Цінова дискримінація.

- оптова ціна для фірми-монополіста.

М онополісти з метою збільшення свого прибутку досить широко використовують цінову дискримінацію – принцип ціноутворення коли той самий товар, або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами.

Для впровадження цінової дискримінації необхідне виконання 2-х умов:

• існування формальної ознаки за якою можна розрізняти категорії споживачів;

• благо не може перепродаватися (відсутній арбітраж);

Розрізняють 3 види цінової дискримінації:

1. першого ступеня (кожному споживачу встановлюють індивідуальну ціну). На практиці абсолютна цінова дискримінація майже неможлива. Тому використовується недосконала цінова дискримінація: націнки та знижки в автосалонах, проїзні квитки, оплата у ВУЗах.

2. другого ступеня (встановлення рівня ціни в залежності від обсягів продажу) поширена на ринках електроенергії, зв’язку.

3. т ретього ступеня (запроваджується тоді, коли можна виділити групи споживачів з різною ; використовується на сегментованих ринках)

Цей вид цінової дискримінації є найпоширенішим і використовується на ринках авіа- та залізничних перевезень.

Переваги цінової дискримінації: монополіст з метою збільшення прибутку дає можливість використовувати блага тим споживачам, що не мають змоги придбати ці блага за номінальною ціною.

Недоліки цінової дискримінації:

• захист ринку від конкурентів;

• підвищення ціни (в середньому);

• демпінг (штучне зниження ціни на короткостроковий період, що призводить до небажаних коливань).

Регулювання цінової дискримінації: існують закони, що обмежують чи повністю забороняють деякі вили цінової дискримінації (у США закон Рубенсона-Патмена (1936) забороняє знижки за відсутності явних доказів зменшення витрат, виробничих витрат, конкуренції)

Багатоперіодна цінова дискримінація є важливою і широко поширеною стратегією ціноутворення, вона близька до цінової дискримінації третього ступеня, а розподіл споживачів по категоріям відбувається в залежності від їх функцій попиту і різних цін в різні періоди часу.

Ціноутворення з урахуванням пікового навантаження являє собою форму міжчасової цінової дискримінації (наприклад: кінотеатри або зв’язок).ціноутворення з урахуванням пікового навантаження відрізняється від цінової дискримінації ІІІ роду. При ціновій дискримінації ІІІ роду граничні доходи по групах споживачів мають співпадати. Причини цього є в тому, що витрати на обслуговування різних груп споживачів не є незалежними один від одного.

В результаті ціни обсяг продажу в одному періоді можна обчислити незалежно від ціни і обсягу продажу в іншому періоді ( для кожного періоду окремо)

Двоетапна оплата – є ще одним способом вилучення надлишку споживача: спочатку споживач платить за право купити товар, а потім додатково сплачує купівлю кожної одиниці товару (наприклад плата за з’єднання в мобільному зв’язку)

7. Монополістична конкуренція

Монополістична конкуренція – такий тип ринкової структури де:

1. на ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з яких в обсягах ринкових продажів не є значною;

2. продукція різних виробників не однорідна (диференційована);

3. вхід на ринок і вихід з нього є вільним;

4. виробники не взаємодіють між собою.

5. існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів, попиту споживачів.

Завдяки диференціації споживачі здатні розрізнити на ринку продукцію різних фірм, тому попит на продукцію окремої фірми не є абсолютно еластичним, хоча і залишається високо еластичним. Типовим прикладом є ринки безалкогольних напоїв, виробів побутової хімії, ліків, продукції харчування (наприклад кава).

Модель монополістичної конкуренції вперше описали в 30-х роках ХХ століття Едвард Чемберлінг і Джон Робінсон. Основною особливістю моделі Чемберліна є абсолютна симетрія положення всіх фірм даної галузі. На практиці вважається, що модель Чемберліна більш реальна ніж модель досконалої конкуренції, що досягається за рахунок вищої за граничні витрати ціни.