2.1. Утворення Національного банку України та основи його діяльності

Національний банк України зі статусом центрального емісійного банку держави був утворений у 1991 р. на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР, яку було оголошено власністю України.

На сучасному етапі правовий статус Національного банку України визначається на двох рівнях: конституційному і спеціальному законодавчому.

Згідно з Конституцією Національний банк України — це центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення сталості грошової одиниці. Конституція України, визначаючи особливий статус НБУ, установила повноваження Верховної Ради України і Президента України стосовно формування Ради Національного банку і призначення на посаду та звільнення з посади голови Національного банку.

На законодавчому рівні правове становище НБУ регулюється спеціальним законом «Про Національний банк України», який був ухвалений Верховною Радою України 20 травня 1999 р. Стрімкий розвиток банківської системи обумовив необхідність прийняття окремого закону про центральний банк країни, який би підвищував його відповідальність за забезпечення стабільності грошової одиниці, чітко окреслював його статус і місце в системі органів державної влади.

Згідно з законом Національний банк — це центральний банк України, особливий центральний орган державного управління, функції, операції, повноваження і принципи функціонування якого визначені в Законі. Про окремі функції (напрями діяльності) Національного банку згадується в деяких нормах Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відмітною рисою Національного банку як особливого центрального органу державного управління є наявність у нього згідно з Конституцією України (Ст. 93) права законодавчої ініціативи, тобто права офіційно вносити до Верховної Ради України пропозиції щодо прийняття або скасування законів, внесення до них змін. Зокрема, Верховною Радою України прийняті важливі закони, проекти яких подавав Національний банк і які визначають правові засади функціонування вітчизняної банківської системи: «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Основним завданням (функцією), на розв’язання якого спрямована вся діяльність Національного банку, є забезпечення стабільності грошової одиниці держави — гривні. Через виконання цього основного завдання (функції) Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень — цінової стабільності. Це реаліз-ся через основні напрямки діяльності ЦБ.

(Напрямки: емісійний центр держави; «банк банків»; орган банківського регулювання; банкір і фінансовий агент уряду; грошово-кредитної політики держави; орган валютного регулювання і контролю; інформаційно-статистичний та аналітичний центр банківської системи)

2.2. Принципи організації та функціонування Національного банку України

Національний банк організований і функціонує згідно з принципами (правовими положеннями), що закріплені в Законі «Про Національний банк України» та обумовлені завданнями, покладеними на банк. Принцип незалежності Національного банку. Відповідно до цього принципу Національний банк у межах наданих йому повноважень є незалежним у своїй діяльності, а органи законодавчої і виконавчої влади не мають права втручатися у його діяльність щодо реалізації функцій, передбачених на законодавчому рівні. Проте Національний банк України не може бути абсолютно незалежним органом державної влади. По-перше, Національний банк є підзвітним Верховній Раді України і Президенту України, зокрема, згідно з Конституцією вони можуть замінити голову Націо­нального банку і склад Ради Національного банку. По-друге, депутати Верховної Ради можуть внести поправки у чинний закон «Про Національний банк України». По-третє, принцип незалежності не означає неузгодженості діяльності Національного банку з політикою інших органів державної влади. П. парламентського та президентського контролю за діяльністю Національного банку. Рада Національного банку вносить Верховній Раді України Основні засади грошово-кредитної політики для інформування. Голова Національного банку доповідає Верховній Раді України про діяльність Національного банку. Двічі на рік Національний банк подає інформацію Президенту України та Верховній Раді України про стан грошового ринку в Україні. Рахункова палата Верховної Ради здійснює фінансову перевірку Національного банку стосовно руху коштів Державного бюджету та виконання кошторису Банку. П. розмежування державних фінансів і коштів Національного банку. Національному банку згідно з Законом забороняється надавати прямі кредити уряду як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування видатків Державного бюджету України. Крім того, Національному банку дозволяється здійснювати операції з державними цінними паперами лише на вторинному ринку. П. організації Національного банку на підставі держав­ної власності. Статутний капітал банку у розмірі 10 млн грн є державною власністю. Джерелами формування статутного капіталу є доходи Національного банку, а при необхідності — кошти Державного бюджету України. Майно, яким Національний банк уповноважений користуватися і розпоряджатися, є об’єктом права державної власності, але перебуває у повному господарському віданні банку.П. здійснення діяльності без мети одержання прибутку. Цей принцип не означає, що Національний банк не отримує доходів і прибутку. Зокрема, він одержує процентні доходи, наприклад за кредитами, наданими банкам, за державними цінними паперами, комісійні доходи, наприклад доходи за послуги служби інкасації, за послуги системи електронних міжбанківських переказів, інші доходи. П. економічної самостійності. Національний банк здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах кошторису, затвердженого Радою Національного банку. У разі перевищення доходів над видатками різниця вноситься до державного бюджету, а перевищення видатків над доходами покривається за рахунок державного бюджету наступного за звітним року. Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади та інших банків, а ті не відповідають, у свою чергу, за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.П. централізації системи Національного банку України. Система Національного банку організована у такий спосіб, щоб забезпечити реалізацію єдиної державної грошово-кредитної політики в усіх регіонах України під загальним централізованим керівництвом. Філії (територіальні управління) є структурними підрозділами Національного банку без статусу юридичної особи і від його імені виконують функції на визначеній території. П. єдності системи Національного банку України. Усі структурні підрозділи, одиниці, підприємства та заклади Національного банку об’єднані спільністю цілей і завдань, що стоять перед банком. Усі вони керуються єдиними правовими нормами, закріпленими в законах України, указах Президента України, постановах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, в нормативно-правових актах Національного банку.П. колегіальності управління системою Національного банку. Керівні органи Національного банку України — Рада Національного банку і Правління Національного банку — є колегіальними за порядком прийняття рішень. Так, на засіданнях Ради Національного банку рішення приймаються більшістю голосів від загальної кількості присутніх членів. Кожний член Ради має один голос.П. вертикальної структури управління системою Націо­нального банку України. Цей принцип означає, що призначення посадових осіб та їх підпорядкованість здійснюються тільки по вертикалі. Структурні та підрозділи системи НБУ нижчого рівня підпорядковуються органам НБУ вищого рівня, не маючи ніяких горизонтальних зв’язків підпорядкування місцевим органам влади й управління.

