. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
- •88. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •89. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
- •90.Феномен німецького просвітництва та його риси.
- •91. Агностицизм філософії і. Канта
- •92. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •93. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •97. Позитивізм. Другий позитивізм.
- •94. Методи та системи філософії Гегеля
- •95.Філософія історії Гегеля.
- •96.Громадянське суспільство і правова держава у
- •98.Філософія ірраціоналізму.
- •99.Філософія життя.
- •100. Прагматизм.
- •101.Філософія марксизму.
- •102. Екзистенційна філософія.
- •103.Фрейдизм.
- •104.Неофрейдизм.
- •105.Герменевтика.
- •106. Неотомізм.
- •107.Філософська антропологія.
- •118. Консерватизм соц.-філ поглядів Липинського
- •108.Філософський дискус постмодерну.
- •109.Філософська думка Київської Русі.
- •110. Українська філософська думка доби Відродження
- •111.Філософія в Києво-Могилянській академії
- •112.Філософія Сковороди.
- •113. Університетська філософія в Україні.
- •114.Філософія серця Юркевича
- •115.Філософські ідеї Шевченка.
- •116. І.Франко про укр. Нац. Ідею.
- •117. . Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •120.Філософія переживання л.Українкі
- •121. Естетична свідомість
- •122. Картина світу. Філософська картина світу.
- •123. Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •24. Форма буття людини
- •1. Філософія як світогляд.
56. Класифікація цінностей
Цінності – це поняття, яке вказує на культурне, суспільне або ж особистісне значення (значущість) явищ і фактів дійсності.
За традиційною класифікацією цінності поділяють на матеріальні (цінності, які існують у формі речей — одяг, продукти харчування, техніка, храм, картина) і духовні — моральні, релігійні, художні, політичні та ін.
Однак такий поділ не враховує того, що в продуктах людської діяльності матеріальне і духовне взаємопроникають і чітко розмежовувати їх неможливо. Наприклад, нелегко зарахувати єгипетські піраміди чи грецькі храми до матеріальних чи духовних цінностей. Тому крім цінностей, які задовольняють матеріальні і духовні потреби, виокремлюють психічні і соціальні цінності, які задовольняють відповідні потреби.
3 погляду ролі, яку виконують цінності, їх поділяють на три групи:
цінності, що мають другорядне значення для людей і суспільства (без яких суспільство може функціонувати);
цінності повсякденного життя (без яких суспільство не може повноцінно розвиватись і функціонувати);
вищі цінності, які віддзеркалюють фундаментальні потреби (матеріальні та духовні) суспільства й особи. Без вищих цінностей неможливий розвиток суспільства і формування особистості. Вищі цінності залучають індивіда до суспільного життя, вони визначають зміст і сенс життя загалом. До вищих цінностей зазвичай відносять уявлення про справедливість, свободу, права та обов'язки людини, дружбу, любов тощо. Серед групи вищих цінностей виділяють насамперед цінності життя й цінності свободи.
Особливість класифікації цінностей полягає в тому, що зазвичай вона є умовною. Цінності діалектично пов'язані між собою, вони можуть переходити одна в одну, сприяти створенню нових і зникненню старих.
Отже, існує величезна кількість цінностей, які з певною логікою необхідності трансформуються в конкретну діяльність і вчинки людей. Усвідомлені цінності стають конкретними імперативами поведінки людей, ціннісними орієнтаціями людини.
57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
Особистісні цінності складають внутрішній стрижень особистості, який можна інтерпретувати як ціннісну етичну орієнтацію. Остання забезпечує цілісно-суб'єктивне розуміння окремих актів поведінки людини та сприяє побудові прогнозу її поведінки у більш широкому полі ситуацій.
Ціннісні орієнтації конкретної особистості формуються і функціонують на основі системи цінностей, виробленої суспільством, нерозривно і тісно пов'язані з цим утворенням.
У суспільній та індивідуальній свідомості цінності виконують функцію життєвого орієнтира, моральної основи для вибору діяльності і субординації цілей. Отже, аналізуючи ціннісні орієнтації, можна робити висновки про те, яке місце та позицію займає особистість у соціальній структурі суспільства, які соціальні ролі виконує чи хоче виконувати.
Цінність виступає важливою характеристикою психологічної структури особистості і визначає:
1) спрямованість суб'єкта на реалізацію певних відношень, які відповідають певній цінності, спрямованість на певну діяльність;
2) зміст уявлення про своє «Я», що відповідає спрямованості;
3) виділення у свідомості певного предметно-діяльнісного змісту і його провідну роль у формуванні самосвідомості особистості.
У зв'язку з тим, що цінність визначає особливості інших компонентів психологічної структури особистості, її розглядають в ролі центрального компонента психологічної структури особистості.
На сучасному етапі під структурою особистості розуміємо єдність, взаємозв'язок та цілісність її елементів, які об'єднуються у чотири підструктури:
1) біологічно обумовлена структура темпераменту;
2) властиві для індивіда особливості форм психічного відображення – відчуттів, сприймання; емоцій і почуттів; мислення, памяті, волі;
3) досвід особистості (знання, вміння, навички);
4) спрямованість особистості (інтереси, прагнення, ідеали, світогляд, переконання, ставлення до себе та інших). До останньої з цих підструктур належать ціннісні орієнтації.
