- •1. Філософія як світогляд
- •2. Історичні типи світогляду
- •3. Проблема визначення предмету філософії
- •4. Система філософії та її структурні складові.
- •5. Основні функції філософії
- •6. Буття та його основні форми
- •42. Методологія, рівні методологічного знання. (див № №18-19 як доповнення)
- •7. Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
- •8. Рух, основні його форми і властивості
- •10. Свідомість, як вища форма відображення дійсності
- •12. Чуттєве пізнання, його форми
- •13. Істина як процес
- •14.Критерії істини
- •15. Інтуїція, її різновиди.
- •16. Моральні регулятиви пізнання.
- •17. . Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
- •18.Емпіричні методи пізнання
- •19.Теоретичні методи пізнання
- •20.Методи пізнання, які використовуються як на емпіричному так і на практичному рівнях
- •21. Основні поняття і завдання праксеології (практика, успіх, дія)
- •23. Взаємодія природи і суспільства.
- •24.Форма буття людини
- •25. Сутність людини, сенс її життя.
- •26. Проблема свободи і відповідальності людини
- •27. Філософська антропологія
- •38. Політична свідомість.
- •28. Людина, як індивід, індивідуальність, особа та особистість.
- •29. Історичні типи взаємовідношень людини і суспільства.
- •30. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •31. Суспільство як система, що саморозвивається.
- •32. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
- •33Формаційна теорія суспільного розвитку(к.Маркс)
- •34. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства
- •40. Економіка і мораль.
- •36. Поняття суспільної свідомості, її структура
- •37. Роль матеріального виробництва в житті суспільства.
- •39. . Правова свідомість
- •41. Екологічна свідомість.
- •43. Плюралізм філософських методологій.
- •44. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо)
- •45. Парадигма ,стиль мислення , наукова картина світу.
- •46. Основні принципи діалектики
- •47. Діалектика і її альтернативи
- •51. Проблема єдності світу.
- •48. Категорії діалектики
- •49. Закон єдності і боротьби протилежностей в діалектиці.
- •50. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні
- •52. Проблема методологічного забезпечення сучасних економічних досліджень.
- •53. Сутність духовного життя суспільства.
- •54. Культура як специфічна соціальна реальність.
- •55. . Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •56. Класифікація цінностей
- •57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
- •58. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •59. Сутність історчичного процесу.
- •60. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •61.Становлення і розвиток філософії Стародавньої Індії
- •62. Становлення і розвиток філософії Стародавнього Китаю
- •63. Основні риси і етапи розвитку Античної філософії
- •64. Антична філософія: космоцентризм.
- •65. „Лінія Платона” і „лінія Демокрита” в філософії античності.
- •66. „Наївний матеріалізм” філософів мілетської школи.
- •67. Стихійна діалектика (Геракліт)
- •68. Етика Сократа.
- •69.Ідеальна держава Платона
- •70. Арістотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- •71. Етика стоїків.
- •72. Основні риси філософії Середньовіччя.
- •73. Апологетика: примат віри.
- •74. Патристика: віра для розуміння.
- •75. Схоластика: проблема універсалій(номіналізм та реалізм)
- •76. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
- •77. Основні риси філософії Відродження.
- •78.Діалектика доби відродження(м.Кузанський).
- •79.Соціально-політичні погляди мислителів доби відродження
- •86. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
- •80. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
- •81. Натурфілософія доби Відродження.
- •82. Основні риси філософії Нового часу.
- •83. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •84. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
- •85. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
- •88. Британське просвітництво (Дж. Локк).
- •89. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
- •90.Феномен німецького просвітництва та його риси.
- •91. Агностицизм філософії і. Канта
- •92. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •93. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •97. Позитивізм. Другий позитивізм.
- •94. Методи та системи філософії Гегеля
- •95.Філософія історії Гегеля.
- •96.Громадянське суспільство і правова держава у
- •98.Філософія ірраціоналізму.
- •99.Філософія життя.
- •100. Прагматизм.
- •101.Філософія марксизму.
- •102. Екзистенційна філософія.
- •103.Фрейдизм.
- •104.Неофрейдизм.
- •105.Герменевтика.
- •106. Неотомізм.
- •107.Філософська антропологія.
