29.Сучасні уявлення про спільність і групу.

Етнічні спільності і групи відіграють важливу роль в становленні та

розвитку особистості, в історичному прогресі. Під етнічною групою

розуміємо стійку спільність людей, що склалася історично на певній

території і якій властиві відносно стабільні особливості мови,

усвідомлення єдності і відмінності від інших утворень (самосвідомість

етносу), відмінні від інших груп характеристики (спосіб життєдіяльності,

традиції, норми, правила і звички, побут, матеріальна і духовна

культура, метод господарсько-екологічної діяльності, внутрішня формальна

організація тощо). Вона формується і розвивається природно-історичним

шляхом і може існувати як реальна (компактна) сукупність людей, яка,

завдяки відносній цілісності, є самостійним суб’єктом історичного і

соціального процесу.

41.Групова динаміка. Механізми групової динаміки.

ГРУПОВА ДИНАМІКА

Сукупність внутрігрупових соціально-психологічних процесів й явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності малої групи і його етапи — утворення, функціонування, розвиток, стагнацію, регрес, розпад, — називається Г. буд. Інакше кажучи, це навчання про сили, структуру й процеси, які діють у групі. Група при цьому розглядається як спільність людей, що характеризується обмеженим числом членів (до 20 чоловік), безпосередніми контактами, розподілом ролей і позицій, взаємозалежністю учасників, загальними цілями, цінностями й нормами, а також постійним складом. Термін Г. буд. використається: 1) для позначення напрямку у вивченні малих груп, заснованого на принципах гештальт-психологии; 2) для характеристики процесів, що відбуваються в групі в міру її розвитку й зміни; 3) для опису причинно-наслідкових зв’язків, що пояснюють ці явища;

4) для позначення сукупності методичних прийомів, використовуваних при вивченні соціальних установок і міжособистісних відносин у групі.

Механізми групової динаміки. Існує кілька підходів до опису психологічних особливостей взаємодії суб'єктів групи. Одну з таких моделей запропонували американські психологи М.Вудкок і Д.Френсіс. Їхнє представлення про основні етапи розвитку групи зводиться до наступного. Перша стадія розвитку групи – "притирання". Члени групи придивляються один до одного. Визначається ступінь особистої зацікавленості в тім, щоб працювати в цій групі. Особисті почуття і переживання маскуються або ховаються. Щирого і зацікавленого обговорення цілей і методів роботи практично немає. Члени групи не цікавляться своїми колегами, майже не слухають один одного. Творча колективна робота фактично відсутня. Друга стадія – "ближній бій". Це період боротьби і переворотів. Оцінюється внесок лідера. Утворюються клани й угруповання. Розбіжності виражаються більш відкрито. Особисті взаємини здобувають усе більше значення. Сильні і слабкі сторони окремих членів групи чітко виявляються. Іноді відбувається силова боротьба за лідерство. Група починає обговорювати способи досягнення згоди, прагне налагодити ефективні взаємини. Третя стадія – "експериментування". На цій стадії члени групи усвідомлюють свій потенціал, який у цілому зростає. Актуальною стає проблема ефективного використання здібностей і ресурсів групи. Виникає інтерес до того, як можна працювати краще. Методи роботи переглядаються. З'являється бажання експериментувати. Приймаються міри до реального підвищення ефективності роботи групи. Четверта стадія – "ефективність". Група здобуває досвід успішного рішення проблем і використання ресурсів. Працівники переживають почуття гордості за свою приналежність до "команди-переможниці". Виникаючі проблеми досліджуються реалістично і вирішуються творчо. Управлінські функції можуть плавно делегуватися то одному, то іншому членові групи в залежності від конкретної задачі. П'ята стадія – "зрілість". На цій стадії група функціонує як колектив, об’єднаний навколо реальних загальних цілей, у які зведені прагнення індивідуальні. Діють міцні зв'язки між членами групи. Людей оцінюють за достоїнствами, а не за їхніми претензіями. Відносини носять неформальний, психологічно комфортний характер. Особисті розбіжності долаються без негативних емоцій і психологічної напруги. Група демонструє відмінні результати і установлює високі стандарти своїх досягнень. Розширюється делегування повноважень, і усе більше членів групи бере участь у плануванні і прийнятті рішень.