28. Технологічність конструкції виробів як техніко-економічна категорія

Технологічність –це сукупність властивостей конструкції виробу, які характеризують можливості зменшення витрат живої праці і засобів на усіх стадіях створення, виготовлення, експлуатації та ремонту для встановлених показників якості, обсягу випуску та умов виконання робіт. Забезпечення технологічності полягає в адаптуванні конструкції виробу до конкретних виробничих умов, насамперед до обсягів випуску і типу виробництва, тому ця функція характеризується відносністю: те що технологічне в дрібносерійному виробництві виявляється нетехнологічним у серійному, і , тим більше в масовому. Іншим чинником, який впливає на технологічність, є особливості виробничих процесів кожному підприємстві. Технологічність конструкції виробу характеризує можливість його виготовлення, експлуатації та зберігання за наявних у виготовлювача та споживача виробу трудових, матеріальних, енергетичних та інших ресурсів. Будь-який виріб повинен бути технологічно раціональним для заданих конкретних умов підготовлення його виробництва, виготовлення, експлуатації та ремонту. Ці вимоги слід знати конструктору до початку розроблення конструкції виробу. Отже технологічність є комплексним показником, який охоплює виробництво і використання виробі. Розрізняють виробничу, експлуатаційну та ремонтну технологічність. Виробнича-передбачає такі зміни конструкції виробу, які мінімізують сумарні трудові і матеріальні витрати на розроблення і конструкторську і технологічну підготовку та процеси виготовлення виробу, на проведення контролю та випробувань, на здійснення монтажу за місцем експлуатації чи використання. Експлуатаційна- це зміни в конструкції виробу, які дають змогу скоротити засоби і час на підготовку до використання виробу за призначенням та на його експлуатацію. Ремонтна - має за мету скорочення засобів і змешення часу технічного обслуговування і всіх видів ремонту виробую

29. Технологічне проектування на базі уніфікованих технологічних процесів

Уніфікація технологічних процесів дає змогу економити інженерну працю та організовувати багатономенклатурне виробництво на якісно новій основі, що наближається до основ масового виробництва. Основними напрямками технологічної уніфікації, що знайшли широке признання та застосування, є типізація технологічних процесів і груповий метод обробки деталей. Обидва напрямки цілком самостійні, але дозволяють в різних умовах розв’язувати одну загальну задачу уніфікації технологічних процесів і технологічного оснащення і доповнюють один одного. Основою технологічної уніфікації є класифікація деталей та їх поверхонь. З цього і повинна починатись організація підготовки виробництва на науковій основі. Розробка уніфікованих технологічних процесів тісно пов’язується з організацією виробництва. технологічна уніфікація сприяє розв’язанню основних задач раціональної організації виробництва, особливо в умовах дрібносерійного і серійного виробництва: впровадженню потокових методів, створенню замкнених ділянок і автоматичних ліній, кооперуванню і спеціалізації виробництва. Технологічна уніфікація забезпечує різке скорочення різного роду допоміжних робіт, пов’язаних з оформленням технологічної, планової, облікової та інших видів документації, що необхідна для підготовки виробничого процесу і керування ним. Вона відкриває широкі можливості для застосування обчислювальної техніки, яку можна використовувати для розв’язання як технологічних задач (класифікації деталей, вибору оптимальної конструкції оснащення, оптимального варіанта технологічного процесу тощо), так і задач технічного нормування, обліку, планування тощо.Детально розроблена технологічна уніфікація дозволяє створювати (після узагальнення накопиченого досвіду) не тільки типові та групові, але й стандартні технологічні процеси.