- •118. Консерватизм соц.-філ поглядів Липинського
- •108.Філософський дискус постмодерну.
- •109.Філософська думка Київської Русі.
- •110. Українська філософська думка доби Відродження
- •111.Філософія в Києво-Могилянській академії
- •112.Філософія Сковороди.
- •113. Університетська філософія в Україні.
- •114.Філософія серця Юркевича
- •115.Філософські ідеї Шевченка.
- •116. І.Франко про укр. Нац. Ідею.
- •117. . Філософські погляди в.І.Вернадського.
- •120.Філософія переживання л.Українкі
- •121. Естетична свідомість
- •122. Картина світу. Філософська картина світу.
- •123. Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •24. Форма буття людини
- •1. Філософія як світогляд.
31. Суспільство як система, що саморозвивається.
У сучасній літературі існують кілька визначень суспільства. Спільним для них є те, що вони з різних боків намагаються окреслити ту цілісність, яка найкраще виявляється через такі ознаки.
По-перше, суспільство – це люди.
По-друге, суспільство – це різні люди.
По-третє, суспільство – це явище самодостатності людини.
По-четверте, суспільство – це спільність людей.
І, по-п’яте, суспільство – це відносини між людьми.
Вважаючи, що наведені ознаки найбільш повно (у вимірі сьогодення) відображають сутність і зміст суспільства, можна зробити висновок у вигляді такого визначення.
Суспільство – це природно соціальна самодостатня спільність людей.
Розглядаючи суспільство як самоорганізовану систему, що саморозвивається, слід підкреслити, що цей саморозвиток характеризується якісними змінами і певною спрямованістю. Залежно від спрямування якісних змін суспільного розвитку той характеризується як прогресивний чи регресивний.
Суспільний прогрес — це такий поступальний розвиток суспільства, що сприяє збільшенню міри свободи людини, розширенню можливостей для вільного розвитку її індивідуальності, утвердженню у взаєминах між людьми і соціальними групами гуманізму, соціальної справедливості, злагоди і демократи.
Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства:
- праця (специфічно людська доцільна діяльність);
- спілкування (колективний характер діяльності і життя);
- свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).
32. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
Поряд iз природним середовищєм значною мiрою природним фактором розвитку суспiльства є народонаселения, постiйне вiдтворення людей. Цю сторону природи людини вивчає наука демографiя.
Демографiчнi вiдносини, у свою чергу, - це тi вiдносини, в якi вступають люди у багатогранному процесi вiдтворення населения. Це суто робоче поняття. Воно означає створення ciм’ї, народження, мiграцiю, шлюбнi вiдносини, взаємовiдносини мiж поколiниями тощо.
Фiлософське бачення цiєї системи сукупностi вiдносин полягає у тому, що демографiчна система, по-перше, внутрiшньо спрямована на самозбереження, самовiдтворения, i, по-друге, це - цiлicнiсть, динамiчна система, яка змiнюється з icторичним розвитком суспiльства.
Найважливiший показник стану народонаселення - народжуванiсть. Дослiдниками суспiльства, економicтами, соцiологами, полiтиками часто використовується поняття демографiчна сuтуацiя. Це насамперед стан таких демографiчних процесiв, як народжуванicть i cмертність,вступ до шлюбу i розлучення (шлюбнicть), склад i розмiщення населения на певнiй територiї у вiдповiдний перiод часу тощо. Демографiчна полiтика - система спецiальних заходiв, спрямованих на досягнення у майбутньому бажаного для суспiльства типу аборiвня вiдтворення населения. Найбiльш вiдчутно можна впливати надинамiку вiдтворення населення i на демографiчну ситуацiю черезрегулювання або через вплив з боку держави на piвень народжуваностi. Важливою характеристикою демографічної системи є якiсний стан населення.Насамперед, це стан здоров'я (фiзичного, генетичного), oсвітa, квалiфiкацiя населення тощо. А тому оптимальний тип вiдтворення населення забезпечується за допомогою демографiчної полiтики, спрямованої на розширене вiдтворення не тiльки з точки зору кiлькicних показникiв, а й якiсних характеристик. Найгoловнiший показник якiсноro стану населення - стан здоров'я.
