11 Питання

У вузькому сенсі слова це - оптимальні засоби маніпулювання зі знаками, даними, інформацією та подання їх зацікавленому споживачу для рішення теоретичних і практичних задач; механізми вдосконалення технічних середовищ виробництва, зберігання і передачі інформації; розвиток системи навчання, підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації.

Інформаційна культура в широкому сенсі - це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, їхнє сполучення в загальний досвід людства.

Більш повне визначення було надано Желдаком М.І. при дослідженні системи підготовки вчителя [10. Жалдак М.И. Система подготовки учителя к использованию информационной технологии в учебном процессе. – Дисс. на соискание уч. ст. доктора пед. наук. –М.: 1989. – 48 с.]. Основи інформаційної культури мають методологічний, світоглядний, загальноосвітній та загальнокультурний характер, що проявляється у використанні в загальній практиці універсальних процедур пошуку, обробки та представлення інформації на базі відповідної системи наукових понять, принципів та законів, як необхідних факторів системно-цілісного пізнання та відображення об’єктивної реальності, та пов'язаного з такою системою фактографічного матеріалу (бази даних, бази знань, тощо), і повинні формуватися в процесі вивчення комплексу всіх навчальних дисциплін.

Оволодіння інформаційною культурою - це шлях універсалізації якостей людини, що сприяє реальному розумінню людиною самої себе, свого місця і своєї ролі. Велику роль в формуванні інформаційної культури грає освіта, що повинна формувати фахівця інформаційного співтовариства, виробляючи у нього навики та уміння: диференціації інформації; виділення значущої інформації; вироблення критеріїв її оцінки; вироблення інформацію та її використання.

Інформаційну культуру людства в різний час зворушували інформаційні кризи. Одна з найбільш значних інформаційних криз призвела до появи писемності. Усні методики збереження знання не забезпечували повної цілісності обсягів інформації тому фіксація інформації на матеріальному носієві породила новий період інформаційної культури - документальний. В її склад ввійшла культура спілкування з документами: культура витягу фіксованого знання, культура кодування і фіксації інформації; культура документографічного пошуку. Оперування інформацією стало легше, зазнав змін образ мислення, але усні форми інформаційної культури не тільки не втратили свого значення, а й збагатилися системою взаємозв'язків з письмовими.

Чергову інформаційну кризу викликали до життя комп'ютерні технології, що модифікували носії інформації та автоматизували деякі інформаційні процеси.

Сучасна інформаційна культура ввібрала в себе всі свої форми, що йдуть попереду та з'єднала їх в єдиний засіб.

У межах культурологічного підходу інформаційна культура розглядається як спосіб життєдіяльності людини в інформаційному суспільстві, як складова процесу формування культури людства.

У межах інформаційного підходу більшість визначень має на увазі сукупність знань, умінь і навиків пошуку, відбору, аналізу інформації, тобто всього того, що включається до інформаційної діяльності, направленої на задоволення інформаційного підходу. Більш того, частина авторів звужує інформаційну культуру до меж комп'ютерної грамотності.

Сьогодні нам близьке визначення фахівців, які враховують інформаційну культуру однією із граней загальнолюдської культури або інформаційною компонентою людської культури в цілому. При цьому трактуванні інформаційна складова немов пронизує усю споруду культури, вона належить до тих її «конструкцій, що несуть», які забезпечують її логічну цілісність.

Залежно від суб'єкта, який виступає носієм інформаційної культури, останню можна розглядати на трьох рівнях:

- інформаційна культура особистості;

- інформаційна культура окремих груп співтовариства (певного соціуму, нації, вікової або професійної групи і т.д.);

- інформаційна культура суспільства в цілому.

У сучасних дослідженнях інформаційної культури переважає інформаційний підхід, оскільки дана проблематика прийшла в науку з інформаційної сфери.

Інформаційна культура виявляється в інформаційній поведінці людей. Під інформаційною поведінкою ми розуміємо образ дій, сукупність зусиль, що робляться людиною для отримання-засвоєння та використання-створення нового знання, його передачі і розповсюдження у суспільстві.