2.3. Органи управління та структура Національного банку України. Конституція України та Закон «Про Національний банк України» передбачають дворівневу систему органів управління центральним банком — Рада Національного банку і Правління Національного банку. Розділ ІІ названого Закону визначає склад, порядок формування, повноваження та організацію роботи цих керівних органів НБУ.Рада Національного банку України складається з Голови Національного банку та чотирнадцяти членів. Голова Національного банку входить до складу Ради за посадою. Члени Ради здійснюють свою діяльність на громадських засадах. Сім членів Ради призначає Президент України, а ще сім членів — Верховна Рада України. Закон установлює певні вимоги до осіб, що призначаються членами Ради Національного банку, а саме:

― громадянство України;

― наявність вищої економічної чи фінансової освіти або наукового ступеня в галузі економіки та фінансів;

― досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої влади чи банківської установи, або наукової роботи за фінансовою чи економічною тематикою.

Члени Ради Національного банку призначаються на посаду на сім років.

Основні повноваження Ради Національного банку:

― розробляє Основні засади грошово-кредитної політики, інформує про них Верховну Раду України і здійснює контроль за їх виконанням. Ураховуючи той факт, що Верховна Рада не затверджує Основних засад, термін «розробляє» доцільніше замінити на термін «визначає», який точніше розкриватиме зміст повноважень Ради Національного банку;

― аналізує вплив грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо зміни політики;

― затверджує кошторис доходів та видатків НБУ, бухгалтерський баланс банку, звіт про виконання кошторису та розподіл прибутку за звітний рік;

― визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку та розглядає аудиторський висновок;

― вносить рекомендації Правлінню Національного банку стосовно окремих заходів грошово-кредитного регулювання, валютної політики, розвитку банківської системи, вдосконалення платіжної системи тощо. Правління зобов’язане протягом п’яти днів розглянути рекомендації і надіслати Раді вмотивовану відповідь;

― має право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління Національного банку, наприклад, стосовно фор­мування резервів на покриття фінансових ризиків, мінімального розміру золотовалютних резервів.

Другий керівний орган Національного банку — Правління. Правління НБУ забезпечує реалізацію Основних засад грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти. Зокрема, Правління приймає рішення стосовно зміни процентних ставок Національного банку, розміру і порядку формування обов’язкових резервів для банків, установлення для них економіч­них нормативів, емісії грошових знаків, визначення мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку, установлення лімітів на проведення операцій на відкритому ринку. Крім того, Правління визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці, видає нормативно-правові акти Національного банку. Слід підкреслити, що Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку. Склад Правління — кількісний та персональний — формується Головою Національного банку і затверджується Радою Національного банку. Очолює Правління Голова Національного банку. До складу Правління входять заступники Голови Національного банку, директори найбільш важливих департаментів Банку та начальники головних територіальних управлінь Банку. Організаційна структура Національного банку.

До системи Національного банку входять такі ланки:

― центральний апарат; ― філії (територіальні управління) Національного банку України;

― структурні підрозділи (Відомча охорона, Центральна бібліотека, Навчальний центр, Центр наукових досліджень, Управління організації будівництва і реконструкції);

― структурні одиниці (Оперативне управління, Центральне схо­вище, Державна скарбниця України, Центральна розрахункова палата);― спеціалізовані підприємства (Фабрика банкнотного паперу, Банкнотно-монетний двір);― навчальні заклади