5 Питання

Інформаційна революція та розвиток новітніх технологій вносять зміни в усі сфери суспільства, що потребує їх адекватного правового регулювання. Різке розширення інформаційних суспільних відносин порушує питання взаємодії громадян і держави, прозорості дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Останнім часом велика увага суспільства привернута до проблем, пов’язаних із доступом до інформації.

Для формування громадянського суспільства і розбудови правової держави регулювання інформаційних відносин має важливе значення. Оскільки суспільство доконечно зацікавлене в ефективному використанні державної інформації, а тому вона має бути доступна кожному. З огляду на це органи державної влади повинні використовувати сучасні інформаційні технології для надання інформації громадянам, комерційним організаціям та іншим структурам.

Правова інформація є ключовою ланкою, яка забезпечує стабільне функціонування державного механізму. В зв’язку з правотворчою діяльністю державних органів і відомств, яка торкається інтересів усіх верств суспільства, актуальною стає необхідність і можливість забезпечення максимально повного доступу до документів різної відомчої належності.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен громадянин має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію в усній формі, письмово або в інші способи. Крім того, статтею 9 Закону України "Про інформацію" встановлено, що всі громадяни мають право отримувати інформацію, а також можливість вільного отримання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для реалізації своїх прав і задоволення законних інтересів.

Практична реалізація закріплених у Конституції України прав і свобод є складовою розбудови громадянського суспільства. Питання відповідності законодавства України міжнародним та європейським нормам є пріоритетним завданням. Утім, на даний момент в Україні відсутня розроблена законодавча база, яка регулювала б забезпечення права громадян та організацій на доступ до інформації про діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування та функції цих органів із забезпечення доступу до офіційної інформації. Чинне законодавство України містить лише окремі відповідні норми, які, до слова, теж потребують удосконалення.

Слід зазначити, що досвід інших країн свідчить про те, що прийняття спеціальних законів про доступ до інформації суттєво поліпшує ситуацію в цій сфері. Спробу розробити закон "Про інформаційну відкритість органів державної влади та вищих посадових осіб України", покликаний визначити умови та порядок забезпечення інформаційної відкритості в питаннях діяльності органів державної влади і вищих посадових осіб, було зроблено ще в 1999 році. У 2002 році на його заміну було подано новий законопроект, доопрацьована версія якого мало чим відрізняється від попередньої.

Сучасне загальноприйняте у міжнародній правовій практиці розуміння поняття “інформаційна відкритість державної влади” передбачає насамперед:

а) свободу доступу (за усним чи письмовим запитом) до інформаційних ресурсів держави та наявність ефективних процедур її забезпечення;

б) наявність у системі органів державної влади механізмів обов’язкового й активного інформування громадян про свою діяльність, не зважаючи на наявність запитів.

Подібне розуміння є результатом складного історичного процесу. Проблема відкритості як один із ключових аспектів функціонування державної влади була об’єктом наукової дискусії протягом багатьох століть.

Сучасна політична наука акцентує увагу на тому, що ступінь відкритості влади обумовлюється, насамперед, чинним у країні політичним режимом, та, відповідно, панівним у суспільстві типом політичної комунікації. Зазвичай розглядають три основні типи політичних режимів: демократичний, або узгоджувальний, авторитарний та тоталітарний, або мобілізаційний. Відповідно панівним типом політичної комунікації при узгоджувальному режимі є комунікація горизонтальна (через домовленість), при авторитарному – вертикальна (через наказ), а при мобілізаційному – відцентрова (через всеохоплюючу гранично централізовану підпорядкованість).

Відповідно до чинного типу політичного режиму формується і політична система, найважливішою складовою якої є державна влада. Саме тип політичного режиму і визначає особливості функціонування влади, зокрема, рівень її інформаційної відкритості.

Мобілізаційна держава-партія, яка намагається контролювати усі царини суспільного життя, є принципово закритою. Ще Платон, який запропонував історично перший проект тоталітарної держави у своєму трактаті “Держава”, вважав природною мінімальну відкритість влади. Піддані-громадяни такої держави (що за визначенням І.Сталіна є гвинтиками великого механізму) принципово не потребують інформації про діяльність держави, навіть не думають про це. Всі, хто може осмислити цю інформацію, тобто філософи у термінології Платона, належать до еліти, яка уособлена керівництвом держави. Завдання ж воїнів та, тим паче, нижчих прошарків платонівського ідеального суспільства виконувати завдання, що визначені інтелектуальною елітою. Основою інформаційною функцією такої держави є пропаганда, що розуміється як поширення, нав’язування певних ідей. Понад те, саме пропаганда має бути основним і єдиним джерелом формування свідомості нижчих суспільних прошарків. Базовою ознакою функціонування державного апарату в подібній державі є культ секретності.

Спільним як для авторитарної, так і для тоталітарної влади є інформаційна політика, стисле вираження якої можна знайти у трагедії О. Пушкіна “Борис Годунов” (у передсмертній настанові Бориса своєму синові та спадкоємцю):

“Будь молчалив; не должен царский голос

На воздухе теряться по-пустому;

Как звон святой, он должен лишь вещать

Велику скорбь или великий праздник.”

Як певне практичне втілення платонівських доктрин єзуїтами у Новий час була запропонована ідея дисциплінарного суспільства. У трактуванні французького філософа М.Фуко дисциплінарне суспільство – “слухняне тіло” – фактично забезпечує самокерованість на основі найзагальніших дороговказів керівництва за умови відсутності будь-яких “зайвих” повідомлень про дії влади. Згідно поглядів М.Фуко умовою процвітання подібного суспільства є абсолютна закритість та ієрархічність. На наш погляд, цей підхід є властивим для католицької традиції, де сакральна “трьохмовність” (дозвіл вести богослужіння та видавати Біблію та інші богослужбові книги виключно давньоєврейською, грецькою та латинською мовою) забезпечувала відносну закритість священних текстів як основи влади в середньовічному суспільстві.

У подібному суспільстві дії влади за визначенням сприймаються позитивно, вона є необмеженою як земна проекція Вищої влади. “Слухняне тіло” не має розуму, воно відчуває лише страх перед покаранням, відповідно, його можна підпорядкувати, використовувати, перетворювати та удосконалювати. У такому суспільстві особистість стиснута в лещатах влади, яка всіляко обмежує її активність, трактуючи останню як породження Дияволу. З певної точки зору дисциплінарне суспільство є ідеальною моделлю для сучасного суспільства, яке є згідно філософії Нового часу об’єктом для реалізації творчих потенцій гуманістичної людини.

Сьогодні однією з найбільш поширених освітніх технологій з погляду необхідності застосування переважної більшості розглянутих в дисертаційній роботі засобів впровадження саме інформаційних технологій у навчальний процес є дистанційна освіта.

процес інформатизації освіти в Україні здійснюється суперечливо й багато в чому не послідовно. Причому, мова йде не лише про матеріальну чи фінансову сторону справи, але й про психолого-педагогічний супровід, формування базового пласту якого в Україні ще не завершено.