Інформаційна поведінка, з одного боку, відображає активність особистості як суб'єкта, що пізнає, його уміння орієнтуватися в інформаційному просторі. З іншого боку, в інформаційній поведінці виявляється ступінь доступності та комфортності використання сукупних інформаційних ресурсів або, інакше, ті можливості, які суспільство надає індивідові, прагнучому відбутися як професіоналові й особистості. Представляється, що в самий найближчий час доля кожної конкретної людини залежатиме від того, наскільки він здатний своєчасно знаходити, отримувати, адекватно сприймати та продуктивно використовувати нову інформацію (точніше, нове знання) у своєму повсякденному житті.

Рівень інформаційної культури відчутно впливає на успішність життєдіяльності особистості та розширює свободу дій людини. В даний час уміння знаходити і використовувати інформацію впливають на соціальний статус в не меншому ступені, чим здобута освіта, економічний і соціальний стан сім'ї та інші соціальні чинники. Можна передбачати час, коли умовою входження до інтелектуальної еліти стане рівень інформаційної культури особистості.

Доведено, що інформаційна поведінка різних соціальних груп піддається спостереженню, зіставленню й оцінці. Розроблена методика вивчення інформаційної поведінки людей, придатна для цілей стратифікації суспільства.

Немає сенсу міркувати про те, яке значення у житті суспільства та людини має культура. Саме культура є якісною характеристикою того або іншого ступеня розвитку суспільства. Саме культурою людина заповнює свою природну незавершеність, і якщо природа робить людину індивідом, а суспільство наділяє людину соціальними якостями і формує його як особистість, то культура наділяє людину унікальною індивідуальністю. Не випадково проблеми розвитку культури та вплив на цей розвиток різних чинників – природи, техніки, політики та ін. є однією з вічних проблем філософської рефлексії. Нині на перший план висувається проблема взаємовідношення культури з науково-технічним прогресом, що бурхливо розвивається.

Відзначаючи органічну єдність культури і техніки не можна не бачити й складні взаємини між ними, які не мають однозначного трактування. Складність цих взаємин і відмінності у розумінні проблеми пояснюється, з одного боку, тим, що культура – багатогранний соціальний феномен, що включає до себе різноманітні елементи – від матеріального виробництва до таких елітарних сфер, як мистецтво, філософія та інші духовні області. Безумовно однакового механізму взаємовідношення техніки з цими такими відмінними складовими культури бути не може. З іншого боку, самій техніці теж не позичати складність, вона включає найякісніші артефакти – від молотка до комп'ютера. Тут теж немає місця стандартному взаємовідношенню різних видів технічних пристроїв із культурою. Нарешті, слід врахувати і ту обставину, що в процес взаємовпливу культури і техніки майже завжди вплітаються соціальні, політичні, філософські, моральні та інші обставини.

Оригінальну точку зору на майбутнє сучасної культури під впливом науково-технічного прогресу висловлює відомий письменник фантаст С. Лем у своїй статті «Культура як помилка». Він вважає культуру за засіб адаптації людини до випадковостей, системою умовностей, які допомагають нам примиритися з неприйнятними для нас явищами. Вона не переробляє людини, а лише оберігає від усіх заперечень, які людина могла б пред'явити природній еволюції, виправдовує усі випадкові явища і процеси на цьому шляху, пристосовувавши людину до сьогохвилинних потреб. Тому культура – це помилка, своєрідні протези людства на шляху його еволюції. Технічна цивілізація замінює уявні цінності новими і в цьому сенсі знищує колишню культуру, зносить весь цей непотріб до музею минулого, проголошує можливість вільних дій людини, де раніше сліпий випадок був повінчаний із необхідністю. Проте, загіпнотизована культурними минулими цінностями, людина чинить опір позбавленню від них, відвертається від свого технічного рятівника.

Т.ч. можна зробити висновок: культура – це складний соціальний феномен, який включає до себе сукупність суспільних явищ. Цілком природно, що той або інший культурний клімат впливає на ці явища. Не менш значущим є вплив науки на цю культуру. Так, велику значущість для нової культури придбала поява безпаперової інформатики. У наш час підростає нове комп'ютерне покоління